18 липня у світі відзначають Міжнародний день Нельсона Мандели, в Уругваї – День конституції, а в Непалі – День інженера. 
нагадує, які історичні події відбулися 18 липня в Україні та світі.
У 1290 році король Англії Едуард I видав Едикт про вигнання, яким всі євреї – близько 16 тис. осіб – мали покинути Англію. Процес вигнання насправді тривав понад 350 років та завершився 1656-го.
У 1672-му, під час Руїни та занепаду після смерті Богдана Хмельницького, у битві під Ладижином (сучасна Вінниччина) сили гетьмана Петра Дорошенка перемогли полки Михайла Ханенка.
У 1870-му Перший Ватиканський собор ухвалив Першу догматичну конституцію «Про церкву Христову» та про непогрішність (безпомилковість) Папи. Відтоді Папа лише один раз використав цей догмат: у 1950 році Пій XII проголосив догмат про небовзяття Діви Марії. Догмат про непогрішність був підтверджений на Другому Ватиканському Соборі (1962–1965). Група католиків, незгодних з цим догматом, у 1889-му відділилась у старокатолицизм (майже як старовіри у православ’ї). Православні вбачають у ньому порушення принципу соборності церкви, а для протестантів (лютеран та англіканів) догмат про непогрішність Папи залишається головною перешкодою для об’єднання з католиками.
У 1947 році британський король Георг VI, батько Єлізавети II, підписав закон про незалежність Британської Індії. Через місяць, у серпні, парламент Сполученого Королівства ухвалив Акт про індійську незалежність, яким Британська Індія розділилась на дві держави: індуїстський Індійський Союз і мусульманський домініон Пакистан (сучасні Пакистан і Бангладеш).
У 1968-му в Маунтін-Вью, США, була заснована компанія Intel.
Як «Радіо тисячі пагорбів» закликало до вбивства близько 800 тис. тутсі в Руанді
Цей день в історії: 18 липня 1994 року в Руанді припинились 100 днів геноциду, які унесли близько 800 тис. життів.
30 років тому, 18 липня 1994 року, партія Патріотичний фронт Руанди взяла під свій контроль Гісеньї та північно-західну Руанду. Тимчасовий уряд країни, який спровокував міжнаціональну різню, втік до Заїру, а в країні нарешті було покладено край геноциду в Руанді, який тривав близько ста днів.
Геноцид проти тутсі стався між 7 квітня та 19 липня 1994 року під час громадянської війни в країні. Протягом ста днів озброєні бойовики хуту вбивали членів етнічної меншини тутсі, а також частину хуту і невеликої народності тва. Фактична кількість загиблих за ці страшні 3,5 місяці невідома, хоча Конституція Руанди стверджує, що було вбито понад 1 мільйон людей. За деякими оцінками, в реальності вбитих було менше – приблизно від 500 тис. до 800 тис. жертв серед тутсі та близько 10 тис. вбитих тва. Ще від 250 до 500 тис. жінок-тутсі були зґвалтовані.
За два роки по тому, у 1996-му, руандійська армія почала наступ на Заїр, щоб відплатити лідерам колишнього уряду Руанди та біженцям-хуту. Під час цієї війни загинули ще близько 200 тис. людей.
Всі дослідники сходяться на тому, що багаторічні мляві конфлікти хуту та тутсі в Руанді переросли у геноцид завдяки цілеспрямованій пропаганді ксенофобії.
У 1993-му в країні з’явилась радіостанція «Радіо тисячі пагорбів» (Radio Télévision Libre des Mille Collines, RTLM), орієнтована на молодь та доступна у всіх куточках країни. Крім музики та 1,5% новин, 66% ефірного часу тривали ток шоу, де журналісти обговорювали різні теми, з грубою ксенофобною лексикою. З часом RTLM наповнилась пропагандою проти тутсі. Ведучі говорили про тутсі як про небезпечного ворога, який хоче захопити політичну владу за рахунок хуту, як про однорідну загрозу для руандійців.
RTLM називала тутсі «ін'єнці» – шкідниками-нелюдями та тарганами, яких необхідно знищити.
Слідчі Міжнародного трибуналу пізніше підтвердили 294 випадки, коли RTLM звинувачувала Патріотичну армію Руанди у звірствах проти хуту. У 252 ефірах були прямі заклики до хуту вбивати тутсі.
«Хтось повинен ... змусити їх зникнути назавжди ... стерти їх із людської пам'яті ... щоб винищити тутсі з поверхні землі», – казали ведучі RTLM.
Молоді хуту у найвіддаленіших куточках країни місяцями слухали ці ксенофобні ефіри.
Радіо RTLM сьогодні називають «Радіо-мачете» за роль у геноциді. «Мачете» – тому що за рік до того у країну імпортували десятки, якщо не сотні тисяч ножів мачете – набагато більше за потреби сільського господарства, разом з лезами для гоління, пилками та ножицями. Ця потенційна зброя нібито у межах цивільної оборони розповзлася по всій країні.
У січні 1994 року командувач міжнародного контингенту в країні надіслав до штаб-квартири ООН «Факс про геноцид», де попередив про запланований геноцид тутсі. Проте ООН тоді не висловила навіть «глибокого занепокоєння».
6 квітня був збитий літак з президентами Руанди та сусідньої Бурунді (де вже йшла запекла війна хуту та тутсі), а в Руанді владу захопили військові, які усунули законну прем’єр-міністерку Агату Увілінгійімани.
Тільки тоді військовий контингент ООН надав ескорт із 10 бельгійських солдатів, щоб доставити прем’єрку на національне «Радіо Руанда» для звернення до нації. Проте президентська гвардія захопила радіостанцію, військові та натовп цивільних роззброїли бельгійців і вбили прем’єрку та її чоловіка. Солдатів ООН пізніше катували та вбили також.
З 7 квітня в Руанді почалась різанина. Спочатку за списком вбили відомих поміркованих політиків, журналістів і чиновників – лідерів тутсі. Деякі військові високопосадовці намагалися утримати армію від геноциду, проте марно.
На блокпостах по всій країні поліцейські та військові зупиняли тутсі та вбивали їх. Цивільним хуту роздали мачете, палиці, тупі предмети та іншу зброю, а також заохочували їх ґвалтувати, калічити та вбивати своїх сусідів тутсі, знищувати і красти їхнє майно.
Вбивства, зґвалтування та пограбування тутсі тривали близько ста днів.
Протягом всього цього часу ООН, США, Сполучене Королівство та Бельгія (яка мала вплив на Руанду) не зробили нічого, хоча мали посилити військову місію ООН в Руанді.
Міжнародний трибунал по Руанді пізніше не зміг довести існування змови серед обвинувачених організаторів геноциду та існування попереднього плану геноциду. Один з натхненників був виправданий за обвинуваченням у плануванні, хоча отримав довічне ув’язнення за геноцид.
Сьогодні в Руанді «ідеологія геноциду» та «дивізіонізм» є кримінальними злочинами.
Фелісьєн Кабуга, головний фінансист RTLM, на трибуналі в Гаазі у 2020 році. Фото: Леслі Гондебрінк-Гермер, UN-IRMCT
Читайте також
