Спиртзавод повернувся до роботи після п'яти років простою: кейс малої приватизації

Автор

Валерій Моісєєв

Зараз держава продає майно, яке було збитковим роками. Бізнес купує його, модернізує, використовує, наймає нових робітників. Як результат – сплачує податки та підтримує економіку. Про це глава Фонду державного майна (ФДМ) Рустем Умеров говорив в інтерв'ю .

З 21 до 25 листопада ФДМ планує провести 27 онлайн-аукціонів із приватизації. З-поміж об'єктів, виставлених на торги, – майнові комплекси підприємств, групи інвентарних об'єктів, їдальні, склади.

Один із таких аукціонів відбувся 21 травня минулого року. На ньому Вишняківський спиртзавод (Хорольський район, Полтавська область) придбала компанія «Віденський Млин». Під час торгів стартова вартість (21,2 млн грн) зросла в чотири рази (до 83,6 млн грн). У торгах брали участь три компанії.

Про те, як проходила купівля та що з підприємством відбувається зараз, розповів Володимир Таловер, співвласник і керівник компанії «Віденський Млин».

Вишняківський спиртзавод продали на аукціоні з третього разу. Двічі за нього пропонували рекордну ціну, але переможці аукціонів відмовлялися виконати свої обіцянки. З чим, на вашу думку, може бути пов'язана така увага до цього заводу?

– Обладнання заводу дає змогу випускати спирт високої якості, має вигідне місце розташування – у центрі України. Останні п'ять років завод не працював.

В аукціоні перемагає той, хто дасть вищу ціну. Але є компанії, які хочуть зірвати аукціон, тож підвищують ставки до нереальних величин, а потім просто не платять. За гроші, які пропонувалися на першому аукціоні, – майже 10 млн доларів – простіше побудувати новий завод. То була не покупка, а провокація.

У бізнесі чимало непрофесіоналів. Якщо ти купуєш якесь підприємство, то маєш знати, як працює відповідний бізнес. А люди приходять у новий напрямок і думають, що, умовно, спирт – це великі та легкі гроші. А професіоналізм – це кропітка праця, розуміння питань, чесне усвідомлення того, що ти справді можеш зробити.

Об'єкт приватизації — Вишняківський спиртзавод

Ми брали участь у всіх трьох аукціонах. У кожного підприємства є економічна ліквідність: необхідні інвестиції та строки їхнього повернення. Але ми виходили не лише із цього. Нам було важливо, що приблизно 100 осіб отримають роботу, а держава – гроші в бюджет.

Додатковим чинником було те, що я 25 років керував і був співвласником лікеро-горілчаного заводу й співпрацював із Вишняківським спиртзаводом, тому непогано знав його.

На третьому аукціоні, за моєю оцінкою, були вже професійні покупці. У результаті за об'єкт заплатили справедливу ціну. Ми планували приблизну ціну заводу ще з перших торгів. Ціна, за яку ми його купили, виявилася вищою за прогноз на 10 – 12%.

Чому ви вирішили купити саме спиртзавод?

– Насамперед тому, що, як я вже сказав, добре знаю цей бізнес. Взагалі спиртовий бізнес цікавий тим, що потреба в продукті є високою й зараз, і в перспективі. На жаль, в Україні немає законодавчого поділу на харчовий і нехарчовий спирт. Тому податкова має дуже великий вплив на всіх виробників, а споживання технічного спирту розвивається не так швидко, як могло б.

Спиртзаводи на території України будувалися з огляду на задоволення потреб усього СРСР, загалом їх було приблизно 80. Коли ми стали незалежними, країні стала непотрібною така кількість спирту. Тому коли ми купували свій завод, у роботі «Укрспирту» було лише 14 підприємств. Вони й утримували решту, через те реальна рентабельність була невисокою.

Яким був завод на момент приватизації?

– Він уже майже п'ять років простоював, люди отримували по 70% зарплати. Але що таке завод, який стоїть? Неминуче якесь майно з нього зникає. Люди розучуються працювати, думають, як би заробити. Колектив поділяється на окремі групи. Водночас ця спільнота дуже високої думки про себе.

Після придбання нам довелося все це ламати. Спочатку був величезний колективний опір. Доводилося діяти досить жорстко, щоб змусити людей позбутися невиправданої зарозумілості. Довелося витратити багато часу на відновлення необхідної дисципліни та порядку, повернення поваги людей один до одного.

Щоб завод працював стабільно, персонал має почуватися єдиною командою. Служби під час роботи мають доповнювати одна одну, працювати узгоджено.

Коли завод почав працювати, а люди — отримувати повноважні зарплати, багато хто зізнавався: вони не думали, що так вийде.

З якими ще труднощами ви зіткнулися після придбання?

– Ми купили підприємство задовго до війни: аукціон виграли в травні минулого року, у серпні повністю заплатили гроші, почали оформлювати дозволи, і в цей час дуже подорожчав газ — у 8 – 10 разів. У листопаді він коштував приблизно 80 грн за кубометр. Жодна економіка підприємства такого не витримає.

Ми спочатку планували трохи модернізувати підприємство, збільшити його потужність. Але довелося займатися насамперед переведенням технологічного процесу з газу на мазут. Це паливо дешевше, його багато виробляють поряд із заводом у Полтавській області.

Також багато часу пішло на отримання дозволів. Після 24 лютого ця система дуже сповільнилася, було багато збоїв.

Повноцінний запуск заводу відбувся в липні. Тоді ми отримали ліцензію на оптову торгівлю спиртом.

Коли ви як новий власник вивчили завод, наскільки побачене відповідало очікуваному?

– Завод був у працездатному стані, але для підвищення рентабельності щось довелося купити, доробити. Загалом відхилення від очікувань можна оцінити відсотків на 25.

Раніше дивився й інші заводи. Що вам сказати про них… Одним словом, «державний підхід». Вишняківський завод на їхньому тлі був у хорошому стані.

Що плануєте змінювати на підприємстві?

– Насамперед підвищувати рентабельність і вихід готової продукції. Наявне виробництво ґрунтується на технологіях 1940-х років. Зараз є рішення, що передбачають споживання 2,5 кубометрів газу для виробництва 10 л спирту, а в нас – майже 6,5 кубометрів. Також є високе споживання електроенергії, великі втрати пари, тепла. Низький відсоток виходу готової продукції із сировини. Підприємство ще потрібно доводити до рівня рентабельності.

Без цього не можна, адже висока рентабельність, хороша логістика, висока якість – це чинники перемоги в конкуренції. Можна варіювати ними, якщо є запас міцності. Наприклад, зменшити ціну, але збільшити фізичні обсяги.

Коли завод був державний, про це не думали. Люди, котрі сидять на державних зарплатах, цього не розуміють. А приватному власнику про це не можна не думати. Це твої ризики, тому ти все попередньо прораховуєш, плануєш, прогнозуєш.

Чи плануєте купувати ще спиртзаводи?

– Про конкретні плани я поки що не хотів би говорити. А якщо говорити про принципи, то я з 1990-х років займаюся бізнесом. У нас склалася професійна команда, до неї входять інвестори та люди, які реалізують ідеї, організують і керують процесами. Є бажання сформувати якусь структуру, яка б давала змогу ефективно відновлювати, створювати виробництва. Упевнений, це буде конче необхідно в Україні для повоєнного відновлення.

Матеріал підготовлений за сприяння ФДМ