Кінооглядач Дмитро Слівний про фільм, який не можна пропустити
- «Сенсація»
Це Bombshell («Бомба») в дії і в американському прокаті. У нас же адаптована назва «Сенсація». А «Сенсацію» не всі подивляться в кіно.
2016 року ця історія стала справжньою бомбою, розривний ефект якої за рік звів у могилу головного її учасника — засновника та продюсера «рупора» республіканців (медіахолдингу Fox) Роджера Айлза. Цей патріархальний засранець впродовж усієї своєї кар'єри відрізнявся небаченим «статевим оптимізмом». Кожну гарненьку молоду співробітницю, скажімо так, «запрошував на інтерв'ю».
Історія його «зловживань» побачила світ 2014 року завдяки книзі журналіста Гебріела Шермана «Найгучніший голос у кімнаті». А 2016-го позов про домагання подала одна з ведучих телеканалу – міс Америка 1989 — Гретхен Карлсон. Незабаром після цього Айлза звільнили з пристойними відступними, а за рік герой секс-скандалу помер.
Отже, гостросюжетна драма «Сенсація» закручена на історіях трьох телеведучих, кожна з яких так чи інакше зазнає гендерної нерівності, змушена відмовчуватися, приховуючи свій розум, і терпіти від чоловіків сальні жарти у прямому ефірі. А якщо у переліку заповітних бажань є кар'єрне зростання, то будь готова до того, аби підняти спідницю і стати на коліна перед «другим поверхом».
Другий поверх у фільмі — це головний офіс, в якому жує пончики та вічно нервує Роджер Айлз. До свого кабінету він через секретарку запрошує симпатичних майбутніх ведучих на свій особистий кастинг.
Головні героїні у виконанні Шарліз Терон, Ніколь Кідман і Марго Роббі — з тих, хто побував на «другому». Хтось дослужився до власного шоу, хтось сказав ні, а хтось вилетів з ефіру і з самого медіахолдингу. Усі вони, кожна своїм шляхом, підходять до розуміння необхідності викриття неприпустимої поведінки боса.
Телеведуча, журналістка, юристка Меггін Келлі (її зіграла Шарліз Терон, яку одразу й не впізнаєш через спеціальний грим) була 23-ю за рахунком жертвою. І не останньою.
Величезна подяка творцям за те, що підняли питання: «Чому жінки терпіли таку поведінку?» Побоювання втратити роботу, неможливість піти в інше місце, необхідність годувати сім'ю і платити за рахунками, втрата статусу й не тільки. У діалогах співробітників холдингу сценаристи відмінно показують, що може навіть не бути жодної причини — просто спрацьовує елементарний стадний інстинкт.
Після оприлюднення правди Роджера Айлза негайно звільнили. Але помітили це й обговорювали у професійних колах. І, звичайно, в американському суспільстві. Тому автори фільму вибудовують сюжет і діалоги таким чином, аби зайвий раз продемонструвати нам такий розклад: у світі соцмереж і глобалізації навіть заслуги журналіста, його геніальність, досвід і навички нічого не варті, якщо проти нього висунуто звинувачення у домаганнях.
Мені, як телевізійнику, було цікаво подивитися, як працює newsroom і блакитний екран у США і як преса впливає на формування громадської думки. Але якщо вам це не настільки важливо, як мені, тоді насолоджуйтесь фантастичною акторською роботою трьох білявок. У законі, звичайно.
Режисер: Джей Роуч
Тривалість: 109 хвилин