Єдина інформаційно-телекомунікаційна система, або ЄСІТС, що замислювалася 2017 року як складова судової реформи, так і не відбулася. Чого ми все ж таки досягли?
ЄСІТС мала стати глобальною системою, яка б об’єднувала все необхідне для здійснення правосуддя – від електронного кабінету користувача й електронного діловодства до реєстрів і статистики. Розмах грандіозний, тому рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року про відкладення запуску ЄСІТС на невизначений строк не стало несподіванкою.
Можна критикувати нашу неефективну бюрократію, але Україна стала не першою юрисдикцією, яка зазнала невдачі в реалізації таких масштабних планів.
ЄСІТС мала стати глобальною системою, яка б об’єднувала все необхідне для здійснення правосуддя.
Нідерланди за 6 років змогли реалізувати лише 5% програми електронного суду (Kwaliteit en Innovatie rechtspraak, KEI) — витрати перевищили заплановані більш ніж у 31 раз, і в підсумку було прийнято рішення про її заморожування. Ще раніше Каліфорнія, «земля інновацій», витратила $500 млн, перш ніж покинути проєкт створення системи управління судовими справами (California Court Case Management System, CCMS).
COVID-19 як рушій
Як не дивно, коронавірус SARS-CoV-2 став «чарівним стусаном» для відновлення спроб запровадження електронного суду в Україні. «Електронний», можливо, поки голосно сказано, але зрушення, що відбулися, заслуговують на увагу.
Менш ніж за три тижні після запровадження карантину Рада ухвалила закон у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19. Саме він передбачав, що учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Водночас нововведення торкнулися лише адміністративних (ч. 4 ст. 195 КАС), цивільних (ч. 4 ст. 212 ЦПК) і господарських (ч. 4 ст. 197 ГПК) справ.
Вища рада правосуддя і Державна судова адміністрація України мали щось робити.
Уже за шість днів Державна судова адміністрація України видала наказ, в якому передбачила використання спеціальної системи відеоконференцзв’язку EasyCon, реєстрація в якій за допомогою ЕЦП стала доступною з 13 квітня.
Попри наказ з EasyCon слова «власні технічні засоби» милували око не лише адвокатів. Проте були певні неясності з роботою EasyCon. І слід віддати належне низці судів, які не побоялися експериментувати. Поки одні судді гарячково знімали справи з розгляду день за днем, інші проводили засідання в Skype або Zoom.
Так, 8 квітня суддя Господарського суду м. Києва розпочала проводити засідання по Skype; 8 квітня колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду провела два засідання в Zoom.
Також 10 квітня суддя Рівненського апеляційного суду здійснив допит свідка за допомогою Skype, а 13 квітня суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду провів засідання в Zoom. @material: https://thepage.ua/ua/exclusive/chogo-chekati-vid-zakonu-z-popravkami-do-podatkovogo-kodeksu-poziciyi-storin
Хоча у США проти Zoom уже подали позов у зв’язку з неналежним захистом персональних даних і через приховування відомих розробникам дефектів програми, а деякі великі компанії (Daimler, Tesla, SpaceX) взагалі заборонили співробітникам використовувати Zoom, це не вирок.
Zoom наразі застосовують суди США, Великобританії й Сингапуру. І якщо сторони спору не заперечують проти використання Zoom, чому б його не застосовувати? З огляду на гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами проблем взагалі немає.
Що зараз?
Слід віддати належне Державній судовій адміністрації України, яка вже 23 квітня видала наказ, який авторизував використання інших, окрім EasyCon, доступних суду та учасникам судового процесу засобів, що забезпечують проведення судових засідань у режимі відеоконференцзв’язку і відповідають вимогам законодавства. Так, шлях для Skype, Zoom і багатьох інших програм відкритий.
Що далі?
Карантин рано чи пізно закінчиться, і дуже не хотілося, аби разом з ним пішла і впроваджена інновація. Можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів дає неймовірну економію часу і коштів сторін, адвокатів і, як не дивно, навіть суду.
Підстав для перенесення судових засідань стане значно менше, і справи не розглядатимуться півтора роки тільки тому, що сторони ухиляються від появи в суді.
У багатьох західних юрисдикціях достатнім є сканований у PDF документ, що містить «мокру» печатку.
Наступним кроком було б запровадження електронного документообігу, який би заощадив витрати суду і сторін, пов’язані з пересилкою документів поштою, оптимізував документообіг у суді і зменшив час розгляду справ. Обмін сканованими документами між учасниками справи можна було б запроваджувати навіть без ЕЦП.
У багатьох західних юрисдикціях (США, Нідерланди) достатнім є сканований у PDF документ, що містить «мокру» печатку. Для української ментальності це є підозрілим, але того, хто хоче підробити документ, необхідність наявності ЕЦП не спинить.
Зрештою, ідею ЄСІТС не варто полишати. Литовський досвід з системою LITEKO показує, що успіхів у складних проєктах досягнути можливо. І, звісно ж, якщо прислухатися до рекомендацій головних користувачів системи – суддів і адвокатів, тоді результат буде на «ура».
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора