Facebook Pixel

Від когенерації до зеленої металургії: що змінилося для «Метінвесту» у 2024

2024 рік став справжнім викликом для групи «Метінвест»: падіння цін на продукцію, перебудова логістичних ланцюгів та необхідність адаптації до нових ринків. Водночас група зберегла 75% потужності на металургійних підприємствах, готує до введення перші когенераційні установки і розробляє план «зеленого» переходу». Олександр Мироненко, операційний директор «Метінвесту», розповів The Page, що змінилося за рік.

Інтерв’ю з операційним директором Метінвеста Олександром Мироненком

Інтерв’ю з операційним директором Метінвеста Олександром Мироненком

Металургійні комбінати групи вийшли на 75% потужності

The Page Як група «Метінвест» завершує 2024-й?

Рік вийшов досить важкий, тому що ми не очікували такого падіння цін: наразі вони на 30-40% нижчі за прогнозовані. Якщо говорити про металургію, групі вдалося зберегти у виробництві п'ять доменних печей – три на «Запоріжсталі» і дві на «Каместалі» – і всю лінійку прокату. Ці металургійні заводи групи вийшли приблизно на 75% потужності порівняно з ситуацією до повномасштабного вторгнення. З урахуванням зруйнованих комбінатів у Маріуполі металургійне виробництво «Метінвесту» сьогодні ставить близько 35-40% від «довоєнних» обсягів. Металурги підтримують такі обсяги виробництва за рахунок того, що у нас відкрився експорт через морські порти.

У секторі ГЗК, скажімо так, є різнонаправлені вектори. З одного боку, ми починали рік з досить скромними очікуваннями щодо виробництва – близько 1 млн т залізорудної сировини на місяць. Ритмічна робота портів забезпечила сталий попит від металургів в Україні, і на кінець року ми вийшли на 1,6 – 1,7 млн т на місяць. У порівнянні з 2021 роком це ставить 40–50% потужності.

Сьогодні працюють три гірничозбагачувальні комбінати групи (у Кривому Розі. – The Page). Ми були вимушені вивести в простій Інгулецький комбінат – через високі тарифи на імпортну електроенергію під час відключень. Через специфіку виробничого ланцюга і великі енергозатрати підтримувати його роботу стало неефективно. Всіх працівників з Інгульця розподіляємо по інших підприємствах групи у Кривому Розі, щоб не втратити костяк людей і мати змогу відновити виробництво, щойно з’являться умови для цього.

Центральний і Північний ГЗК працюють досить непогано. Південний ГЗК дуже сильно потерпає від обмежень електроенергії через ракетні удари по Україні, і ми змушені балансувати споживання. Тому просто зупиняємо там частину обладнання.

Перші когенераційні установки «Метінвесту» запрацюють у січні-лютому 2025

The Page Чи «Метінвест» розглядає будівництво розподіленої генерації для окремих підприємств? Я маю на увазі когенерацію, газотурбінні чи газопоршневі установки? Чи для великих ГЗК все одно не вистачить потужності?

Гірничодобувна і металургійна галузь досить енергозатратні. Ми порахували: щоби покрити повністю наші потреби в електроенергії за рахунок власної генерації (газотурбінної, сонячної тощо), нам доведеться інвестувати близько $450 млн. Це просто щоб встановити ці когенераційні установки. На жаль, в нинішньому стані ми не можемо собі дозволити такі великі інвестиції.

На сьогодні ми зробили інвестпроект когенерації на $20 млн для «Каметсталі». Закупили установки, їх поставку заплановано на грудень’24. Наступним кроком буде Північний та Центральний ГЗК, ці проєкти плануємо запустити у січні-лютому 2025-го. Власну генерацію для «Каместалі» і Північного ГЗК ми планували запустити трошки раніше, але за цими установками стоїть ну дуже велика черга.

Когенерація заживить від обладнання, що є критичним для відновлення виробництва після шатдауну. Наприклад, ми розуміємо, що буде ракетна атака, і запускаємо установки. Вони підтримують обладнання, і навіть у разі влучання в енергоструктуру ми не втратимо критичне обладнання і не допустимо аварії.

Когенераційні установки в процесі монтажу. Фото: Метінвест

Когенераційні установки в процесі монтажу. Фото: Метінвест

На «Запоріжсталі» ситуація трошки краща, там більше власної генерації. Енергоспоживання на Південному ГЗК ми можемо балансувати просто за рахунок зменшення виробництва.

The Page Як змінилися логістичні і сировинні ланцюги «Метінвесту»? Ви перейшли на імпортну сировину?

– Навпаки, ми намагаємося максимально відмовитися від імпорту сировини і працювати лише на тому, що добуваємо в Україні. Якщо до великої війни ми здійснювали масовий імпорт вугілля коксу для коксохімів, то нині працюємо виключно на українському вугіллі. Імпорт використовуємо тільки там, де це доцільно. Наприклад, відновили імпорт вугілля для пиловугільного вдування в доменні печі. Після відкриття портів імпортуємо це вугілля морем і забезпечуємо ефективність за рахунок зниження витрат по природному газу.

Також повністю перейшли на власну залізорудну сировину. Відмовилися від поставок третіх осіб, які нам доставляли аглоруду на наші аглофабрики, і працюємо виключно на своєму концентраті. Намагаємося максимально завантажити власні потужності і працювати з українськими виробниками. Так, наприклад, марку Г беремо у наших партнерів ДТЕК, марку К – з шахти в Покровську.

Класична вугільна шихта для коксохіму складається з чотирьох марок – К, Г, Ж і ПС, проте зараз ми працюємо на двохкомпонентній шихті – марок К і Г. Так, якісні показники коксу трохи знизилися, але все одно на цьому можна працювати і використовувати власне вугілля, мінімізуючи імпорт, щоб бути економічно ефективними.

Що стосується інших напрямів імпорту сировини, ми поступово їх відновлюємо, але у невеликих обсягах, для супутніх виробництв.

Інтерв’ю з операційним директором Метінвесту Олександром Мироненком

Інтерв’ю з операційним директором Метінвесту Олександром Мироненком

Як балтійські порти відкрили нові напрямки експорту

Зрозуміло, що нам довелося перебудувати експорт на початку вторгнення, коли порти були закриті. Ми мали експортувати все залізницею, і це були досить суттєві обмеження. Вивозили через Польщу на північ, у Гданськ, Свіноуйсьце та інші порти. Вивозили туди концентрат, щоб максимально закривати потреби пулу виробників, які його використовують у власному виробництві у прикордонні з Україною. Також працював логістичний ланцюг на південь, в румунський порт Констанца.

Коли порти відкрилися, звісно, стало трохи легше. За рахунок цього ми, власне, і наростили обсяги виробництва по ГЗК.

Першочергово експорт залізорудної сировини йде до Китаю, а також до Європи – як залізорцдної сировини, так і металу. Сьогодні ми закриваємо навіть ті ринки у Північній Європі, куди раніше ніколи не експортували, – до Фінляндії і трошки до Швеції.

The Page Тобто завдяки польським портам «Метінвест» отримав новий напрямок експорту?

Так, Фінляндія і Швеція – це нові для нас ринки. Вони стали певним викликом для нас – там досить вимогливі користувачі, які потребують дуже високої якості продукту. Ми освоїли і нові види продукції – зі збільшеним вмістом заліза тощо.

Що по заводах в Європі

The Page Як розвиваються європейські заводи групи, чи зросла їхня частка у загальному виробництві?

Вона досить незначна. Нагадаю, за кордоном у нас є чотири заводи:

  • Promet Steel в Болгарії виробляє арматуру та сортовий прокат;
  • Ferriera Valsider в Італії має можливість виробляти гарячекатані рулони та товстолистовий прокат;
  • Trametal в Італії, який може виробляти товстолистовий конструкційний прокат;
  • Spartan UK у Великій Британії, який може виробляти товстолистовий прокат.

Частка цих заводів разом становить до 10% від загального виробництва групи. Основні потужності все одно сконцентровані в Україні.

The Page Війна вплинула на інвестиційні плани і плани розвитку окремих заводів?

Поки в Україні йде велика війна, ми не можемо інвестувати в країну великі кошти через безпекові ризики і неможливість залучення кредитного фінансування на територію, на якій відбуваються бойові дії. Тому обрали стратегію на підтримання основного обладнання в належному стані. В 2024-му обсяг інвестицій (CAPEX+OPEX) сягає близько $670 млн на всіх наших виробничих майданчиках: Кривий Ріг, Кам'янське, Запоріжжя і Покровськ. Виконуємо всі планові ремонтні роботи і робимо певні інвестиції, які нам дають змогу швидко стартувати з великими проєктами, як тільки стане можливо.

Інтерв’ю з операційним директором Метінвесту Олександром Мироненком

Інтерв’ю з операційним директором Метінвесту Олександром Мироненком

Як «зелена» сталь в Італії вплине на модернізацію українських заводів

The Page Останній гучний проєкт «Метінвесту» – це інвестиційна угода з урядом Італії про завод «зеленої» сталі в Пйомбіно.

Так, наприкінці листопада група підписала угоду з урядом Італії про будівництво нового заводу в Пйомбіно на півночі країни. Це буде завод потужністю 2,7 млн тонн сталі на рік, повністю «зелена» металургія. Вартість проєкту – 2,5 млрд євро (переважно кредитні кошти європейських фінансових інститутів і банків), і будувати його ми будемо у партнерстві з італійською металургійною компанією Danieli.

Пйомбіно має стати прикладом того, як виглядатимуть наші металургійні майданчики в Запоріжжі і Кам'янському в майбутньому. Проєкт також стане поштовхом для зростання якості нашої залізорудної сировини з Кривого Рогу.

Ну, тобто він автоматично дозволить залучити інвестиції в Україну і після завершення війни. У нас вже є розроблена стратегія для України на $8 млрд.

The Page Коли саме запланована її реалізація? І чи є в цьому плані модернізація і зміна технологій «Каметсталі» і «Запоріжсталі»?

Початок проєктів – як тільки настане сталий мир в Україні, щоб можна було починати дискусії з партнерами щодо реконструкції і будівництва сучасних заводів і тут.

Завершення бойових дій і підписання мирної угоди для нас буде відправним пунктом, щоб починати формувати майбутню конфігурацію групи в Україні. Тобто що ми робимо в першу чергу, що робимо в другу.

На сьогодні у нас є проєкт заводу в Пйомбіно. Є плани поступової модернізації ГЗК у Кривому Розі. Що стосується металургійних майданчиків, в інвестплані є досить велика кількість напрямків.

Ми розглядаємо можливість докорінної модернізації виробничого обладнання на «Каметсталі». Є різні технічні конфігурації, як перебудувати комбінат. Наприклад, смельтер, конвертер, піч і сучасні ливарно-прокатні блоки. Або це буде установка з відновлення заліза, електропіч і також ливарно-прокатний модуль.

Для «Запоріжсталі» також є багато варіантів – цілий набір опцій, який залежатиме від обсягів фінансування, яке ми зможемо залучити в Україну.

The Page Коли може запрацювати завод в Пйомбіно?

Інвестпроєкти такого рівня розраховані щонайменше на п’ять років. За угодою з регіоном Тоскани завод має запрацювати у 2028-му.

І хочу зауважити, що сума інвестицій у 2,5 млрд євро ляже на всіх учасників проєкту – частково ми, частково Danieli, і досить значна частина – це залучені фінансові установи Італії і ЄС.

Що по інвестиційних планах на 2025

Ми готуємося стартувати у 2025 з двома великими проєктами:

  1. Ремонт доменної печі №9 на «Каметсталі», ми туди вкладаємо $20 млн.
  2. Проєкт згущення хвостової пульпи на Північному ГЗК, це абсолютно нове будівництво.

Я вже казав, що в Україні ми обираємо ті проєкти, які потім нам дадуть змогу стартувати з модернізацією.

Що по CBAM

The Page Цього року в українському металургійному словнику з’явилось нове поняття – CBAM. Можна трохи докладніше про цю тему?


CBAM, або механізм вуглецевого коригування імпорту, – це транскордонний тариф на викиди вуглецю. Євросоюз почав його впроваджувати у 2023 році, в ЄС нові правила набудуть чинності з 2026 року. За розрахунками аналітиків GMK Center, втрати українського експорту через CBAM до 2030 року можуть перевищити $4,6 млрд.


Сьогодні CBAM, обмеження на викиди вуглецю в атмосферу, для України здаються досить віддаленою перспективою. Європейський Союз поступово вводитиме додаткові мита залежно від вуглецевого навантаження на тонну виробленої продукції. Проте після 2034 року вони зроблять нас неконкурентоспроможними. Саме тому ми всі і дивимося на «зелену» металургію.

The Page Скільки коштуватиме «зелена» модернізація комбінатів групи?

За попередніми розрахунками, це коштуватиме нам близько $8 млрд. І справа не лише в сумі. Навіть за умови залученого фінансування це дуже масштабні проєкти, на реалізацію яких нам потрібно від семи до десяти років.

Навіть за найоптимістичнішого сценарію, що війна в Україні закінчиться в 2025 році, до 2032-2034 ми не встигнемо модернізувати все металургійне виробництво в Україні.

Тому ми вже сьогодні намагаємось пояснити регуляторам ЄС, що CBAM просто закриє всю українську економіку – і все. Повинна бути якась перехідна модель з планом модернізації, планом інвестицій, початком будівництва і переходом української металургії на європейські стандарти виробництва «зеленої» сталі.

The Page Яку роль в цій дискусії з ЄС може зіграти українська влада?

Виключно переговорну. Йдеться про лобіювання інтересів українських металургів і гірників у Європі. Я не кажу лише про «Метінвест», це і ArcelorMittal, і група DCH«Інтерпайпу» ситуація краща, вони одразу будували «зелений» завод). Нам потрібна досить велика підтримка від української влади, щоб пролобіювати в Європейському Союзі і зробити цей перехід більш м'яким. Щоб ми встигли це зробити і не втратити ані робочі місця, ані надходження податків до бюджету.

Від когенерації до зеленої металургії: що змінилося для «Метінвесту» у 2024

Від когенерації до зеленої металургії: що змінилося для «Метінвесту» у 2024

Що по фінансах

The Page Нещодавно група запропонувала власникам єврооблігацій викупити їх. Як розвивається ситуація?

Все зараз іде за планом. Ніяких змін, ми виконуємо всі зобов'язання.

The Page Чи будуть ваші акціонери задоволені фінансовими підсумками 2024-го?

Давайте ми завершимо 2024 рік, тоді і подивимося на підсумки.

Подякувати 🎉