В Україні досі поширеною є практика, коли правоохоронні органи надмірно втручаються в діяльність підприємців через інструменти кримінального процесу — обшуки, арешти майна та коштів, необґрунтовані запобіжні заходи щодо власників підприємств, менеджерів, працівників. Ця проблема настільки системна, що про неї говорять навіть міжнародні інвестори. Як відзначає відомий бізнесмен Мохаммад Захур, «коли іноземець заходить в Україну з грошима, проблем немає. Вони починаються після того, як він уже вклав кошти». Така ситуація кидає тінь на інвестиційний клімат країни і вимагає глибокого професійного аналізу.
Необґрунтоване втручання правоохоронців у бізнес: масштаби проблеми
У взаєминах бізнесу та правоохоронних органів в Україні накопичилося багато негативних прикладів. Необґрунтовані обшуки в офісах компаній, вилучення документів, техніки і грошових коштів з подальшим накладенням на них безстрокового арешту — усе це давно сумна реальність. Часто кримінальні провадження відкриваються за надуманими підставами — наприклад, на запит конкурентів або для тиску з метою отримання неправомірної вигоди. Попри спроби уряду обмежити свавілля, проблема далека від вирішення. Складається враження, що тиск через кримінальні провадження — не поодинокі випадки, а системне явище по всій країні.
Варто зазначити, що подібні дії завдають удару не лише окремим компаніям, а й бізнес-середовищу в цілому. Коли слідчі приходять з обшуками без належних підстав (як, наприклад, в кейсі Світлани Панаіотіді), це порушує нормальну роботу підприємств: зупиняється виробництво, блокуються рахунки, вилучаються сервери з даними. Бувають випадки, коли вилучене майно роками лежить під арештом, навіть якщо провадження фактично не рухається. Однією з причин є прогалини законодавства — сьогодні немає чітко визначеного граничного строку, протягом якого слідство може утримувати вилучене майно під арештом. Це означає, що без активних дій захисту компанія може бути паралізована на невизначений час. Таким чином, необґрунтоване кримінальне переслідування може цілком ймовірно перетворитися на інструмент тиску: навіть якщо справа розвалиться в суді, бізнес може не дожити до вироку, зазнавши колосальних збитків.
Негативні наслідки для інвестиційного клімату
Умови, за яких підприємці змушені більше боятися не ринкових ризиків, а візиту слідчих, згубно впливають на інвестиційну привабливість України. Інвестори спостерігають за такими інцидентами і роблять висновки. Міжнародні рейтинги ділового клімату побічно відображають цю проблему: в компонентах, що стосуються верховенства права та захисту прав власності, Україна традиційно отримує низькі оцінки. Прямі ж соціологічні виміри показують, що для бізнесу страх перед силовиками — одна з ключових перешкод.
Особливо насторожує те, що від дій силовиків потерпає не лише український малий і середній бізнес, а й великі компанії з іноземним капіталом. Коли навіть найбільші інвестори стикаються з обшуками та кримінальними звинуваченнями сумнівної обґрунтованості, це формує негативний сигнал для всіх потенційних партнерів країни. Мохаммад Захур у своєму інтерв’ю прямо вказує: головна складність — не запустити бізнес, а зберегти його від недобросовісних нападок. Якщо навіть такий впливовий іноземець змушений оборонятися в судах від можливого рейдерства під прикриттям правоохоронців, то дрібніші інвестори тим більше насторожаться перед входом на ринок. У підсумку страждає економіка країни: втрачаються робочі місця, податки, інновації, які могли б прийти з новими інвестиціями.
Негативні наслідки проявляються і всередині держави. По-перше, знижується довіра до правоохоронних органів та судової системи — бізнесмени починають сприймати їх не як захисників законності, а як загрозу. По-друге, формується культура «вирішення питань» не правовим шляхом, а через особисті зв’язки або хабарі, що тільки підсилює корупцію. По-третє, підприємці, які вже працюють в Україні, можуть задуматися про згортання діяльності або виведення капіталу туди, де більш передбачувані «правила гри». Таким чином, тиск на бізнес через кримінальні справи б’є по стратегічних перспективах країни: у період післявоєнної відбудови особливо потрібні інвестиції та розвиток підприємництва, але хто вкладатиме кошти, не маючи гарантій захисту своїх прав?
Запобіжні заходи як засіб тиску: від тримання під вартою до надмірних застав
Окремо слід зупинитися на запобіжних заходах, які нерідко перетворюються на знаряддя тиску на підозрюваних підприємців, менеджмент. За Кримінальним процесуальним кодексом, запобіжний захід — це спосіб забезпечити належну поведінку особи на час слідства (наприклад, явку до суду). Однак на практиці деякі слідчі та прокурори (за згодою, інколи мовчазною, суду) звертаються до цього інститут як до карального інструменту ще до вироку суду. Найбільш суворий запобіжний захід — тримання під вартою — повинен використовуватися лише коли м’якші заходи не здатні запобігти ризикам. Натомість бізнесменів можуть поміщати в слідчий ізолятор навіть за економічними звинуваченнями, які не пов’язані з насильницькими злочинами. Це одразу створює колосальний тиск: людина ізольована від керівництва компанією, репутація під ударом, контракти зриваються.
Альтернатива арешту — застава — теж часто не рятує ситуацію, оскільки розміри застав часто призначаються непомірно великими. По факту, українське законодавство не звʼязує руки суддям, які призначають суми застави у декілька мільйонів гривень. В результаті для середнього підприємця заставу фактично нереально внести, і він залишається під вартою на час слідства. Таким чином, надмірно висока застава стає де-факто інструментом тримання під вартою та інструментом тиску. Подібна практика підриває сам принцип презумпції невинуватості, адже бізнесмен відбуває «покарання» ще до рішення суду про його винуватість.
Застосування запобіжних заходів як способу тиску проявляється і в затягуванні строків слідства. Часто підприємці місяцями (а то й роками) перебувають у статусі підозрюваних із обмеженнями (домашній арешт, електронний браслет, застава) без передачі справи до суду. Людина не може ні повноцінно керувати бізнесом, ні добитися очищення свого імені в суді. Рада бізнес-омбудсмена звертає увагу, що відсутність чітких строків досудового розслідування та можливості їх безкінечного продовження створюють умови для зловживань слідства. Підприємець весь цей час відчуває тиск — йому простіше погодитися на умови слідства (наприклад, виплатити умовні «збитки» чи відмовитися від майна на чиюсь користь), аби тільки вийти на свободу чи зняти підозру. Таким чином, запобіжні заходи перетворюються на важіль шантажу.
Як бізнес може захистити себе від кримінального тиску?
Незважаючи на складність ситуації та масштабність проблеми, підприємці та інвестори не є безпорадними перед діями правоохоронних органів. Важливо усвідомити, що активна правова позиція й чіткий алгоритм дій суттєво підвищують шанси на ефективне протистояння тиску.
З власного професійного досвіду в кримінальних провадженнях можу стверджувати: найбільш уразливими стають ті бізнесмени, які не готові до несподіваного візиту правоохоронців. Успішно протистояти необґрунтованому втручанню можливо лише тоді, коли компанія заздалегідь готується до таких ситуацій. Йдеться про прості й зрозумілі кроки: чіткий інструктаж для співробітників щодо дій під час обшуку, завчасне створення резервних копій критично важливих документів і даних, а також наявність контактів юриста, який здатний швидко включитися в процес і не допустити найгірших сценаріїв.
Одним із важливих аспектів є своєчасна фіксація всіх порушень. Кримінальний процес побудований таким чином, що навіть дрібні, на перший погляд, процесуальні порушення можуть стати підставою для скасування тих чи інших рішень та визнання протиправних дій правоохоронців. Наприклад, якщо обшук було проведено без належного рішення слідчого судді (як це сталося, наприклад, у справі Світлани Панаіотіді, де Державне бюро розслідувань здійснило обшук без ухвали суду, мотивуючи це нібито «невідкладністю»), це прямо суперечить законодавчим вимогам і може бути оскаржене в судовому порядку. Важливо відразу фіксувати такі факти і не залишати їх без реакції, оскільки навіть незначні на перший погляд відхилення від вимог закону з боку правоохоронців можуть суттєво вплинути на результат кримінального провадження.
Окремою проблемою залишається надмірне застосування арешту активів та рахунків підприємств. Тут ключову роль відіграє швидкість реагування: у моїй практиці трапляються випадки, коли компанії, які оперативно ініціюють перегляд ухвал суду про арешт активів, повертають собі можливість вести господарську діяльність у короткі строки. Водночас підприємства, які очікують на «справедливість само собою», роками залишаються з арештованими рахунками, втрачаючи не тільки кошти, а й ринкові позиції.
Запобіжні заходи, зокрема взяття під варту і призначення непомірних розмірів застав, є ще однією з ключових проблем у кримінальному процесі. Надзвичайно важливою є своєчасна й аргументована реакція на такі заходи, спочатку шляхом належної підготовки до розгляду таких клопотань, а також шляхом оскарження їх пропорційності та законності. Знову ж таки, з власного досвіду можу сказати, що там, де бізнес, його бенефіціари, менеджмент не займали пасивної позиції, а активно використовували юридичні інструменти захисту, запобіжні заходи вдавалося пом’якшити до адекватних і відносно обґрунтованих меж.
Не менш важливо наголосити й на тому, що будь-яке кримінальне провадження має завершуватися або передачею до суду, або закриттям за відсутністю складу злочину. На жаль, у реаліях українського кримінального процесу досудове розслідування часто стає нескінченним. У таких ситуаціях принципово важливо діяти послідовно й системно: звертатися з вимогою про завершення розслідування, ініціювати експертизи, допитувати свідків та фіксувати відсутність фактичних підстав для подальшого провадження. Практика демонструє, що тільки послідовна й активна позиція дає змогу бізнесу повернутися до нормального функціонування та зберегти репутацію.
Таким чином, ключовим фактором захисту бізнесу від кримінального тиску є не стільки формальне залучення юристів, скільки чітка правова стратегія та активна участь у процесі. Коли правоохоронці бачать перед собою не беззахисну жертву, а компетентну й аргументовану позицію, підкріплену фактами і знанням закону, шанси на справедливе розв'язання ситуації суттєво зростають. Це реальність, яка підтверджується досвідом багатьох підприємців, яким доводилося проходити через подібні випробування.
Зрештою, кожна успішно вирішена справа не просто повертає бізнесу втрачені активи чи репутацію, а й сприяє формуванню нового стандарту відносин між правоохоронними органами та бізнесом, який ґрунтується на верховенстві права, а не на силі чи зв'язках.
Висновки
Український бізнес вже багато років працює в умовах підвищених правових ризиків, коли замість ринкової конкуренції доводиться відбиватися від необґрунтованих обшуків чи арештів. Це гальмує економічний розвиток і відлякує інвесторів, яким важливо мати гарантії захисту своїх вкладень. На державному рівні проблема відома — приймалися закони, створено Раду бізнес-омбудсмена, декларується курс на дерегуляцію та «роззброєння» силовиків у відносинах з бізнесом. Але зміни поки недостатні: статистика і резонансні випадки свідчать, що кримінальний тиск залишається реальністю.
В таких умовах порятунок репутації й активів багато в чому залежить від самого бізнесу. Компанії, які проактивно захищаються юридично, демонструють, що можна успішно протидіяти беззаконню. По-перше, слід дотримуватися принципу: «попереджений — значить озброєний». Бізнесу варто мати алгоритм дій на випадок візиту правоохоронців: контактний номер адвоката, інструктаж для персоналу, резервне копіювання важливих даних. По-друге, не можна мовчки терпіти порушення: кожен незаконний крок слід оскаржувати — в суді, через бізнес-омбудсмена, у публічному полі. По-третє, треба вимагати справедливості наполегливо і послідовно, користуючись всіма доступними законними методами захисту. Як показує практика, активний юридичний спротив часто приводить до скасування неправомірних рішень або закриття сфабрикованих справ, повернення вилученого та реабілітації чесного імені. Врешті-решт, тільки там, де закон панує над силою, можливий по-справжньому здоровий інвестиційний клімат і стале економічне зростання України.