Навіщо ваші закони, якщо ми зараз живемо по законах воєнного часу? Юриста з інтелектуальної власності таким питанням не здивуєш. І у мирні часи багато хто вважав, що право інтелектуальної власності «при необхідності» можна ігнорувати. Один з найрозповсюдженіших міфів – навіщо питати дозволу на використання зображення (мелодії, книги – «потрібне підкреслити»), якщо воно вже у відкритому доступі. А тим більш коли йде війна.
Зараз відбувається неймовірний розквіт творчості, яка відображає нашу культуру, нашу ідентичність та реалії. Деякі твори стають культовими. Надзвичайна удача – вполювати популярну марку на тему " російський корабель і напрямок його руху», випущену обмеженим накладом. А якщо не вдалося – теж не біда, бо нескладно знайти футболку чи інший одяг із цим же зображенням.
Та чи законно їх продавати? — Лише після отримання дозволу. Бо насправді закони воєнного часу (вірніше — стану) – це теж закони. У багатьох відношеннях вони не відрізняються від законів мирного часу.
І відновлення та підтримка економіки, про яку зараз із таким ентузіазмом заявляє бізнес, не має базуватися на порушенні прав, у тому числі й інтелектуальної власності. Інакше бізнес ризикує рано чи пізно бути втягнутим у конфлікт, а потенційно і судовий спір, який поглинатиме необхідні для розвитку ресурси. Згадайте хоча б ситуацію із фотографією рятівниці собак з Ірпеня на обкладинці Playboy, яку виданню довелося замінити. Бо дозвіл від героїні фото у них був, а от дозвіл від автора – ні.
Інтелектуальна власність під час воєнного стану
Як правило, на використання чужої інтелектуальної власності потрібен дозвіл (ліцензія), і воєнний стан тут нічого не змінив. З правила є винятки, але вони специфічні. Наприклад, для авторського права — використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у матеріалах навчального характеру, або відтворення творів з метою висвітлення поточних подій. Тобто новина про випуск марки, у якій цю марку покажуть, ймовірно, авторських прав не порушить, а ось продаж репродукції її зображення, якщо на це не було дозволу, — так.
Власник прав на інтелектуальну власність (а ним може бути автор, його спадкоємець або правонаступник за договором, власник зареєстрованої торговельної марки тощо) має право вимагати плати за надання ліцензії. Поважна та благородна мета використання від цього не звільнить, якщо не підпадає під виключення. Але все ж таки умови ліцензії – питання переговорів, у яких завжди є шанси знайти взаємовигідне рішення.
Окреме питання, про яке слід згадати для повноти картини, – примусове ліцензування. Воно можливе, наприклад, для винаходів, якщо їх використання необхідне для забезпечення здоров'я населення або оборони держави (а отже, актуально для воєнного стану). Але і тут мова йде про отримання дозволу, хоча і не у власника патенту, а у держави в особі Кабінету міністрів України. При цьому володільцю патенту має сплачуватися адекватна компенсація.
Ліцензія
Щодо умов ліцензії – вони мають бути чіткими і детальними, в першу чергу щодо наступного:
· що саме ви будете використовувати;
· у який спосіб;
· на якій території;
· протягом якого часу.
На жаль, якщо цих деталей у договорі не буде – це не значитиме, що ви можете використовувати інтелектуальну власність (наприклад, зображення, яке вам сподобалося) будь-яким чином. Скоріше – навпаки, адже за законом усі права та способи використання, прямо не визначені у ліцензійному договорі, вважатимуться такими, що не надані ліцензіату.
Наприклад, якщо ліцензійна угода передбачає використання зображення на марках, це жодним чином не дозволяє його друкувати на футболках, світшотах та іншому одязі, як би не хотілося. На це потрібен прямий дозвіл. Навіть якщо 99% виручених від продажу коштів ви плануєте перерахувати на допомогу ЗСУ.
І так — сторони можуть регламентувати у ліцензійній угоді кількісні обсяги використання — який наклад марок із даним зображенням може надрукувати ліцензіат або на скільки одиниць одягу його можна нанести. Це цілком цивілізована практика, як би нам не хотілося отримати більше марок.
І про конкурс
Право на використання інтелектуальної власності, створеної у рамках конкурсу, не переходить до засновника конкурсу автоматично. Відповідно до Цивільного кодексу України на це необхідний окремий дозвіл, який має надаватися з урахуванням умов законодавства.
Підсумовуючи – війна не привід для порушень та нехтування правами. Кожен із нас робить свій внесок. Вдала фотографія чи картина – це актив, часом дуже потужний, що заслуговує на повагу, як і права на нього. Ті ж самі марки, окрім задоволення для колекціонерів та поціновувачів, зусиллями небайдужих волонтерів забезпечили вже чимало корисного на фронті. І навряд чи це б сталося, якби їх кількість не була обмежена.
Тож якщо хочете у бізнесі використати чиюсь інтелектуальну власність – фотографію, картинку, технологію тощо, радимо звернутися за дозволом до автора або власника прав. У результаті можна отримати взаємовигідну кооперацію, як зараз прийнято казати win – win.
І навіть якщо фотографія викладена в «безкоштовному» фотобанку – уважно читайте умови ліцензії та перевіряйте, чи дозволяє вона комерційне використання і яке саме.
А коли відбувається використання ваших інтелектуальних активів без вашої згоди – за них варто боротися, для цього є різні способи, і не завжди доходить до суду (хоча успішна судова практика теж є). Нерідко виявляється, що порушник просто ще не усвідомлює незаконності своїх дій і готовий до оперативного врегулювання.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
