HIAS Україна та громадська організація «Дівчата» презентували результати загальнонаціонального дослідження «18 місяців потому: оцінка психічного здоров'я та психосоціальних потреб в Україні». Повномасштабне вторгнення росії в Україну значно вплинуло на рівень психосоціального добробуту, за шкалою ВООЗ -5, у державі він знизився щонайменше втричі. Згідно з отриманими висновками, більше двох третин населення держави мають ознаки депресії та стресу, що може вести до погіршення психічного здоров’я.
Директорка HIAS Україна Еріка Анавітарте Альфагеме зазначила, що діяльність організації спрямована на покращення психічного здоров’я людей. Проте сьогодні співробітникам HIAS Україна доводиться відповідати на ті виклики, які перед ними ставить ситуація. Еріка Альфагеме переконана, що це дослідження стане у пригоді для розробки наступних проєктів та стратегій їх впровадження.
Представники організацій ставили на меті з'ясувати, як змінилося сприйняття психічного здоров'я в українців, як вони почуваються щодо свого благополуччя та психічного здоров'я, а також як вони отримують доступ до психосоціальної підтримки та які бар'єри існують на їхньому шляху до отримання допомоги.
«На основі отриманих висновків ГО «Дівчата» вже отримала змогу побудувати стратегію своєї майбутньої діяльності. Зокрема, в найближчому майбутньому буде покращена робота мобільних бригад організації на півдні та сході України, буде покращено процес надання підтримки вимушено переміщеним особам, доповниться процес роботи у групах підтримки родин загиблих на війні. Тобто завдяки цьому дослідженню організації розумітимуть потреби постраждалих на більш глибокому рівні», — підтвердила засновниця та директорка ГО «Дівчата» Юлія Спориш.
Що спричиняє стрес
Відповідно до дослідження, сьогодні багато українців ділять спільний досвід стресу, про що свідчать певні ознаки.
- Більшість респондентів (70%) висловлює невпевненість у майбутньому.
- Для 39% з них особливо актуальним є переймання за близьких, які є цивільними.
- У 26% цей страх пов'язаний з близькими, які є військовими.
- 33% відчувають економічні труднощі.
Ці вказівки свідчать про широкий обсяг викликів, які ставляться перед нашим суспільством.
Одним з основних проявів стресу для українців є проблеми зі сном, які визначили 48% опитаних. Сумний настрій зафіксували у 46% респондентів, тоді як 44% відзначили постійне хвилювання. Про втому повідомили 39%, а проблеми з концентрацією відчувають 31%. Різкі зміни настрою стали фактором стресу для 26% українців. Ці показники свідчать про значущий вплив стресу на психічне та фізичне здоров'я наших співгромадян.
Юлія Ющенко, спеціаліст HIAS із психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, зазначає, що окремі результати дослідження стали неочікуваними. Зокрема неочікуваним став рівень обізнаності населення, а саме рівень розуміння понять «психічне здоров'я» та «стрес», сприяння цих концептів позитивно і зменшення стигматизації сфери психічного здоров'я. На жаль, прогалини все ще існують – в тому числі в питанні звернень до фахівців по допомогу. Причиною тому стають внутрішні та зовнішні бар’єри – страх засудження з боку оточення, необхідність визнати власні недоліки, складність у визначенні власних потреб, тощо.
«За результатами дослідження головною перепоною для покращення загальної ситуації з психічним здоров’ям та забезпеченням психосоціальних потреб українців є війна, розлука із рідними, відсутність нормальних умов життя та необхідність жити в чужому місті, в чужому домі. І хоча українці адаптувалися до нових умов, тобто постійна напруга сприймається як щось буденне, це може стати причиною більш серйозних проблем для нації в цілому», — пояснила Юлія Ющенко.
Подальші кроки
В якості наступних кроків представники організацій пропонують продовжувати підвищувати обізнаність населення через розповсюдження історій успішних звернень по допомогу, налагоджувати систему підтримки та супервізії для тих, хто особисто працює в галузях надання допомоги, а також поглиблювати роботу із вже охопленими групами населення.
Як головні методи боротьби представники організацій пропонують підвищувати обізнаність населення, створювати комунікаційні компанії для боротьби зі стереотипами, впроваджувати на законодавчому рівні обов’язкові супервізії для тих, хто особисто працює в галузях надання допомоги, створювати самостійні інституції у найвіддаленіших куточках країни, а в умовах війни – створювати нові та поглиблювати роботу із вже існуючими групами психосоціальної підтримки населення.