Під приводом боротьби з корупцією міністр економіки Милованов змістив главу найефективнішого держтрейдера – голову правління ПАТ «Аграрний фонд» Андрія Радченка, на заміну якому готують людину з орбіти Льовочкіна.
Найгучнішим кадровим рішенням міністра економіки Тимофія Милованова стало відсторонення глави ПАТ «Аграрний фонд» Андрія Радченка. Цю дію глава Мінекономіки мотивував «претензіями силових структур», а також нібито «непрозорістю роботи» держкорпорації. Хто стане новим главою «Аграрного фонду» – офіційного рішення немає, втім, як і офіційного документа про відсторонення Андрія Радченка від його посади.
Ключовим завданням Висоцького стане організація видимості можливого конкурсу на посаду голови «Аграрного фонду». У якості статистів використовують ще двох кандидатів, крім Супіханова-молодшого. А власне Ліссітса зараз відіграє роль «агрокардинала» та довіреного «кешмена» агросектору при Мінекономіки.
Найпоширенішою на агроринку стала версія, що з подачі глави УКАБу Алекса Ліссітси замість Радченка Милованов призначить Геннадія Супіханова, сина колишнього міністра аграрної політики (часів Кучми кінця 90-х) Бориса Супіханова. Від питань ЗМІ про подібні плани Милованов ухилився.
Промовисту відповідь дала декларація самого Супіханова-молодшого, подана у систему НАПК ще 23 жовтня як претендента на посаду в. о. голови «Аграрного фонду».
Втім, за неофіційною інформацією, яка циркулює в урядових коридорах, виправляти цей «ляп» буде Тарас Висоцький як заступник Милованова і креатура Ліссітси. Ключовим завданням Висоцького стане організація видимості можливого конкурсу на посаду голови «Аграрного фонду». У якості статистів використовують ще двох кандидатів, крім Супіханова-молодшого. А власне Ліссітса зараз відіграє роль «агрокардинала» та довіреного «кешмена» агросектору при Мінекономіки.
У свою чергу, як колишній функціонер компанії «Агротон» Ліссітса зав'язаний на Бориса Супіханова як засновника і члена наглядової ради того ж таки «Агротону» (компанія, в якій раніше молодшим керуючим партнером був сам Ліссітса). Цікаво, що зараз «Агротон» формально належить Юрію Журавльову, який проживає нині в окупованому Криму.
Супіханов-старший має інтерес фактично захопити державний ПАТ «Аграрний фонд», оскільки ця держкорпорація працює за «відпрацьованою» бізнес-моделю асигнування аграріїв добривами та нафтопродуктами в обмін на зерно.
Для досягнення мети Борис Супіханов щедро відшкодовує всі витрати Ліссітси з «заходу» на держтрейдера. До речі, схема «пальне в обмін на зерно», за інформацією ЗМІ, у Супіханова-старшого вийшла невдалою: використовуючи своє становище заступника міністра АПК, нав'язав як «прокладку» свою приватну компанію «Зерно України» для продажу українським аграріям палива з РФ. Врешті в 1999 році наш агросектор залишився без ресурсів для прибирання зерна. Після цього Супіханов і був змушений подати у відставку.
Почому «вапно» для народу?
Супіханов-молодший також був, м'яко кажучи, не надто успішним управлінцем у держсекторі АПК. Офіційно він в останнє десятиліття очолював два кар'єри – Нигінський та Мурафський (вони знаходяться на балансі Мінагрополітики, хоча і є непрофільними підприємствами). Перший з них має 7 млн грн податкового боргу при статутному капіталі в 5,8 млн грн, другий – 2,01 млн грн боргу за податками при 296 тис. грн статутного капіталу.
Однак, виходячи з наданих Геннадієм Супіхановим кількома роками пізніше (в 2018 і 2019 роках) декларацій про особисте майно, є склад корупції і незаконного збагачення. Інакше звідки у не надто успішного молодого директора двох збиткових держпідприємств з боргами і скромною зарплатою держчиновника виявилося раптом майна і нерухомості на сотні тисяч, якщо не мільйони доларів?
Міркуйте самі: в декларації за минулий рік Супіханов-молодший як директор Мурафского кар'єра вказав у якості зобов'язань 2,4 млн боргу за кредитом, узятим у 2012 році в ТОВ «Народна позика» (інформація про саме підприємство), сума якого має дивовижну властивість збільшуватися, як ми далі побачимо.
Цікаво, що заставою за кредитом виступає квартира в Києві з оціночною вартістю 800 тис. грн та площею 188 метрів, куплена ще у 2003 році. Ба більше, як випливає з декларації, Супіханову-молодшому не було на що витрачати взятий кредит: з майна декларант заявив ще будинок в Іванковичах вартістю 956 тис. грн, набутий ще в 2009 році, а також самохідний сортувальник щебеню вартістю 178 тис. грн. Він також задекларував лише 5% акцій вартістю 50 грн в компанії «Голден Ленд», яка має профіль торгівлі зерном. Серед її акціонерів також значиться екснардеп Василь Шпак, заарештований за махінації в «Украгролізингу», головним утримувачем акцій заявлений кувейтський шейх Нассер Аль-Мутайри. Але все ж таки, за даними ресурсу Opendatabot, головним бенефіціаром «Голден Ленд» з оборотом у торгівлі зерном, що перевищує $5 млн, до формального продажу акцій був все ж таки Супіханов-молодший. Цікаво, що в декларацію не була вписана зарплата директора ДП як джерело доходу.
У декларації Супіханова як кандидата на в. о. глави ПАТ «Аграрний фонд» сума боргу «Народній позиці» зросла вже до 5,5 млн грн. Крім цього, у декларації «виявилися» 64 тис. грн отриманої зарплати у якості директора Мурафського кар'єра (5,3 тис. грн., нема про що говорити і нема за що купувати частки в зернотрейдерських компаніях, що належать арабським шейхам), 6,6 тис. грн допомоги при народженні дитини (посоромився б!), а також куплена у 2009 році за 60 тис. грн земельна ділянка в Іванковичах площею 1500 квадратних метрів (ринкова вартість – $150 тис.). Супіханов-молодший також вписав 50 грн від продажу своїх акцій «Голден Ленда» та 200 тис. грн від продажу рухомого майна» (очевидно, згадуваного вже самохідного сортувальника). Крім цього, він обзавівся 3 млн грн готівки.
З'ясувалося також, що дружина декларанта володіє земельною ділянкою площею 48,4 тис. квадратних метрів (5 гектарів, на хвилиночку!), дату й вартість покупки якої не вказані. Також відомо, що вона – власниця заснованої в грудні 2018 року фірми «СУВА 78» зі статутним капіталом на тисячу грн, профіль діяльності – роздрібна торгівля одягом.
Цікаво, що в декларацію за 2018 рік Борис Супіханов не вписав свою нібито не оплачувану посаду директора «Голден Ленду».
Ці «дивацтва» в декларації, за інформацією нашого джерела, пояснюються зв'язками Супіханова з людьми Льовочкіна, а також використанням становища директора кар'єрів для незаконного збагачення у зв'язці зі столичними забудовниками. Відповідно, кеш у 3 млн грн фактично є доходом від «схем», а кредит в 5,4 млн грн – також корупційною винагородою, але замаскованою як «інсайдерське кредитування». І це лише те, що наважився «відмити» через декларацію молодий чоловік. Як ви чудово розумієте, не за 50 (!) грн продав контрольний пакет зернової компанії з мільйонним оборотом назад шейху. Навіть «роль фронтуючого», за словами нашого джерела, у подібних операціях оплачується щонайменше сумою в $250 тис.
Річ у тім, що фактичним контролером «Народного позичальника» — «кредитора» нашого персонажа – є Єгор Русин, людина Олександра Пузанова, один з ключових людей Льовочкіна в київській політиці. Русин у 2015 році очолював наглядову Раду «Київенергохолдингу» за квотою Льовочкіна, а до кінця 2018 року володів компанією «Печерські Апартаменти». За даними Opendatabot, її профілем є передача нерухомості в оренду або у власність, але прозорої діяльності компанія не провадить, а розмір податкових платежів не перевищував щомісяця декількох тисяч грн.
Директором «Народного позичальника» є Сергій Маломуж, який також володіє 7% компанії ТОВ «Силует ЛТД». Вона має такий самий профіль діяльності, що й «Печерські Апартаменти», і також непрозоро провадить свою діяльність. Ба більше – Сергій Маломуж фігурує як один з засновників організації «Екопарк Осокорки», викритої у рейдерстві проти ЖК «Патріотика», об'єкта «Укрбуду». Русину та Маломужу Геннадій Супіханов був цікавий як постачальник за пільговими цінами зі своїх кар'єрів вапняку, який використовується у виробництві будматеріалів.
Власне, сам факт банкрутства очолюваних ним кар'єрів свідчить, що Супіханов-молодший став «інсайдерськими» постачальником ресурсів забудовникам: інакше де взятися податковим боргам понад статутний капітал за умов рентабельності добувної промисловості в Україні понад 40%?
Ситуацію доповнить інформація, зібрана в 2015 році за даними Мінекономрозвитку, коли Геннадій Супіханов вже очолював Мурафський кар'єр. Підприємство в 2014 році показало збиток у 100 тис. грн, а штат підприємства становив лише 7 чоловік. Підприємство в 2015 році повинні були виставити на приватизацію, але свою «приватизацію» зі стрільбою провели місцеві кримінальні структури. Цікаво, що в реманенті кар'єра також значився самохідний сортувальник. Дозволимо собі припустити, що Геннадій Супіханов «привласнив» не тільки доходи підприємства, але й цей злощасний сортувальник, та ще і зареєстрував його на себе (і його врешті довелося вказати в декларації за 2018 рік).
Батьки і діти
Втім, шлях міністерського синка Геннадія Супіханова почався не з «шейхів». Топчиновник кучмівської епохи Борис Супіханов, як і всі того часу, з впевненістю у власній безкарності залучив сина до «злочинного промислу» сам...
Власне, свій трудовий шлях Супіханов-молодший почав у 2000-х роках – управлінцем в компаніях ЗАТ «Зерно України», ЗАТ «Інтерагро» та ЗАТ «Агро Нова». За інформацією ЗМІ, їх кінцевим власником був Супіханов-старший, міністр АПК на той час. Цікаво, що одним з факторів сумно відомого банкрутства банку «Україна» в 2000 році ЗМІ називають неповернення $17 млн за кредитом, виданим «Інтерагро».
У 2004-2005 роках, одразу після перемоги Помаранчевої революції, молодий чиновник теж не розгубився та посів вельми грошову посаду голови Держкарантинінспекції. За інформацією ЗМІ, користуючись службовим становищем, він організував «схему» з поставки зерна на елеватори Держрезерву, заступником голови якого був Михайло Грач, який мав неформальні зв'язку з Супіхановим-старшим.
«Прокладкою» для «схеми» було знову ж таки «Зерно України», на чолі якого був знову ж таки Супіханов-молодший.
Але це – дрібниці, як порівняти з тим, який корупційне вплив Борис Супіханов мав на експорт зерна з України на початку 2000-х. Річ у тім, що зовнішні поставки агропродукції не могли проходити повз склади Держкарантинінспекції, на яких повинна була проходити фумігація зерна. Але ця процедура, а також її контроль не були чітко прописані, що давало багато простору для маневрів зі збором корупційної ренти «нагору». Які суми збиралися на цій «схемі», історія замовчує. Але відомо, що Супіханов-старший позбувся свого поста в 2005 році після того, як його зятя, голову Старокостянтинівської райдержадміністрації, викрили у продажу «Зерну України» вкраденого «спонсорського» щебеню.
У 2006 році Борис Супіханов знову став потрібеним «регіоналам», які прагнули встановити повний контроль над АПК України. Таке рішення деякі ЗМІ пояснювали таким чином: у 2003-2004 роках Супіханов-старший був радником з аграрних питань прем'єр-міністра Віктора Януковича в парі з Миколою Супруном, дружина якого – Людмила Супрун – була співзасновником уже згаданого «Інтерагро».
Отримавши посаду першого заступника міністра АПК, Борис Супіханов взявся відновлювати свій вплив через посадку «своїх» людей в Держкарантинінспекцію. Також –відновлювати схеми з поставками зерна Держкомрезерву через «прокладку» «Зерно України» (йшлося про «жирний куш» в 400 млн грн тендерів).
У 2008 році цього персонажа «понизили» до посади заступника міністра АПК. А в 2010 році Супіханов-старший сам пішов з держслужби у засновники «Агротону», де його життєвий шлях перетнувся з новою креатурою – Алексом Ліссітсею. Молодим, здобувшим освіту в Німеччині і англомовним перспективним менеджером зі ступенем МВА пристойної західної бізнес-школи (який і став «публічним обличчям» компанії замість «чиновника-регіонала»).
Вибори 2019 року відкрили Борису Супіханову нові й досі небачені можливості. Для створення схем впливу більше не потрібні багатошарові знайомства. Досить колишнього підлеглого, у якого є «свій» заступник міністра економіки АПК, щоб добитися «заходу» свого сина на найбільшого та найефективнішого державного зернотрейдера, який спеціалізується на закупівлі зерна та на постачанні добрив аграріям.
Власне, своє бажання організувати бізнес «добрива в обмін на зерно» Супіханов-старший як функціонер АПК висловив в інтерв'ю ЗМІ ще в 1990-х роках. Проте якщо його зусилля завершаться успіхом, сумну долю ПАТ «Аграрний фонд» передбачити нескладно.
Як і долю 7 млрд грн активів «Агрофонду» у вигляді (переважно) зерна на складах, ще й високоліквідних добрив (на 1,5 млрд грн), коли до них дорветься пара «управлінців» у вигляді батька й сина Супіханових. Тим паче, що вони через свого колишнього топ-менеджера Алекса Ліссітсу (якого ЗМІ вже впевнено називають «тіньовим міністром АПК» у відомстві Милованова) таки переконали нового «формального» міністра в тому, що «Агрофонд» потрібно просто розформувати-ліквідувати. Нескладно здогадатися, з якими «дисконтом» будуть розпродані товарні залишки колись успішного державного агротрейдера...
Єдине, що в цій схемі залишається незрозумілим, – це роль самого Тимофія Милованова. Супіханов-молодший хвалився в одному з ресторанів міста Києва в колі інших дружків-мажорів, що успішно пройшов співбесіду у Милованова, тому що новому «міністру-хіпстеру» сподобався його франтівський піджак. І він навіть поцікавився його маркою, щоб купити собі такий самий.
Просто не віриться, що міністр економіки, торгівлі і сільського господарства взагалі не поцікавився біографією ні батька-наглядача за АПК за Януковича-прем'єра, ні біографією сина – Геннадія Супіханова-молодшого, увесь життєвий шлях якого являє собою класичний зразок бюджетного казнокрада на різних посадах від 20 до 40 років...
Ось що незрозуміло: не поцікавився Тимофій Милованов, тому що просто довірився рекомендації свого старого партнера по KSE Алекса Ліссітси та маючи хлопця в модному піджаку, який з'явився перед ним на співбесіді, за «нове обличчя»? Проявив недосвідченість та наївність? Чи все ж таки щось інше?
