Оподаткування доходів агропідприємств у різних країнах має свої особливості.
В Індії одним із доходів, який звільнений від оподаткування, є сільськогосподарський дохід.
Однак такий дохід в Індії часто використовують як один із інструментів легалізації «брудних коштів», зокрема, індійськими політиками, про що неодноразово писали індійські засоби масової інформації.
Повертаючись до України, в період, коли починається збирання певних видів урожаю, для більшості агропідприємств постає питання, як правильно вести бухгалтерський та податковий облік, щоб уникнути суперечок із податковими органами.
З практики відомо, що без нарахування податкових зобов’язань рідко коли обходиться. В даній статті розглянемо деякі судові справи з типовими питаннями до діяльності аграріїв.
Завищення витрат на добрива
У рішенні Миколаївського окружного адмінсуду від 3 грудня 2019 року у справі № 400/1550/19 Приватне сільськогосподарське виробниче підприємство звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС області.
Фірма вимагала визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, зокрема, в частині заниження податку на додану вартість.
З обставин справи випливає, що підприємство протягом періоду, що перевірявся, вирощувало різні сільськогосподарські культури.
У процесі вирощування для досягнення високого рівня врожаю застосовувались добрива та засоби захисту рослин.
До посіву кукурудзи в березні та квітні 2016 року та квітні 2018 року в ґрунт було внесено азотне добриво карбамід (42% азоту), в березні та квітні 2017 року під посів кукурудзи було внесено аміак рідкий.
Податковою в акті перевірки зазначено, що позивач на с/г культуру кукурудзу списував добрива (карбамід) за завищеними нормами, оскільки норма списання добрив (карбаміду) має бути 160 кг на 1 га.
Суд встановив, що на підприємстві є затверджена норма списання карбаміду на рівні 200-250 кг на 1 га, яка обґрунтована розрахунком головного агронома відповідно до службової записки.
У позовній заяві підприємство стверджувало, що кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. Кукурудза має підвищену потребу серед зернових культур у забезпеченні елементами живлення, особливо азотом.
Азот, зі свого боку, має найбільший вплив на рівень урожайності, а тому припущення працівників податкової, що при внесенні карбаміду більше рекомендованих норм (більше 160 кг на 1 га) негативними наслідками є зниження врожайності та врожаю, взагалі є безпідставними та не відповідають дійсності.
У березні-квітні 2016 року та березні-травні 2018 року добрива вносились власною с/г технікою, про що свідчать дорожні листи тракториста-машиніста, в яких зазначено вид робіт, культура, рух пального та оборотно-сальдові відомості.
У березні-квітні 2017 року послуги зі внесення добрив (аміак водний) надавалися сторонніми контрагентами на підставі договору про надання послуг.
Списання добрив проводилось на підставі актів про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, ядохімікатів та гербіцидів. Суд звернув увагу, що всі зазначені вище документи направлялись відповідачеві.
Суд дійшов висновку, що всі придбані підприємством мінеральні добрива були використані саме в його власній господарській діяльності, тому обов’язку нарахування податкових зобов`язань у підприємства не виникало, у зв’язку з чим висновки контролюючого органу є безпідставними.
Як наслідок позов підприємства до ГУ ДФС у Миколаївській області було задоволено повністю.
У справі № 480/1312/19 в апеляційній скарзі податкова посилалась на те, що підприємством було внесено добрива з перевищенням рекомендованих норм у декілька разів та з порушенням технологічного процесу вирощування різних с/г культур.
У постанові Другого апеляційного адмінсуду від 26 листопада 2019 року колегія суддів із цього приводу зазначила наступне:
«До компетенції податкового органу не належить повноваження щодо надання оцінки технологічному процесу, який здійснюється суб`єктом господарювання, видом діяльності якого є, зокрема, вирощування сільськогосподарської продукції».
Тож суд апеляційну скаргу залишив без задоволення.
Завищення показників урожайності
У рішенні Хмельницького окружного адмінсуду від 14 травня 2019 року щодо справи № 560/506/19 за позовом Приватного підприємства до ГУ ДФС області йшлося про завищення норм посіву різних с/г культур, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ.
В акті перевірки податкова вказала, зокрема, дані щодо середньої норми посіву згідно з інформацією з сайту інтернет-магазину та сайту Інституту водних проблем і меліорації НААН України.
Суд звернув увагу, що інформація з інтернет-магазину та сайту інституту не може бути належним джерелом інформації та не може розцінюватися як допустимий доказ.
А тому суд зробив висновок, що перевіряючі неправомірно зробили висновок про завищення норм посіву, а також, що відсутній факт заниження податкових зобов’язань з ПДВ.
В кінцевому результаті суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення.
Орендна плата за землю
У рішенні Запорізького окружного адмінсуду від 11 квітня 2019 року у справі № 280/1/19 йшлося про оскарження податкового повідомлення-рішення, згідно з яким підприємству було донараховано суми грошових зобов’язань.
Контролюючий орган вирішив, що мало місце заниження податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні паї, які належали приватним особам, за 2016-2017 роки на суму 615 тис. грн.
Під час перевірки контролюючим органом був зроблений розрахунок по діючих договорах оренди земельних ділянок та з урахуванням листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 2018 року.
Розрахунком було встановлено відхилення з нарахування орендної плати, що призвело до відхилення з нарахування ПДФО та військового збору.
Суд не погодився з позицією податкової та зазначив наступне:
Крім того, суд зазначив, що указ президента № 92/2002 із внесеними до нього змінами має рекомендаційний характер і він є підставою для перегляду розміру орендної плати, а не для автоматичної зміни умов договору оренди.
Додатково суд підкреслив, що розмір орендної плати у грошовій формі повинен бути визначений у гривнях із зазначенням способів внесення для земель приватної власності, а за земельні ділянки державної або комунальної власності — із зазначенням відсотків суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Суд зробив висновок:
Тож суд зазначив, що заниження підприємством податку на доходи фізичних осіб із нарахованої орендної плати за земельні паї на суму 615 тис. грн, а також заниження військового збору не має підтвердження.
Надалі рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
У справі № 808/103/17 підприємство звернулося з позовом до Запорізького окружного адмінсуду, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб.
Підприємство вважало, що податкова порушила порядок проведення камеральної перевірки з огляду на відсутність повноважень щодо здійснення обстеження земельних ділянок.
Також підприємство вказало на безпідставність висновків контролюючого органу про те, що орендовані підприємством земельні ділянки розорені та за функціональним використанням є ріллям.
Суд першої інстанції встановив, що під час проведення камеральної перевірки було залучено документи та інформацію, використання яких нормами Податкового кодексу не передбачено та ухвалив рішення задовольнити позовні вимоги.
Апеляційний суд, зі свого боку, зазначив, що податкова не вийшла за межі наданих їй повноважень у частині камеральної перевірки, а тому апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції.
Також суд зазначив, що підприємством правомірно здійсненний розрахунок орендної плати за землю на підставі даних Держгеокадастру та договорів оренди, без порушень, зокрема, ст. 271 ПК України.
Крім того, суд зробив висновок, що дії податкової з приводу самостійного проведення оцінки орендованих позивачем земель і встановлення певного значення в якості нормативної грошової оцінки земельних ділянок як величини, що використовується при визначенні орендної плати, виходять за межі наданих їй повноважень.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції, а в подальшому і Верховний Суд, залишили без змін рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи все наведене вище, можна зробити висновок, що останнім часом суди стають на бік платників податків у питаннях, які пов’язані з веденням діяльності агропідприємств, проте варто додати, що жоден чесний підприємець не застрахований від того, що суд прийме рішення на користь контролюючого органу.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
