Кінооглядач Дмитро Слівний про фільм, який не можна пропустити
Цього тижня у нас дві рецензії і два автора. І справа не в гендерних стереотипах: так склалося, що про війну краще розкаже чоловік, а про мир— жінка.
- «Шіндісі»
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Ми стежимо за американськими прем'єрами, номінантами на престижну світову премію «Оскар» і завжди з подивом піднімаємо плечі, дізнавшись переможця в номінації «Кращий іноземний фільм». Насправді для кожної країни це — шанс. Шанс показати, яке у нас кіно або хоча б потрапити в short-list «Оскара». Що вже не так погано.
Саме номінація на «Оскар» в категорії «Кращий іноземний фільм» привела мене на 15-ий фестиваль Нового грузинського кіно.
І добре, що привела. Ця подія — традиційна і щорічна для грузинської діаспори в Києві. Але я б рекомендував кожному не пропускати її. Тут показують дуже хороші, а, головне, сучасні фільми. Підтвердження— саме кіно, а не тільки приставка «нове».
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Отже, у 2020 році на нагороду «Оскар» від Грузії номінована військова драма «Шиндиси».
Фільм заснований на реальних подіях серпня 2008-го і розповідає історію бою біля села Шіндісі на південних схилах Великого Кавказького хребта в Горійському муніципалітеті Грузії. Це в 20 км від Горі.
Біля села розташована залізнична станція Шіндісі. Саме тут рота зв'язку грузинської армії прийняла нерівний бій і практично повністю була знищена. З 22 чоловік у живих залишилося лише 5. Ризикуючи власними життями, їх врятували і виходили місцеві жителі.
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Фільм починається з запису, знятого на мобільний телефон (до речі, у фінальних титрах автор Дімітрі Цинцадзе пояснює, що ці кадри, дійсно, реальні; їх знайшли в телефоні загиблого солдата). В кадрі — втомлені, розбиті солдати. Їх війна вже програна. За годину майже всіх з них уб'ють. І буде жахлива, пронизлива сцена з тілами убитих та телефонами, що постійно дзвонять, а на дзвінки вже ніхто ніколи не відповість.
Стрічка присвячена історії співчуття і хоробрості. З одного боку. З іншого — це новий грузинський епос. Міф про відважних героїв. Нехай і знятий як артхаус, що межує з бойовиком.
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Як відомо, першою жертвою війни стає правда. Бо є дві версії розвитку подій того дня: російська та грузинська.
Згідно з однією, зустріч була випадковістю. Згідно з іншою, грузинські військові потрапили в засідку, проходячи відведений росіянами коридор.
Драма «Шіндісі» — це грузинський сценарій. І якщо російське кіно про події війни 8.08, як «Серпень. Восьмого»,— відверті побрехеньки, то тут вийшла дуже гарна картина!
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Росіяни тут не «знеособлене зло», як грузини в «Серпні. Восьмого», а реальні люди. Такі, як полковник, який, добре випивши в будинку заляканих і хворих грузинів, говорить господарю дому про «братню любов» двох народів: дійсно, «так люблять, що ніколи не відпустять». І це його правда.
Свою правду дивіться у кіно. Фільм в обмеженому прокаті. Але інтернет нам у поміч.
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
А я побажаю «Шиндиси» увійти в short-list премії Оскар, щоб правду про війну з грузинським акцентом дізнався весь світ.
До речі, за останні роки це другий випадок, коли грузинський фільм потрапляє у номінацію «Найкращий іноземний фільм». У 2015 році Естонія висунула роботу грузинського режисера Зази Урушадзе «Мандарини» про війну в Абхазії на початку 90-х.
Режисер: Дімітрі Цинцадзе
Тривалість: 104 хвилини
Фотогалерея
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Фото: Free Movie Studio, 20steps Production
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
