До основних функцій держави, з-поміж економічної, політичної, безпекової, фіскальної та культурної, є ще одна не менш важлива – екологічна.
Політика охорони навколишнього середовища Канади має свою унікальну історію та форму. Хоч змінність влади несе за собою відповідно зміну державної політики в різних сферах, проте у Канаді розбіжність у візії екологічної політики при зміні уряду не особливо проявляється.
Це все пояснюється тим, що державна політика в ніші екології є сталою та базується на фіксованих інтересах суспільства. Чи то Ліберальна партія виграє вибори чи Консервативна – вони однаково зберігають державну позицію у питаннях безпеки навколишнього середовища, екології, податкового режиму для забруднювачів екосистеми держави.
На відміну від США, Канада є більш сталою у цьому векторі політиці. Уряд Країни кленового листа не тільки зберігає та продовжує внутрішнє регулювання екополітики, а й продовжує єдину позицію на міжнародній арені.
Як це відбувається в США?
Республіканська та Демократична партії в США – це діаметрально протилежні візії розвитку країни, зокрема і щодо стратегії екологічної безпеки. Дональд Трамп, 45-й президент США та лідер Республіканської партії, розвернув країну в протилежний бік.
Від політики дружнього сусіда, який дбає за безпеку світу — в бік консерватизму та протекціонізму власної держави, де Сполучені Штати Америки та їхня внутрішня політика слугують пріоритетом №1.
Вихід із Паризької кліматичної угоди, яка має на меті скоротити викиди парникового газу до 2050 року до нуля; критика «вигаданого китайськими спецслужбами» глобального потепління; зменшення податкового навантаження на основних забруднювачів екологічної системи тощо – це все кардинальні протилежні дії порівняно із попередньою адміністрацією Барака Обами.
Цікаво буде спостерігати за наслідками перемоги Джо Байдена на президентських виборах 2020 року, який, схоже, здійснюватиме продовження політики адміністрації Обами, кардинально розвертаючи політику в сфері екології Дональда Трампа у зворотний бік. Ці фактори показують цілковиту відсутність спільної згоди як у самому суспільстві, так і на рівні вищого політичного представництва, у відповіді на питання, якою має бути екологічна політика держави.
Отже, для США тема екології безпосередньо має зв’язок із економічними процесами в середині країни. Тому політикум використовує екологію як інструмент політичних ігор за боротьбу електорату, що ставить всі питання екології в турбулентний режим.
Чому в Канаді інакше?
Загалом, можна виокремити чотири причини, чому Канада зберігає свою сталу позицію щодо питань екології, незважаючи на різницю поглядів самих партій та їхніх лідерів.
По-перше, консенсус самого суспільства. Канада як вільна держава зберігає та цінує найбільшу заслугу – народовладдя. Джерелом влади для демократичних держав є народ. Отже, позиція та думка народу формує пасивним шляхом вектор державної політики. Політичні сили, які змагаються за державну владу у своїх передвиборчих кампаніях, ретранслюють думку власного суспільства, щоб отримати від них найбільшу підтримку.
З огляду на історичну пам’ять колонізаційного минулого Великої Британії та історичну підв’язаність до її цінностей, сусідства з волелюбними Сполученими Штатами та багатонаціональності населення, в Канаді сформувався тип ліберального суспільства, основна позиція якого базується на індивідуальності людини, її прав та свобод.
Отже, для такого характеру суспільства екологічні питання відіграють важливу роль, оскільки екологічна ситуація в країні впливає на їхні невід’ємні природні права, що закріплені в Конституції Канади.
По-друге, Канада на арені міжнародних відносин позиціонує себе як дисциплінована країна, що дотримується всіх вимог міжнародного права. Тому «екохайп» не оминув Канаду, яка першою з держав підписала Віденську конвенцію про захист озонового шару планети у 1986 році.
По-третє, це цінності та ідеї, на яких побудована держава. Демократичний режим і лібералізм є ідеальним середовищем, в межах якого можна привертати увагу до екологічних проблем громадянського суспільства та проводити правову державну політику.
По-четверте, роль бренду екологічної держави. Від самого початку актуалізації важливості розв’язання екологічних проблем світовою спільнотою екостратегія в країні побудована імперативним шляхом (принцип «дій так, а не інакше»). Таке ставлення надало змогу країні досягнути значних вершин у екологічній гонці.
Звичайно, іноді виникають розбіжності поглядів між партіями, однак здебільшого вони стосуються регіонального регулювання екополітики, тобто на рівні провінцій, а основна регуляція на загальнофедеративному рівні залишається сталою.
Також не менш важливим фактором є подвійна каденція лідерства, яка вже налічує п’ять років та триватиме ще три в парламенті Ліберальної партії на чолі із Джастіном Трюдо. Саме за час роботи цього прем’єр-міністра відбулася актуалізація екологічних питань на міжнародному порядку денному.
Підвівши риску підсумків, Канада має власну, відмінну від США, екологічну політику. Хоч і геополітичне сусідство має свій ефект впливу на розвиток Країни кленового листа, однак політична культура все ж таки є радше протилежною у тій її частині, що стосується захисту навколишнього середовища. Для США більше характерний політичний плюралізм, тоді як у північного сусіда екологічна стратегія більш узгоджена та менш хитка до змін.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
