Український бізнес очікує від влади державницьких рішень щодо недопущення погіршення економічної ситуації та інвестиційної привабливості України. Однак з одного боку Мінекономіки створює штаб для боротьби з падінням промисловості, а з іншого – з’являються законопроєкти, які викликають у роботодавців велике занепокоєння.
Сьогодні українська економіка переживає не найкращі свої часи. У грудні 2019-го падіння промислового виробництва набуло системного характеру та склало 7,7% до грудня 2018 року. А загалом за рік – 1,8%, і це вперше з 2015 року.
За інформацією Федерації роботодавців України, тільки за минулий рік ми втратили майже 300 тисяч штатних працівників, хоча в Уряді нам обіцяють створення 1 млн нових робочих місць протягом 5 років.
- Читайте також: Населення України та кадровий потенціал: виклик чи загроза?
Так, нещодавно у Верховній Раді України зареєстровано проєкти Законів України «Про запровадження програм пенсійного забезпечення за вислугу років» №2617 від 18.12.2019 та «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення» №2683 від 27.12.2019, які передбачають встановлення додаткового навантаження на фонд оплати праці, що також може призвести до збільшення вартості створення робочих місць, дестимуляції зайнятості, посилення трудової міграції.
Зокрема, законопроєктом №2683 пропонується встановити обов’язкову участь у системі накопичувального пенсійного забезпечення всіх категорій працюючих осіб до досягнення ними пенсійного віку та залучення роботодавців до сплати пенсійних внесків на паритетних засадах.
Так, роботодавці сплачуватимуть від 2% до 5% суми зарплати працівників, а працівники сплачуватимуть внески у розмірі від 1% зарплати (або більше, за бажанням). Роботодавець зобов’язаний пропорційно доповнювати внески працівника власними внесками в розмірі до 5% суми заробітної плати такого працівника. Схема виглядає так:
- якщо працівник обирає ставку 2%, то роботодавець зобов’язаний сплачувати 3%;
- якщо працівник обирає ставку 3%, то роботодавець зобов’язаний сплачувати 4%;
- якщо працівник обирає ставку 4% та більше, то роботодавець зобов’язаний сплачувати щонайбільше 5%.
Працівники повідомлятимуть роботодавця про обраний розмір внеску, а роботодавець утримуватиме такий накопичувальний внесок. Крім того, роботодавець нараховуватиме та сплачуватиме накопичувальні внески (свій та працівника).
- Читайте також: 2019 рік: Турборежим роботодавців у боротьбі за кадри
Таким чином, проєкт закону передбачає посилення ролі роботодавця як податкового агента, а бізнес ще сподівається, що реформа ринку праці дозволить позбутися невластивих йому функцій.
За підрахунками Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, додаткове «податкове» навантаження на роботодавців у перший рік дії законопроєкту №2683 становитиме 30 млрд грн, але, на нашу думку, ця сума буде набагато більшою.
Іншим законопроєктом, а саме №2617, передбачається запровадження програм пенсійного забезпечення за вислугу років з використанням існуючих механізмів системи недержавного пенсійного забезпечення.
- Читайте також: Нестача робочих кадрів – виклик для бізнесу
Право на пенсійне забезпечення за вислугу років матимуть:
а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, — відповідно до списків професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається КМУ;
б) водії вантажних автомобілів, що безпосередньо беруть участь у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
в) механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах;
г) плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз’їзних, приміського і міського сполучення);
д) працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту та флоту рибної промисловості — відповідно до списку, що затверджується у порядку, який визначається КМУ;
е) працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, які безпосередньо беруть участь у польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;
є) робітники, майстри (старші майстри зокрема), які безпосередньо працюють на лісозаготівлях і лісосплаві, включно з тими, хто обслуговує механізми та обладнання, — за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається КМУ.
Проєктом закону встановлюється, що роботодавці щомісячно сплачуватимуть відповідні внески. Мінімальний розмір пенсійного внеску, що підлягає сплаті на користь учасника програми, який розпочинає трудову діяльність на посадах або за професіями, що надають право на пенсію за вислугу років, та не досяг віку 27 років, не може бути меншим за 7% заробітної плати такого працівника за кожен місяць, в якому працівник виконував роботи на посадах або за професіями, що надають право на пенсію за вислугу років.
Дерегуляція та збалансована система податків та обов’язкових внесків має стати пріоритетним завданням влади.
Розміри пенсійних внесків на користь кожної вікової групи працівників, яким понад 27 років, визначається (корегується) роботодавцем щороку на підставі розрахунків, виконаних методом актуарної оцінки при складанні ним фінансової звітності за підсумками року.
Крім того, роботодавці будуть зобов’язані одноразово або з розстрочкою на строк до 60 місяців сплатити компенсаційні виплати за вислугу років учасникам пенсійної програми.
Цей проєкт закону також передбачає, що роботодавець забезпечуватиме нарахування та сплату пенсійних внесків, тобто буде податковим агентом.
У разі прийняття зазначених законопроєктів витрати роботодавців складатимуть десятки мільярдів гривень, що сприятиме не створенню нових робочих місць, а втраті тих, що вже є, а також зажене ринок праці в тінь.
Ми, українські роботодавці, вважаємо, що дерегуляція та збалансована система податків та обов’язкових внесків має стати пріоритетним завданням влади. Ці чинники стануть дієвим засобом детінізації економіки та стимулюватимуть створення робочих місць в Україні, а бізнес позбудеться невластивих йому функцій.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора