Доступні кредити 5-7-9%. Лікнеп для тих, хто не у темі

фінансовий експерт

Контекст. 12 банків виступили зі спільною заявою, що гроші платників податків використовуються не за призначенням. Кредити отримують і від цього виграють стійкі та платоспроможні підприємства. Тим часом сама програма — антикризова. Тобто кредити (за початковим задумом) повинні отримувати або ті, хто хоче розвивати бізнес, але не може попервах платити високі відсотки. Або ті, хто страждає від кризи, і теж не може — тимчасово — оплачувати відсотки.

І що тут поганого, що кредити отримують платоспроможні компанії, які можуть ці кредити повернути? — запитаєте ви.

Ок, спробую роз'яснити.

Позики «Доступні кредити 5-7-9%» — це не зовсім звичайні банківські кредити. Від звичайних кредитів вони відрізняються тим, що відсотки за ними платить не сам позичальник, який взяв кредит, а держава. Платники податків.

І оскільки тут лікнеп, нагадаю, що 78% податкових надходжень державного бюджету забезпечують прості українці (в основному, це податки на споживання), і лише 22% — весь разом узятий бізнес, включно з олігархами, середній, малий і дуже малий бізнес.

Тобто: позичальник бере кредит, відсотки за яким платять платники податків. Яких, до речі сказати, ніхто не питав, чи хочуть вони платити ці відсотки. За нас вирішили чиновники.

Ок! Якщо такий кредит отримує, умовно кажучи, бізнесмен або бізнес-леді, яка хоче розширити виробництво, найняти нових співробітників, — нехай. Свого роду субсидія виходить, хоча чому «свого роду». Це можна, в принципі, зрозуміти і пояснити.

Якщо ж такий кредит, де відсотки платить не позичальник, а ми за нього, отримує бізнес, який цілком може платити їх і сам (і це справедливо — у грошей є вартість) — це трохи інша справа. Про справедливість і пояснення тут говорити складно.

Іноді платники податків платять частину відсотків. Половину або дві третини. Іноді — в повному обсязі. Тобто бізнес бере кредит, умовно під 18%, а сам платить нуль. Всі 18% оплачує бюджет.

За іронією долі, точніше — правил програми 5-7-9, саме ті, хто має найбільшу потребу в кредитах і для кого програма й була придумана (розширення бізнесу, інвестиційні проєкти), платять більше — хто 5, хто 7, хто 9 відсотків річних. Ті ж, хто бере, щоб заощадити, наприклад, аграрії на посівну (яка пройшла би без жодних програм, як завжди проходила; аграрії заощадили, не їх за це засуджувати), платять той самий нуль, щонайменше перші три місяці.

Простіше кажучи, ті, хто взагалі не повинен брати участь у програмі, — не лише найактивніші її учасники, а й отримують найбільше вигод.

Або ще простіше. За аналогією з субсидією. Більшість із нас із розумінням поставиться, якщо субсидії, наприклад, на газ або електрику, отримує сусідка-пенсіонерка. Коли ж таку, точніше, не таку, а більшу за розмірами субсидію на газ / електрику отримує сусід із двома дачами, трьома мерсами і яхтою — чомусь мені здається, що розуміння буде менше (якщо воно буде взагалі).

/ вставка-відеосюжет. Соцзабез. У довгій черзі з бабусь і дідусів, які стоять на оформлення субсидії, стоїть пузатий чоловік у малиновому піджаку і з дорогим ланцюгом, віддалено схожий на молодого Сергія Арбузова. Потихеньку пробирається в заповітний кабінет, розштовхуючи бабусь. «А ти, хлопчина, шо тут забув?» — «Та от, бабусю, субсидію прийшов оформити на газ на десять лямів, бо моїй фірмі ПДВ запізнилися відшкодувати». ... Дід із заднього ряду дістає з торби машинґвера, лунають постріли/

Наприкінець. Трохи сарказму та іронії. Хто дуже хоче підтримувати великий платоспроможний бізнес грошима платників податків, може проявити особисту ініціативу. Піти до банку і перерахувати трохи своїх власних грошей на погашення відсотків кредитів великого агрохолдингу або метзаводу, або чогось ще на свій вибір. Технічно це майже те ж саме, що фінансувати ці витрати з держбюджету.

Текст опубліковано за згоди автора

Оригінал