Мала можливість звернутися до дуже поважної компанії — міністрів енергетики країн OECD. Це багаті країни, на яких припадає 55% споживання енергії у світі. Значна частка цієї енергії походить з росії. Абсолютна більшість енергетичних доходів росіян приходить з цих країн.
Після потужної промови нашого міністра Германа Галущенка представники кожної країни робили свої заяви.
Короткі висновки:
1. Кожна з країн-учасниць чітко засуджує неспровоковану та неадекватну агресію росіі, захоплюється нашою стійкістю та здатністю боротися, підтримує Україну. Практично ця підтримка має різні форми — гроші, паливо, обладнання та запасні частини для ремонту енергомереж, гуманітарна допомога, прихисток наших біженців, медицина або зброя.
Сподобався коментар шведського міністра: «Ми надаємо зброю. Для нас це надзвичайна ситуація. Востаннє ми передавали комусь зброю у 1939 році, коли Росія напала на іншу країну» (фінській міністр сидить поруч і активно киває головою).
2. Кожна країна говорить про необхідність зменшувати використання російського палива, а то й відмовитися від нього взагалі. Вони нарешті зрозуміли, що енергія з росіі — це не просто енергія, а коробочка з неприємним сюрпризом, і воно їм нафіг не треба. Різні країни до цього не однаково готові, але жодна країна зараз не може собі дозволити публічно казати «не всьо так однозначно». Задзьобають.
Сподобався коментар литовського міністра: «Міністр Галущенко сказав, що треба відмовлятися від російської нафти і газу. А я скажу так: від кривавої (bloody) російської нафти і газу».
3. Усі говорять про відданість зеленому курсу і енергопереходу. Переживають, щоб «поточні проблеми» не завадили відмові від викопних видів палива на користь відновлюваної енергії.
Нарешті починають говорити про необхідність будувати потужності для балансування і накопичення енергії. А також, що треба говорити з людьми і пояснювати, навіщо їм це треба і як усе буде відбуватися. Досі розмови про зелений трансформацію виглядали як фантазії про чудове, але далеке майбутнє. Зараз вони стають набагато практичнішими.
Німці згадали про водень. А також визнали, що вони, виявляється, надзвичайно залежні від росіі і у газі, і у нафті, і у вугіллі. Така раптова неприємність. Вони мені зараз нагадують Теодена, короля Рохана з Володаря перснів. Багато років нехороші люди тримали їх у гіпнотичному сні. Тепер вони прокинулися, і дуже страшно. Але вихід є, ми у 2014 вибиралися з гіршої халепи. З німцями ми ще попрацюємо)
Після усіх виступів мені дали можливість сказати заключних пару слів. Окрім подяк, передала два основних повідомлення:
1. Важливість російських енергоресурсів для Європи перебільшена. Росіяни дуже хотіли, щоб ви вірили, що вам без них ніяк, колапс, злидні і розруха. Але значна частина цього іміджу — робота російської пропаганди. Цей страшний монстр — картонний. Не бійтеся.
Росія почала атаку на Європу на енергетичному фронті ще минулого літа. Саме через дії росіян вам зараз доводиться платити за комуналку в рази більше. Навіть якби не війна проти України, позбутися залежності від російських енергоносіїв — цілком раціональний і мудрий вибір.
2. Україна хоче бути партнером, а не тягарем. Усе, про що ми вас просимо, направлено на перезапуск української економіки.
Ми хочемо допомагати Європі справлятися з дефіцитом електроенергії за рахунок нашого експорту. Тепер, коли ми приєдналися до європейської енергомережі, у вас з‘явиться можливість купувати нашу надійну і доступну енергію.
Ми розуміємо нашу роль і відповідальність на ринку продовольства. Через екстремально високі ціни на енергію ще минулого року масово закривалися заводи з виробництва добрив. Вже зараз у деяких з найбідніших країн є проблеми із закупівлею їжі. Якщо з глобальної системи постачання випаде українське зерно, матимемо ризик масштабної продовольчої кризи. Тому нам потрібна допомога з паливом на посівну зараз. Наші безбашенно сміливі фермери готові виходити в поля навіть під обстрілами.
Ми вдячні за допомогу нашим біженцям. Але нам потрібні дієві енергетичні санкції проти країни-агресора. Ми найбільше хочемо перемогти і повернутися додому, відбудовувати нашу країну і робити її сильною. А з нею — і всю Європу.
Текст опубліковано за згодою автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
