Про важливість Добра. Чого можна навчитися у Праведниць народів Світу

Я прошу вас, перш, ніж читати цей текст, подивитися на фотографії до нього. Жінки на них — Праведниці народів Світу, нагороджені державою Ізраїль за порятунок євреїв у роки Голокосту, з ризиком для власного життя.

Блондинку звуть Елла Лінгенс. Вона австрійка з Відня. Вона неймовірно красива, чи не так? Як зірки старого Голлівуду — Грейс Келлі та інші красуні всіх часів. Можна побачити, що вона красива і зовнішньої, і внутрішньої красою, освічена, добра, не поверхнева і розумна.

Вона, що підпадає за доктриною Третього Рейху в категорію «чистокровних арійців», провела місяці в Аушвіці і брала участь в страшному «марші смерті» в'язнів Аушвіца в Дахау.

Цю жінку заарештували за те, що вона рятувала євреїв у Відні. Під час Кришталевої ночі Елла сховала у будинку 10 осіб. Вже в концтаборах вона, лікар за освітою, лікувала і рятувала ув'язнених.

Я прочитала історію Елли на сайті Меморіального комплексу історії Голокосту Яд Вашем в Єрусалимі. Зараз там проходить виставка «Промені Світла: Історії про шестьох Праведників народів Світу в Аушвіці».

Яд Вашем став одним з донорів багатосерійного документального фільму про українських Праведників народів Світу, в якому я – продюсерка і співавторка. Фільм називається «Слово Праведника», тому що тут Праведники народів Світу від першої особи розповідають про свої подвиги, які вони здійснили в юності, коли багато хто з них були підлітками, дітьми або зовсім молодими людьми.

Одна з наших героїнь — Ніна Гудкова. У 1941 році вона закінчила медичний університет і почала працювати лікарем в дитячій лікарні на вулиці Предславинській у Києві (нині тут розташоване відділення ПриватБанку). Під час евакуації кілька десятків дітей не змогли забрати з лікарні, і німці перетворили її у дитячий будинок, куди почали з усього Києва приводити тих, хто загубився. Ніну Гудкову, жінку з вищою освітою, призначили директором. І на цій посаді вона під час окупації ховала і годувала 12 єврейських хлопчиків.

Ніна Гудкова отримала звання Праведниці народів Світу посмертно, і її чоловік і син дізналися про це, коли додому принесли медаль і диплом з посольства Ізраїлю. Син Ніни Гудкової, академік Юрій Зайченко, каже, що його мама мовчала, бо вважала свою поведінку загальнолюдською нормою і не бачила в цьому вчинку чогось, що треба було б підносити як видатне досягнення. До речі, це досить поширена поведінка для Праведників народів Світу — багато хто з них навіть відмовлялися від нагороди, кажучи, що здійснювали свої вчинки перед Богом, що не чекали і не чекають якоїсь подяки.

Мовчала і львівська героїня нашого фільму Стефанія Петрушка, Праведниця народів Світу, яка померла у Львові восени минулого року. Її сім'я переховувала чотирьох єврейських братів Печеник в будинку у селі Трійця на Тернопільщині. Коли приїжджали німці, то приставляли до обличчя Стефанії, юної дівчини, автомат і допитувалися, чи є євреї у будинку. Вона мовчала, і потім все життя страждала від хвороби серця. Наш проект «Слово Праведника» звернувся до мерів Львова і Києва з проханням назвати нові вулиці цих міст на честь Стефанії Петрушки і Ніни Гудкової.

Наступна історія – про жінок, які не мовчали, ризикуючи власним життям, і не просто перемогли, а переламали систему зла в її центрі. У лютому 1943 року СС почали арешти євреїв, що залишилися в Берліні, членів сімей чистокровних німців. Серед заарештованих 8000 були єврейськіми чоловіками німкень. Їх утримували на вулиці Розенштрассе в будівлі колишньої богадільні (як відомо, усіх психічно нездорових людей Третій Рейх знищував разом з євреями, циганами, свідками Єгови, «дегенеративними художниками», політично незгодними, гомосексуалістами і т. ін.).

Кілька тисяч жінок прийшли під будівлю на демонстрацію, щоб їм повернули чоловіків або забрали їх до них, в концтабори. Багатьох жінок одразу заарештували (як Еллу), але наступного дня відпустили. Бо виходило так, що в центрі Берліна в розпал війни заарештовані сотні чистокровних арієк, заради яких начебто по ідеології і ведеться війна.

Жінки, що вийшли з-під арешту, повернулися з новою демонстрацією. Це тривало кілька тижнів. Зрештою всім їм повернули чоловіків. Воістину, «знайшов дружину — знайшов благо», як пише пророк у Танаху.

Елла Лінгенс, яка дожила до глибокої старості, у своїй книзі «Бранці страху» пише: «Я, мабуть, не знаю такого есесівця, який не міг би сказати, що врятував чиєсь життя. Садистів було небагато. Відсотків п'ять-десять були злочинцями по природі. Інші — звичайні люди, відкриті добру і злу. Вони розуміли сенс того, що відбувається». Згадуєш іншого класика: «Найстрашніший порок — боягузтво».

Під час інтерв'ю ми запитуємо героїв, чому саме вони і їх родини рятували життя, щоб зрозуміти, що ж зробило їх особливими. Як їх виховували, на яких книгах і прикладах, що вони ризикували всім на тлі гігантської мовчазної більшості.

По всій Європі були мільйони змішаних сімей. Чому ці масові протести відбулися саме в Берліні? Чому саме в Данії в перші дні окупації королівська сім'я наділа жовті зірки Давида і сказала, що якщо німці хочуть забрати данських євреїв, то починати треба буде з королівської сім'ї?

У кожному з Праведників закладено багато світлої і сильної віри у верховенство добра, у високе милосердя і в те, що кожна душа підзвітна Господу Богу. Віри в перемогу Правди, і те, що яким би сильним зло здавалося — у Третьому Рейху або в інший огидній системі – Добро набагато важливіше, і підтримувати потрібно тільки Добро. Ці люди за будь-яких обставин ризикували собою заради порятунку людських життів та гідності.

Фотогалерея