20 жовтня у ВРУ був зареєстрований законопроєкт № 4240. Про це повідомило Міністерство цифрової трансформації в соціальних мережах.
Що містить документ: які його переваги та прогалини? Зрештою, наскільки він є ефективним?
В умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій і глобалізаційних процесів у світі актуальним є впровадження методів електронного урядування.
Зокрема, електронне резидентство є одним із прогресивних методів сучасного урядування, який створює передумови для успішного ведення бізнесу із нерезидентами.
Водночас е-резидентство дасть змогу державі-резиденту контролювати легальність господарської діяльності й оподаткування таких суб’єктів.
25 червня 2020 року Кабмін постановою «Про реалізацію експериментального проєкту із запровадження та реалізації в Україні електронного резидентства» створив передумови для запровадження в Україні інституту електронного резидентства.
20 жовтня 2020 року був зареєстрований проєкт закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ведення підприємницької діяльності е-резидентами в Україні».
Аналізуючи законопроєкт в цілому, варто зазначити, що він пропонує низку реальних новацій.
Вони здатні створити умови для отримання зацікавленими іноземцями та особами без громадянства, які набули статусу е-резидента, можливості реєстрації себе як фізичної особи-підприємця та ведення підприємницької діяльності без необхідності перебування в Україні.
Проте цей законопроєкт не містить заходів протидії кіберзагрозам і двостороннього захисту даних у разі е-резидентства відповідно до закону «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України».
Утім, доцільно розглянути ключові позиції законопроєкту.
Ним, зокрема, передбачається доповнення розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України підрозділом 10-1 «Ведення підприємницької діяльності електронними резидентами».
Цими змінами передбачаються тимчасові, до кінця 2022 року, особливості та правила ведення підприємницької діяльності електронними резидентами-підприємцями.
Водночас дія цього підрозділу не поширюється на електронних резидентів-фізосіб.
Позитивним є те, що в законопроєкті пропонується встановити податковою адресою е-резидента, який зареєструвався як фізична особа-підприємець, місцеперебування адміністратора, за яким він береться на облік як платник податків, а не місцеперебування кожного окремого резидента задля запобігання махінацій зі зміни домену.
Водночас адміністратором виступає ДП «Дія», що здійснює заходи зі створення, адміністрування, технічної підтримки системи, а також забезпечує й відповідає за захист і безпеку інформації в системі.
Проте в законопроєкті не йдеться про конкретні дані, програми та заходи безпеки, які б гарантували максимальний ступінь захисту інформації е-резидентів і держави.
Варто зауважити, що законопроєктом чітко встановлено, що е-резидент здійснює державну реєстрацію себе як платника єдиного податку третьої групи спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Зазначається також, що е-резидент-підприємець не може використовувати працю найманих осіб.
Водночас законопроєктом також запропоновано норму, згідно з якою е-резидент-підприємець може здійснювати виключно ті види господарської діяльності, які визначені Мін'юстом за погодженням із Мінфіном.
Передбачається подальше внесення змін до відповідних підзаконних актів, у яких будуть визначені види господарської діяльності, які здійснюватимуть е-резиденти, серед яких, зокрема, такі:
- видання комп'ютерних ігор (58.21 КВЕД);
- видання іншого програмного забезпечення (58.29 КВЕД);
- комп'ютерне програмування (62.01 КВЕД);
- інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем (62.09 КВЕД);
- оброблення даних, розміщення інформації на вебвузлах і пов'язана з ними діяльність (63.11 КВЕД) тощо.
Вважаю, що встановлення цим законопроєктом спеціальних правил звітування е-резидентів є інструментом ефективного контролю за своєчасністю та правильністю сплати ними податків.
Цілком співмірним заходом для цілей оподаткування є те, що е-резидент-підприємець зобов'язаний вести облік доходів, витрат і інших показників виключно в електронному вигляді та через електронний кабінет платника податків.
Щодо правильності обчислення е-резидентом-підприємцем сум податку, то вони можуть підтверджуватися виключно первинними та іншими документами, які складені в електронному вигляді та надіслані до перевірчого органу, засвідчені кваліфікованим електронним підписом, а також копіями таких документів, якщо вони були складені в паперовому вигляді.
Будь-які дані, що не підтверджені зазначеними документами, вважаються такими, що не існують, і не можуть враховуватися під час обчислення податкових зобов'язань е-резидента-підприємця.
Але є винятки — випадки, коли врахування таких даних призводить до збільшення розміру податкових зобов'язань чи збільшення обсягу інших зобов'язань такого суб'єкта.
Водночас будь-які суми коштів, що надійшли е-резиденту-підприємцю, визнаються його доходом і оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 293.4 статті 293 Податкового кодексу, якщо підстави для надходження цих коштів не підтверджені документами.
Положення проєкту закону відображають і специфіку проведення Державною податковою службою України перевірок, що зумовлено специфікою підприємницької діяльності, яку проводить е-резидент-підприємець, й особливостями звітування.
Проєктом закону також зазначається, що е-резидент-підприємець подає податкову декларацію виключно в електронній формі через електронний кабінет платника податків.
Зазначеним проєктом закону також пропонується внести зміни до інших законодавчих актів України.
Зокрема, пропонується доповнити статтю 1087 Цивільного кодексу частиною четвертою й передбачити порядок проведення розрахунків фізичних осіб-підприємців, що зареєстровані електронними резидентами, виключно в безготівковій формі.
Документом також пропонується внести відповідні зміни до наступних законів України:
- «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань» тощо.
Отже, з огляду на зазначене вище, цей законопроєкт містить чіткі норми, які сприятимуть налагодженню умов для ведення бізнесу е-резидентами в Україні, створить механізм для залучення нових інвестицій, а також призведе до збільшення доходів державного бюджету завдяки наповненню його податками, що сплачуються е-резидентами.
Проте цей законопроєкт усе ж недостатньою мірою передбачає заходи з мінімізації виникнення кіберінцидентів і посиленого захисту інформаційно-цифрових даних нашої держави.
Читайте також
