«Якщо ти не робиш те, що мені потрібно, — ти поганий і тобі має бути соромно!» Знайомо, правда? З раннього дитинства багатьом із нас вселяють почуття сорому. Бо через сором іншим найпростіше змусити нас робити те, що їм хочеться. Дуже часто — всупереч нашим інтересам.
Сором — найдоступніший і простий інструмент маніпуляції. Ним успішно користується багато батьків, а в дорослих стосунках — знов-таки батьки, плюс партнери, соціум і навіть наші діти. Адже якщо змусити людину соромитися, з'являються дуже високі шанси на те, аби використовувати її у своїх інтересах, зробити зручною у спілкуванні. Натискаєш на кнопочку «сором» — і вуаля, усі бажання виконуються.
Коріння сорому
Сором — почуття неприродне. Ми народжені вільними, щасливими, безстрашними і безсоромними — у найкращому сенсі. Але якщо ми не робимо того, чого від нас хочуть, в нас вселяють думку про те, що ми «погані», і карають. Не люблять, ігнорують, ґвалтують мовчанням, принижують, забирають те, що ми дуже цінуємо. Іноді карають фізично.
Спочатку, коли ми ще маленькі, намагаємося чинити опір. Нам не соромно, і ми це розуміємо. Навпаки, не розуміємо, чому «має бути соромно». Але якщо соромити дитину чи дорослу людину, вона врешті-решт у це повірить і змириться з тим, що «погана». І намагатиметься стати хорошою (щоб не було соромно), «заслужити», довести свою цінність, виконуючи всі бажання оточуючих.
Ще одна дуже поширена причина постійного відчуття сорому — досвід нехтування. У будь-якому віці, коли почуттями людини нехтують, вона впадає у внутрішній ступор і відчуває гостре почуття сорому. Доросла людина відчуває себе дитиною, слабкість якої виставлена на загальний огляд. Чим частіше трапляються такі ситуації, тим більший досвід сорому і тим частіше людина його відчуває, особливо в особистих стосунках.
Почуття сорому з'являється не просто так. Найменша невпевненість у собі, кожен сумнів, кожен страх — це віконце для сорому. Аби зрозуміти, чому ви відчуваєте його в конкретній ситуації, потрібно знайти й усвідомити ваші слабкі зони: сором завжди «відшукує» наші максимально вразливі місця і тисне на них.
Простіше кажучи, це те, в чому ви не впевнені. Наприклад, жінка, невпевнена у власній привабливості, буде одразу ж відчувати сором, коли з'явиться хоча б невеликий натяк на її зовнішність з боку інших людей. В особистих стосунках це хронічний сором нехтування, якщо є подібний важкий досвід у минулому.
До речі, дуже важливо не плутати почуття сорому з почуттям провини. Останнє виникає як реакція на конкретний вчинок, який нам здається неправильним. Вина, як правило, виникає і переживається всередині, тоді як сором формується під тиском соціуму або його частини.
Вина конструктивна: «Я вчинив негідно (неправильно). Як це виправити?» Сором же передбачає глобальну негативну оцінку себе: «Я погана людина, бо вільно або мимоволі образив іншу. Я не вартий нічого хорошого».
Чому це небезпечно
Прищеплене з дитинства почуття сорому пускає глибокі корені — набагато глибше, ніж ми думаємо. У дорослішому віці цей стан стає звичним для нас. Коли нас починають у чомусь звинувачувати, ми переживаємо ті ж почуття, що і в дитинстві — сором, страх, біль. На психосоматичному рівні це, насамперед, шкірні патології: жар, печіння, свербіж, алергії, м'язові блоки, безсоння, підвищена збудливість, нервові розлади.
Відчуття, що тебе «не люблять», проникає в усі сфери — від особистих і дружніх стосунків до робочих. Формується переконання, що тобою повністю нехтують. Це супроводжується сильною соромливістю і часто створює ґрунт для різних залежностей і сплесків агресії — як зовнішньої, так і внутрішньої.
Можливі наслідки сорому: нав'язливі думки про власну недосконалість і неадекватність, серйозні порушення самооцінки, психологічні проблеми, нав'язливі негативні думки, заподіяння собі болі, розлад харчової поведінки, депресія і навіть суїцид.
Якщо хтось зрозумів, що вами можна маніпулювати за допомогою сорому, ви будете робити не те, що для вас дійсно потрібне і корисне, а те, що від вас хоче інша людина, ламати себе, постійно виправдовуватися, доводячи свою невинність.
А що «правильно»?
Безумовно, і у дітей, і у дорослих мають бути правила життя. Такі правила в дитинстві встановлюють батьки: режим, їжа, сон, гігієна, манери поведінки. Це нормально і природно. І так, дитина повинна розуміти, що можна і чого не можна. Але «не можна» не через почуття сорому, а через усвідомлення. Тому потрібно пояснювати, промовляти так, щоб вона зрозуміла.
У дорослих це почуття честі, порядності. Візьмемо особисті стосунки. Ви розумієте, що ваш партнер вам не підходить. Ви намагалися робити все, що у ваших силах, пояснювати свої почуття, домовлятися, але нічого не виходить. Минаєь час, і ситуація лише погіршується. Погано вам і погано йому. Партнер починає вести себе все більше образливо, боляче принижує. І чим сильніше ми чіпляємося за стосунки, що вичерпали себе, тим нам болючіше.
Так що — жити, бо соромно піти? Або чесно визнати, що відносини закінчилися, виходити з них і рухатися далі, дозволивши бути щасливим і собі, й іншим? Адже якщо людина вам не підходить, це значить, і ви не підходите їй. І є той, кому вона підійде. Мені подобається індійський вислів: «Кінь здох – злізьте!» Якщо ви усіма силами намагалися врятувати, «вилікувати» відносини, але не вийшло, то, очевидно, треба «злазити».
У будь-якій ситуації, включаючи особисте життя, важливо керуватися не почуттям сорому, а почуттям порядності. І якщо, незважаючи на всі зусилля, стосунки не «працюють», порядніше і чесніше піти, ніж брехати собі й партнеру. Інша справа, що варто зробити це у «найкращий час» і, наскільки це можливо, безболісно, не звинувачуючи і не засуджуючи, доступно і довірливо пояснивши свої почуття і своє рішення.
Припустимо, через почуття сорому ви залишилися. Ви нещасливі, ви отруюєте життя і собі, й іншим. На що ви здатні, коли нещасливі, що можете дати світу? Я вам скажу що: біль, тугу і приховану агресію. Адже якщо ви залишитеся з людиною, яка вам не підходить, то врешті-решт зненавидите її за таку жертву.
Терапія
Сором краще «лікувати» в рамках терапії, але можна спробувати і самостійно. Зрозумійте, що ми прийшли у цей світ вчитися. І робити помилки — це нормально. Через усвідомлення помилок ми зростаємо. Звертайте увагу на те, що вас змушує переживати почуття сорому. А потім поставте собі питання: «Чому мене це так зачіпає? Яку емоцію я маю відчувати замість сорому? Страх? Злість? Або, можливо, радість?»
Дозвольте собі ці почуття. Усе, що ви відчуваєте, це нормально, але треба називати речі своїми іменами. Сорому, по суті, не існує. Є тільки ті емоції, які ми звикли підміняти соромом. Просто подумайте, яку саме емоцію ви замінюєте ним. А потім проаналізуйте її походження.
Одночасно подумайте, чи варто спілкуватися з людьми, які провокують у вас сором. Можливо, вони звикли вами маніпулювати? Можливо, це токсичні відносини, які пора завершити, аби розпочати нову сторінку свого життя?
Навчайтеся добре з собою спілкуватися. Відчуваючи сором, складно ставитися до собі по-доброму — швидше, захочеться ще більше себе покарати. Але уявіть, що на вашому місці інша людина, ваш близький друг, той, хто вас цінує і любить. Стали б ви соромити його у цій ситуації? Як би ви його втішили, що допомогло б? Скажіть ці ж слова собі самому. Адже ближчої людини, ніж ви самі, у вас немає і ніколи не буде.
Практикуйте прощення, перш за все, самопрощення. Які б недоліки у собі і в своїй поведінці ви б не знаходили, спробуйте їх проаналізувати, зробити висновки на майбутнє і пробачити себе за них. Сором не повинен заважати вам жити, навіть якщо цього дуже хочеться оточуючим.
Дозвольте собі бути недосконалим, пробувати, допускати помилки і виправляти їх — і не дозволяйте іншим звинувачувати вас, викликаючи почуття сорому. Навіть якщо ви когось образили, то напевно не навмисно. Просто вибачтеся і намагайтеся цього в майбутньому не допускати. Ніхто з нас не досконалий. І той, кого ви скривдили, безсумнівно теж когось ображав, включаючи вас.
Що ви скажете з приводу лікаря, який інколи змушений заподіяти біль, щоб вилікувати? Тобто, коли лікарі роблять те, що ми хочемо, вони хороші, а якщо ні, то погані? Зрозумійте, ви не погана і не хороша, ви просто жива людина, яка проходить свій шлях, отримуючи життєві уроки.
Не варто соромитися своїх помилок — просто спокійно їх виправляйте. Будьте чесними й порядними, перш за все по відношенню до себе. І ви станете вільними і щасливими.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
