Скільки грошей під заставу дадуть вам ломбарди, яка ціна такої послуги, чи легко викупити свою каблучку або мобільний телефон та чи торгують ці установи краденими речами? Про це в ексклюзивному репортажі нашого кореспондента, який влаштувався на роботу в ломбард і витягнув звідти багато секретів.

Кожен працівник ломбарду повинен добре знатися на коштовностях. Фото: mycredit.ua
Ломбарди існуватимуть доти, доки в людей будуть проблеми з грошима. Тому і з’являються вони саме там, де потреба у швидких грошах найнагальніша – у небагатих районах наших міст.
Ці установи скидаються на мікрофінансові організації (МФО). Адже так само можуть швидко позичити необхідну суму. Однак є суттєва різниця: МФО дають позики під астрономічні відсотки – 65 000, 100 000 % річних, ба навіть більше! Тут межі немає, оскільки тим, хто звертається до таких установ, конче потрібно негайно отримати гроші, приміром, щоб перекрити попередній кредит або сплатити за термінове лікування.
А от у ломбардах відсотки помірніші, позаяк там беруть в заставу цінні речі, а ваша кредитна історія нікого не цікавить! Утім ломбарди теж не соромляться заробляти на тих, кому терміново потрібна копійчина, і нараховують річні проценти у тризначних числах.
Існують певні стереотипи щодо ломбардів. Як-от: вони оцінюють застави надто дешево, це справжній «Клондайк вкрадених речей», а ще — там будь-кого можуть пошити в дурні.
Аби перевірити чи так це насправді, я влаштувався на роботу в один із ломбардів досить великої мережі в Києві, де й підгледів усю їхню «внутрішню кухню». До речі, щодо кухні реальної — то вона обов’язково є в кожній установі, адже виходити з приміщення протягом робочого часу суворо заборонено. І це не єдине, що мене вразило.
Кого беруть на роботу в ломбард

Ломбарди в Україні зростають, як гриби після дощу. Фото: Facebook
Влаштуватися на роботу виявилося напрочуд просто. Адже ломбарди постійно шукають працівників. На одному з популярних сайтів таких вакансій лише за місяць з’явилося понад 380. Тож я вирішив і собі скористатися цим шансом.
Не викриваючи свого зв’язку з журналістикою, я вигадав кілька деталей, як-от роботу в кол-центрі, та й відправив резюме в одну з великих мереж. І вже наступного дня – дзвінок: «Ви подавалися на вакансію експерта-оцінювача нашої мережі, чи вам це досі актуально?» — запитав мене рекрутер. Я швидко надав інформацію для внутрішньої анкети (контакти батьків, ІПН, дані про військовий квиток) й одразу отримав запрошення на навчання. У цієї мережі є спеціальний центр, де проходять підготовку майбутні фахівці. Там навчають усіх премудрощів ломбардної справи: від касової дисципліни до того, як перевіряти золото за допомогою реактивів. Наприкінці навчання – тест і початок самостійної роботи.
Мене здивувало те, з якою легкістю вони інформували мене про будь-що. Схоже, що служба безпеки цієї мережі не надто ретельно перевіряє нових співробітників. Адже, щоб виявити агента-журналіста було достатньо запиту в пошуковику Google. Утім цього ніхто не зробив. Компанія обмежилася перевіркою кредитної історії та відсутністю судимостей.
Буквально першого дня навчання мені видали майже всю необхідну інформацію для цієї статті: відсоткові ставки по кредитах, відео за закритими лінками про те, як треба оцінювати товари тощо. Усю їхню внутрішню кухню було викладено в теці під назвою «Для новачка».
Саме навчання поділялося на кілька напрямків і залежало від того, що новий працівник хотів би оцінювати: техніку, золото або ж прагнув стати універсальним спеціалістом. До речі, в ломбарді переважно приймають дві категорії речей: золото й техніку. До першої належать діаманти та коштовні метали, до другої – все інше, що має якусь матеріальну цінність: телефони, велосипеди, пральні машини, набір леґо, мішки цементу тощо.
Компанія дуже серйозно ставиться до підготовки фахівців: на навчання з практикою, як заведено, приділяється від 14 до 26 днів. Адже для того, щоб оцінювати ювелірні вироби, необхідно вміти працювати з реактивами та розбиратися в усіх пробах. А для оцінки техніки ви маєте не лише знатися майже на всьому, що її стосується — приміром, на характеристиках принтера, який випустили 2008-го, але й уміти його перевірити.
Як працюють ломбарди
Навчання на оцінювача складне. Та й вихідних немає — щодня треба бути на ногах з 8:30 до 21:00. Але попри все, я потроху почав пізнавати таємниці фінансових установ причетних до кредитування.
Усі вони схожі на маленькі Форт-Нокси, захищені куленепробивним склом — адже працюють цілодобово. І це вам не МАФ, а повноцінна квартира з кількома кімнатами, яка зазвичай розташована на першому поверсі.
«Ось тут у нас зберігається техніка», – наставник показує мені приміщення приблизно у 20 квадратних метрів, де розмістилися велосипеди, драбини, ноутбуки, пральні машини — усе, що має ціну. Наступна кімната — під замком, тож мені демонструють лише двері: «Сюди маю доступ тільки я та мій змінник», – каже експерт-оцінювач золота, показуючи на стенди з прикрасами, каблучками та браслетами.

Золото та коштовності у ломбарді оцінюють не надсто дорого. Фото: pixabay/Facbook/колаж The Page
Найважливіші місця в ломбарді – це крісла, в яких працюють оцінювачі. На робочому столі так званого «золотника» — є баночки з реактивами, ваги та інструменти для перевірки виробів. А в оцінювача техніки все прозаїчніше: його головне знаряддя – електрична розетка! Цього достатньо, щоб перевірити чи працює заставне майно.
Я сідаю в одне з крісел і чекаю на клієнта. Зазвичай за день їх приходить від 20 до 50: хтось надумав віддати річ у заставу, хтось сплатити відсотки ломбарду, а хтось хоче викупити своє майно. Мій перший клієнт приходить сьогодні вже вдруге. «Хочу добрати 200 грн... не розрахував», – каже він.
У нього в заставі телефон, який ломбард оцінив у 3 тисячі гривень. Клієнт спочатку взяв не всю суму, тож прийшов просити ще. Я з радістю оформляю таку операцію на комп'ютері – за 5 хвилин задоволений чоловік іде витрачати видані мною 200 гривень.
Хто працює в ломбардах? Такі ж люди, як і ті, що трудяться на пошті, у ресторанах, у мобільних операторів, в обслуговуванні. І сфера та сама, і зарплатня приблизно однакова. Тут вона залежить від ставки та виконання плану. Це сума зароблених відділенням грошей на відсотках та суми виданих кредитів. У середньому, як кажуть колеги, вони отримують від 15 до 20 тисяч гривень на місяць.
Хто є клієнтами ломбардів? Здебільшого це ті люди, які вже знають працівників установи в обличчя, і самі стали впізнаваними. «Комусь не вистачає до зарплати, комусь на алкоголь, хтось хоче «ширнутися», хтось лудоман. Я не можу відмовити клієнту, хіба можу відмовитись узяти його річ», – ділиться колега.
І, на відміну від мікрофінансових організацій, тут немає так званих стоп-листів. Тобто коли, приміром, родичі, які виплачують за клієнта всі кредити, можуть попросити, щоб йому більше не видавали грошей. У ломбардах працюють інші правила: є річ – є гроші.
Що можна здати в ломбард. Клондайк краденого?

Для ломбарду усі клієнти рівні. Фото: УНІАН
Як жартома казав один із топпосадовців НБУ: «Треба передати ті ломбарди під МВС», – натякаючи на пов’язаність цих структур. І, мабуть, він мав рацію, адже крадене тут приймають.
«Пам'ятаю, заявилися двоє – здають телефон, я оцінив – видав гроші. За кілька хвилин забігає дівчина, питає: «А до вас часом не приходили двоє з таким-то телефоном»? Я мовчу, хоча розумію, що то були вони. Але за інструкцією ми не можемо надавати таку інформацію про наших клієнтів», – розповідає колега.
У приватних бесідах працівники відділень розповіли мені, що доволі часто приходить поліція, розпитує чи немає тут певних речей. Та за інструкцією оцінювачі лише за наявності ордера можуть надати таку інформацію. Оскільки клієнт, отримуючи гроші, підписує документ, що це дійсно його річ! Хоча, звісно, ніхто цього не перевірятиме.
«Якщо ви дізналися особисто чи вам стало відомо з інших джерел, що вкрадений мобільний телефон знаходиться в ломбарді, необхідно терміново звернутися до слідчого, який розслідує це кримінальне правопорушення», – пояснюють у Нацполіції алгоритм повернення вкраденого гаджета з ломбарду.
Далі схема така: слідчий, звернувшись з клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, на підставі ухвали та за добровільної згоди представника ломбарду, вилучає мобільний телефон і, після проведення необхідних процедур, повертає його власнику.
А якщо ломбард відмовляється сприяти поліції – таке вилучення можна здійснити під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді. Тобто зрештою повернути свою річ таки можна.
Як оцінюють речі в ломбарді
«Слухай, 99,9 % людей хочуть тобі щось впарити», – попереджає мій колега, розповідаючи про тонкощі роботи. — Тому задача оцінювача – грамотно визначити реальну вартість товару, не дуже завищити та не надто опустити суму кредиту, адже тоді ломбард менше заробить на відсотках.

Все що в ломбарді не золото – техніка. Фото: pixabay/Facebook/УНІАН
З одного боку, оцінювати не складно, якщо знатись на предметі застави. Головне — визначити в якому стані перебуває річ і чи відповідає заявленим характеристикам. У смартфона, як одного з популярних предметів застав, перевіряють IMEI, вмикають його та дивляться чи працює камера, чи в робочому стані батарея тощо. Так само з іншими речами.
Як сказано вище, є дві категорії заставного майна: техніка та золото. Техніка оцінюється за станом предмета, комплектацією, терміном кредитування та за тарифним пакетом. Щодо останнього критерію хочу пояснити детальніше. Існують три тарифи: оптимальний, максимальний та економний. Застосовуються вони відповідно до того, скільки саме грошей хоче отримати клієнт. Логіка проста: хочеш більше коштів – буде вища ставка за користування, менше коштів – менша ставка. Щодо золота — тут усе залежить від ваги, проби та ціни дорогоцінних металів на ринку.
«Приходить жінка та приносить каблучку з діамантом... дуже коштовна, бачу одразу. Перевірив, дійсно дуже дорога. Кажу їй, скільки можу дати за неї – вона почала кричати, що це несправедливо, що це копійки за її річ, – розповідає мій наставник. – А я що, а я нічого, кажу, що це максимум, який я можу дати, вона покричала ще кілька хвилин та й узяла гроші».
Звичайно, я та мої колеги ніколи не називали клієнту справедливу ціну його застави, бо ломбард має перестрахуватись, якщо клієнт за нею не повернеться. Тому справжню оцінку клієнт не побачить, йому покажуть так звану МСК (максимальну суму кредиту).
Вона може бути від 55 до 78 % від реальної вартості для золотих виробів і від 80 до 95 % від вартості для техніки. А от скільки отримає клієнт, залежить від інших факторів. Це термін кредиту, статус клієнта (визначається за кількістю сплачених відсотків) та категорія виробу.
Скільки заробляють ломбарди в Україні

В ломбарді існує математична оцінка застави. Фото: pixabay
Середній дохід відділення цієї мережі за відсотками по кредиту – приблизно 500 тисяч гривень за місяць, з яких 400 тисяч гривень дає золото, а решту, 100 тисяч гривень – техніка. Найбагатші ломбардні мережі заробляють по 200-300 мільйонів гривень чистого прибутку за рік.
Цікаво дізнатися звідки ж такі непогані гроші? Як-то кажуть, стежте за руками: розміри відсотків за користування кредитом – «плавають», оскільки залежать від кількох факторів. Для золота вони зазвичай становлять від 1 до 0,7 % за день користування (255-365 % річних). Для техніки – від 1,19 до 0,49 % за день і відповідно —179-434 % річних. Впливають на них і сума кредиту, і статус клієнта, і термін кредитування. А для техніки ломбард може додати ще й відсоток за габаритність.
Хочу попередити, що в разі перевищення терміну погашення кредиту доведеться сплатити більше, оскільки починає діяти збільшена відсоткова ставка, приблизно від + 0,49 процентного пункта до основного відсотка за користування кредитом. Як розповів мій колега, 70 % речей люди врешті забирають, а все, що залишається в ломбарді, йде на продаж: або через мережу самого ломбарду, або через інші компанії, з якими ломбард домовляється про такі послуги.
Розбиратися в ломбардній арифметиці краще на реальному прикладі. Якщо постійний клієнт приносить не дуже новий телефон, за який дають у кредит 3 тисячі гривень на 2 тижні при максимальному пакеті (найбільша сума кредиту та підвищений відсоток), то виходить за день 1,15 %. Отже, за два тижні він має віддати тільки відсотків — 483 гривні.
Коли ви берете гроші під заставу, варто звертати увагу на нюанси. Ломбард має кілька термінів кредитування. Найпопулярніший варіант — це від одного до тридцяти п’яти днів. Є більші терміни, але враховуючи, скільки доведеться віддати, люди не часто ними користуються.
Ломбард наполегливо заохочує брати гроші на термін до 14 днів. Саме на такий термін можна отримати найбільшу суму під найменший відсоток. А якщо брати не на 14, а скажімо, на 20 днів, то, відповідно, кожного додаткового дня сума зменшуватиметься, а відсотки – ростимуть.
З математичної точки зору все так. Проте в цьому й полягає хитрість позичальника. «Компанія заохочує брати на менший термін, адже клієнти вкрай рідко у нього вкладаються, тож мають платити або підвищений відсоток, або робити перезаставу», – пояснюють мені в навчальному відділі.
Через короткий термін більшість клієнтів не може вчасно викупити свою річ. Але якщо людина не хоче її втратити, то вона змушена зробити так звану перезаставу — сплатити компанії лише відсотки за користування кредитом та подовжити термін виплат. Багато хто так і чинить – сплачує відсотки. Проте залишається тіло, на яке знову нараховуватимуться певні суми боргу. І це може тривати нескінченно.
«Людям на підсвідомому рівні легше сплатити кредит невеличкими порціями за кілька разів, ніж усю суму й одразу, така вже психологія клієнта», – пояснює моя колега.
Замість висновку

Ломбарди з'являються там, де грошей дуже мало. Фото: УНІАН
Зрештою, я звільнився з ломбарду. Це було нескладно та згідно з процедурою. Що ж я зрозумів за дні моєї роботи?
По-перше, якщо вже так склалося і ви віднесли якусь річ у ломбард, пам’ятайте: установа зацікавлена, щоби клієнт викупив свою заставу. Адже ломбард заробляє на відсотках, а не на продажу залишених речей! Про це мені розповідали й на підготовчому тренінгу. Тому ломбард готовий іти на поступки та чекати до останнього. Приміром, там, де я працював, згідно з внутрішніми розпорядженнями було 5 додаткових днів після закінчення терміну. Щоб клієнт все ж таки забрав свою річ.
А, по-друге, життя показало мені, що ломбарди аж ніяк не шахрайські контори, а звичайні фінансові установи, які надають специфічні послуги певним людям. Більшість клієнтів ломбардів – це завсідники, які згодом призвичаюють до такого способу життя своїх родичів та друзів. Адже українцям не вистачає грошей. Чому? Це вже, мабуть, питання до міністра економіки та його попередників.

Політикам поки що не вдається вивести українців із злиднів. Фото: УНІАН