Facebook Pixel

Відсторонення від роботи через відмову вакцинуватися від COVID-19 в Україні. Чи є для цього правові підстави?

Алеся Павлинська
радник практик трудового права та корпоративного права/M&A, Arzinger
Фото: Free-Photos / Pixabay

Фото: Free-Photos / Pixabay

У зв'язку з впровадженням «червоних зон» в Україні питання відсторонення від роботи невакцинованих працівників хвилює як працівників, так і роботодавців. У цьому разі зазвичай актуальні такі питання: 1) законності відсторонення взагалі; 2) оплати такого періоду відсторонення. Щоб відповісти на них, потрібно насамперед визначитися з обов'язковістю вакцинації від COVID-19 в принципі.

Хоча вакцинація від COVID-19 триває вже багато місяців, до цього часу її ще не було внесено до календаря обов'язкових щеплень. Однак у жовтні було зроблено перші кроки для оновлення законодавства. Зокрема, Міністерство охорони здоров'я України 4 жовтня 2021 року затвердило Наказ №2153, який набирає чинності з 8 листопада 2021 року.

Цим документом передбачається обов'язкова вакцинація від COVID-19 деяких категорій працівників, а саме:

Telegram Logo

· центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

· місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

· закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти; закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Як відомо із заяв представників МОЗ та уряду, цей перелік згодом планується розширити.

Єдиним винятком щодо обов'язку вакцинуватися для таких працівників може бути лише медичне протипоказання. У разі його відсутності та відмови вакцинуватися від COVID-19 працівники не можуть бути допущені до роботи в зазначених органах, установах та закладах. І хоча сам Наказ №2153 чітко не говорить про відсторонення таких працівників, відповідне правило випливає з огляду на статтю 46 Кодексу законів про працю України.

Цією статтею передбачено, що відсторонення допускається «у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством».

Таким окремим випадком для відсторонення є відсутність вакцинації від COVID-19 відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та Наказу №2153, які слід розглядати в комплексі: Законом передбачається правило про відсторонення в разі відсутності необхідних щеплень, а Наказом №2153 конкретизується перелік професій, щодо яких вакцинація від COVID-19 обов'язкова.

Відповідне правило також цитується додатково ще і в пункті 41-6 «карантинної» Постанови Кабінету Міністрів України №1236 (у редакції Постанови КМУ №1096, що набере чинності 8 листопада). Тобто варто звернути увагу, що вказана Постанова не встановлює можливість відсторонення працівників безпосередньо, а просто ще раз нагадує про чинні правила, систематизує їх.

Щодо оплати періоду такого відсторонення, то і в цьому питанні Постанова не встановлює певне правило, а лише цитує вже наявні норми. Серед іншого, підпункт 3 пункту 41-6 Постанови відсилає до статті першої Закону України «Про оплату праці», якою передбачається, що «заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Саме це посилання і дає підстави вважати, що зазначене відсторонення може відбуватися без оплати, оскільки працівник у період відсторонення фактично не виконуватиме роботу.

Зовсім інші правила діють щодо інших категорій працівників, для яких це щеплення необов'язкове (не вказаних у Наказі №2153). Щодо них відсторонення від роботи тільки на підставі відсутності вакцинації від COVID-19 не буде законне взагалі. Навіть в умовах «червоного рівня епідемічної небезпеки».

Згідно з Постановою КМУ №1236, заклад може працювати винятково за наявності у 100% персоналу та відвідувачів відповідних документів: негативного результату ПЛР- або експрес-тесту на COVID-19, проведеного не раніше ніж за 72 години до відвідування закладу, або сертифіката про повний курс вакцинації чи документа про одужання від COVID-19. У разі їх відсутності роботодавці можуть (на вибір):

· тимчасово перевести працівника на дистанційну чи надомну роботу за наказом (в період карантину згода працівника не потрібна);

· оголосити простій (з оплатою відповідно до статті 113 КЗпП);

· домовитися з працівником про оплачувану чи неоплачувану відпустку.

Отже, застосування відсторонення до невакцинованих працівників правомірне лише в разі, якщо вакцинація від COVID-19 щодо таких осіб обов'язкова згідно із законодавством (наприклад, щодо працівників, вказаних у Наказі МОЗ №1253), але цей захід не може застосовуватися до будь-яких інших працівників. І навіть щодо цих категорій відсутність оплати на період відсторонення — доволі спірне питання, тому ми радимо підходити до нього обережно.

Щодо всіх інших працівників (яких більшість) відсторонення (а без оплати й поготів) незаконне та може бути оскаржене працівником у суді.

Також ми рекомендували б роботодавцям у вказаних ситуаціях додатково звертати увагу на питання недискримінації працівників, прав людини та персональних даних (особливо даних закритого характеру).

Співавтор: Ксенія Лотош, юрист практики трудового права АО «Арцінгер»

The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]

Коментарі

Всі новини