Вибори до Бундестагу пройшли не без сенсацій, проте продемонстрували суттєві зміни в електоральній карті Німеччини. Однак ці зміни куди більше стосуються перетворень усередині країни, ніж співпраці з Україною. Офіційному Києву не варто розраховувати на суттєві зміни в політиці Берліна.
Навіть професійні бандерівці не звернули увагу, що протягом восьми останніх років правляча коаліція в Німеччині була чорно-червона — за кольорами ХДС/ХСС і СДПН. Ці політичні сили зберегли першість і цього разу, проте їх поміняли місцями: есдеки вирвалися на перше місце, і тепер вони (згідно з нормами коаліційного етикету) будуть вести першу партію в процесі формування коаліції. До того ж їхній кандидат у канцлери Олаф Шольц має досвід роботи федеральним міністром фінансів, що може помітно прискорити процес входження в курс канцлерських справ. У нинішній ситуації — геть не зайвий фактор.
Ангела Меркель продемонструвала, що знайти їй заміну навіть потужній та досвідченій партії з понад 60-річним досвідом непросто. Хоча про відмову балотуватися на посаду канцлера Німеччини вона заявила майже три роки тому, належного наступника християнські демократи виховати не змогли. У результаті блок ХДС/ХСС показав найгірший результат за час свого існування, не зумівши подолати планку в 30% популярності.
Зауважу, що оновлення партійного представництва в Бундестазі майже не сталося, якщо не брати до уваги єдиного депутата від данської меншини у Шлезвіг-Гольштейні. Суттєвий приріст голосів отримала партія «Союз90/Зелені», однак ця новина може бути радісною хіба що для тих, хто не пам’ятає, що навесні зелені вели за собою передвиборчий пелотон із 47 учасників виборів до нижньої палати німецького парламенту. «Союз90/Зелені» розпочали переговори з вільними демократами, щоб претендувати на входження до коаліції.
Проте заяви співголови «Союз90/Зелені» Анналени Бербок про неприпустимість запуску Nord Stream 2 навряд чи будуть втілені в життя. І СДПН, і ХДС/ХСС мають іншу позицію з цього питання, тому експертне середовище сходиться на думці, що наступник Ангели Меркель на посаді канцлера шукатиме спільну мову з Путіним. І запуск спільного газопроводу (Nord Stream 2 — російсько-німецький, а не загальноєвропейський проєкт) виглядає логічним.
Натомість Україні не варто розраховувати, що Ангела Меркель кинеться на амбразуру Нормандської четвірки або отримає посаду в одній із російських монополій. На неї, набагато вірогідніше, чекає місце у Європейській Комісії або Європейській Раді, хіба що трохи згодом. Офіційному Києву варто готуватися до позиції Берліна, у якій не буде сантиментів щодо війни на Донбасі, проте буде помітне прагнення порозумітися з Москвою.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
