У вересні світові оголосили про створення оборонного альянсу AUKUS між Австралією, Великою Британією і США. Навіть в офіційних комюніке звучали досить різкі заяви, що регіон став викликом у плані безпеки, включно з діями в кіберпросторі. Довго думати про те, проти кого збираються дружити ці країни, не доводиться.
Представники США, Англії та Австралії (фото з відкритих джерел)
Держсекретар США Ентоні Блінкен, міністр оборони США Ллойд Остін, міністр оборони Австралії Пітер Даттон і глава МЗС Австралії Маріз Пейн у Вашингтоні.
Пекін загрожує Тайваню; діє як слон у посудній лавці на шельфі проти В'єтнаму; порушує права людини в Гонконзі; заходить у територіальні води Філіппін. А головне — активно розвиває авіаносний флот і спускає на воду атомні субмарини, здатні в теорії загрожувати авіаносним групам США. Зараз у КНР до 10 атомних підводних човнів, однак на острові Хайнань будується база, уже закладено корпуси — і в доступній для огляду перспективі ця кількість подвоїться. Також на стапелях у Шанхаї та Даляні два авіаносці «тип 03» — у найближчі роки найбільші кораблі в складі ВМФ КНР з електромагнітними катапультами, що здатні приймати літаки дальнього радіолокаційного виявлення та протичовнові машини. Поки що зарано кидати виклик 60 атомним субмаринам і 11 авіаносним групам Вашингтона, але подібне бажання простежується. До того ж США не можуть зосередити все угруповання на захисті Західного узбережжя й союзників на Тихоокеанському рубежі.
У Тихому океані давно діє союз «П'яти очей» — ймовірно, він остаточно оформиться не тільки як обмін розвідувальною інформацією, а й суто військовий союз. Австралія попри віддаленість від геополітичних центрів сили завжди активно брала участь у доленосних подіях. Дві світові війни, Корейську, В'єтнамську та Іракську кампанію австралійські війська провели за тисячі кілометрів від дому, і їм це буде зовсім не новиною.
Нова Зеландія також активно дрейфує в бік військового співробітництва з Британією і своїм сусідом — так склалося історично й географічно. Знову-таки з європейських країн постійна присутність у регіоні тільки у Франції, отже, розраховувати на 5 статтю НАТО (колективна оборона) важко. Велику частину інфраструктури, бойових одиниць і арсеналів Заходу було розгорнуто в Північній Атлантиці та Центральній Європі проти СРСР. Зараз, коли Британія, спустивши на воду 2 авіаносці, повернулася до операцій на схід від Суеца, її традиційні союзники в регіоні також готуються вступити в нову «Велику гру».
Австралія замовила в США ракети «Томагавк» і корабель-поверхню для своїх есмінців і повітряного базування для ВВС. Отже, у Канберри з'являться завдання поза розсипом островів на півночі — там просто немає цілей для подібного озброєння. Розірвано найбільше замовлення на підводні човни з Парижем — на $66 млрд на 12 субмарин від Naval Group. Його було укладено у 2016 році, і цілком можливо, що вже щось встигли побудувати, але австралійці свідомо пішли на позови й тяжби. Хоча все це питання десятків років, поки підводні човни досягнуть боєготовності. А Франція прямо зараз блокує переговори Австралії та ЄС про вільну торгівлю.
Але тут, як завжди, є нюанси. Наприклад, те, що Китай імпортує з Австралії 40% скрапленого газу для потреб своєї економіки — на $10-11 млрд на рік. Фактично Китай дуже залежить від морської торгівлі — у 2019 році тільки продовольства в країну ввезли на $140 млрд доларів. Тому КНР готується захищати свої розтягнуті морські комунікації. У Китаї це називають поетично — «Нитка перлів». На практиці це означає базу на віджатих у В'єтнаму островах Спратлі — ангари для винищувачів, протикорабельні ракети та ППО. Китайці закінчили спорудження величезної бази в Джибуті — з пірсом, здатним приймати авіаносці. У М'янмі будується глибоководний порт Кьяукпью за майже мільярд доларів, а ще модернізується база на Кокосових островах — вона може стати відмінним пунктом постачання для підводних човнів, що діють у Малаккській протоці. Безумовно, для країни, яка імпортує половину нафти й 10% світового обсягу АПК неможливо діяти без посилення свого океанського флоту.
Кораблі США (фото з відкритих джерел)
Але це насторожує невеликих гравців на кшталт Нової Зеландії, чий експорт продовольства на третину зав'язаний на Китай. Оскільки в минулому є досвід взаємодії Японської імперії (яка задихалася від браку сировини в регіоні) зі своїми сусідами за допомогою десантів і окупації. Щоб не опинитися перед флотом зо два десятки атомних субмарин у меншості, Канберра теж починає гонку озброєнь, локалізуючи американські підводні човни на підприємствах Південної Австралії. Британія і США активно вкладатимуться в цей проєкт грошима, фахівцями й технологіями, щоб розмазати свої витрати з підтримки гегемонії на Тихоокеанському рубежі на Австралію й не дати Пекіну досягти паритету з основними гравцями регіону.
У першій чверті 21 століття баланс економічного та геополітичного протистояння все більше зі Старого Світу зміщується в Азію. І поки що незрозуміло, чи хоче Пекін захищати свої великі кордони, чи спробує зрушити їх, але Захід стримуватиме апетити Піднебесної, що зростають.
