Facebook Pixel

Судова реформа по-українськи. Нетерплячим тут не місце

Людмила Волкова
радниця AVELLUM
Фото: Free-Photos / Pixabay

Фото: Free-Photos / Pixabay

Суд — це захист. Деякий час ця теза досить часто лунала у зв‘язку із започаткованою в 2014 році судовою реформою. Спокійна та ефективна, продуктивна та перспективна робота бізнесу потребує зрозумілих правил гри, впевненості в швидкому та якісному захисті інвестицій та результатів роботи.

Підприємницькі ініціативи — це завжди ризик, але головне завдання бізнесу — мінімізувати негативні наслідки можливих ризиків. І саме впевненість у гарантованому швидкому та ефективному захисті — це і є один із основних шляхів мінімізації наслідків підприємницького ризику.

Саме судові органи нарешті покликані забезпечувати захист бізнесу. Суд виступає тим інструментом державного регулювання, який дозволяє державі гарантувати кожному свободу підприємницької діяльності, захист права власності та господарювання, захист конкуренції.

Telegram Logo

І все це є можливим в Україні за ефективно працюючої судової влади. На сьогодні ми маємо досить сумну ситуацію в судах. Недостатня кількість суддів призводить до критичного перевищення строків розгляду справ. Так, наприклад, підприємство отримало в британському суді рішення про стягнення з боржника за контрактом грошових коштів, на території України знаходиться майно боржника (а може і сам боржник). Підприємство звертається до районного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду на території України. Таке звернення з точки зору ефективного виконання рішення мало б бути розглянуто в найкоротший строк, однак…

Однак у районному суді м. Києва таке звернення може розглядатися два та більше років. Кричуща недостатність суддів призводить до розгляду справ надзвичайно тривалий час. Навіть коли підприємство отримає рішення районного суду про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, боржник із високою вірогідністю оскаржить такий дозвіл до апеляційного суду. А в цих судах на сьогодні повний колапс. Наприклад, в одному з апеляційних судів мало б працювати 100 судів, у той час як фактично працюють лише п’ять.

Кожен бізнес свідомий того, що KPI (Key Performance Indicators) неможливо визначити за відсутності працівників, тих, хто виконує роботу, організовує виробничі процеси, керує та визначає стратегії розвитку. Ситуація в судах України наочно демонструє відсутність достатньої кількості суддів – тих, хто безпосередньо здійснює правосуддя, тих, хто мав би виконувати роботу з судового захисту, розгляду справ.

Зрозуміло, що нормальною практикою мало б бути недопущення такої ситуації. Однак так сталося, що в Україні скоро два роки як узагалі не працює кадровий судовий орган – Вища кваліфікаційна комісія суддів. І весь цей час державні інституції розробляли механізм для створення суддівської кваліфкомісії на новий лад. Ця творча робота тривала довго, і до цього часу ще повною мірою не завершена. Логічним було б питання – кому заважав існуючий до цього часу порядок створення кадрового суддівського органу? – та це питання до певної міри є риторичним.

Минулого тижня парламентом було ухвалено закон, який так і названо «…щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України». Одразу ЗМІ вибухнули яскравими заголовками про початок роботи кваліфікаційної комісії суддів. Однак чи це так, варто розібратися.

Ухвалений парламентом закон передбачає новий порядок формування кваліфкомісії, який запрацює лише через два роки після формування суддівського HR у тимчасовий спосіб. Первинне створення кваліфкомісії на новий лад передбачено шляхом призначення спеціального органу з відбору претендентів, що має складатися з трьох членів, запропонованих Радою суддів України (органом суддівського самоврядування), та трьох осіб, визначених міжнародними та іноземними організаціями. Саме ця конкурсна комісія з шести членів і має проводити конкурс для призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Тобто законом визначено досить тривалий та багатоетапний процес поновлення роботи суддівського HR.

Варто розуміти, що ухвалений закон є виключно дорожньою картою для відновлення кадрових процедур у судах. Закон сам по собі не створить кваліфікаційну комісію суддів, не наповнить суди достатньою кількістю суддів. Ця дорожня карта є виключно поштовхом для створення конкурсної комісії, на яку в подальшому покладається первинне створення кваліфікаційної комісії суддів.

Найближчим часом відсутні підстави говорити про оптимістичні перспективи прискорення розгляду справ у судах, де відсутні судді. Спостерігаючи останній рік за конкурсними процедурами до ключових державних органів, не маємо впевненості в швидкому наповненні судів достатньою кількістю суддівських кадрів.

А поки що нам варто уважно спостерігати, наскільки швидко та ефективно відбудеться створення первинної конкурсної комісії, наскільки злагодженою буде спільна робота членів цієї комісії. А далі терпляче чекати рекомендацій та призначення нового складу кваліфікаційної комісії суддів, щоб уже мати більш реальні строки забезпечення судової влади суддівським кадрами.

Більш оптимістичний погляд не дозволяє виробити навіть ситуація із самим законом. Щойно ухвалений парламентом закон уже підданий пророцтву про накладення на нього вето Президентом. І за що? — за голосування поправок, які суперечать одна одній та стосуються вирішального голосу міжнародних експертів (членів первинної конкурсної комісії) під час відбору членів майбутньої кваліфікаційної комісії суддів. Обидві редакції однієї й тієї ж норми були однаково проголосовані народними депутатами як такі, що прийняті, тобто наразі одна норма існує фактично в двох відмінних редакціях.

Таким чином, усім нам варто запастися терпінням і сподіватися, що ті малочисельні судді, які ще залишилися, впораються з державницькою функцією захисту прав та свобод.

The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]
Warning icon Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter Cmd + Enter Ctrl + Enter

Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора

Коментарі

Всі новини