«Дотиснути» Микитася: посібник від правоохоронців

партнер практики кримінального права Ario Law Firm

Історія, де немає героїв.

Я – адвокат у справі Максима Микитася, що більше схожа на голлівудський блокбастер із викраденнями, погрозами, великими грошима, «війною» спецслужб та правоохоронних органів.

Але, «завдячуючи» методам роботи окремих правоохоронців, реальність виявилася набагато прозаїчнішою за сценарій, «роздутий» у ЗМІ. Банальні прийоми, психологічний тиск, фальсифікація доказів.

Я не торкатимуся політичної складової, що, можливо, є підґрунтям підозр щодо мого клієнта. Так само не буде жодних ярликів на кшталт «святий-грішник». Ми ж знаємо, що таких бути не може. Але є речі, які явно виходять за межі закону і відбуваються з «легкої руки» правоохоронної системи.

Коротко про суть справи

На початку грудня 2020 року група осіб начебто викрала співробітника юридичної компанії, що надавала правничу допомогу моєму клієнту. Зловмисники начебто виманили цього юриста під приводом зустрічі, після «викрадення» вимагали у нього повернення боргу та змусили написати розписку на $800 тис. на користь Максима Микитася.

Згодом у потерпілого відібрали два мобільних телефони, гроші та техпаспорт на автомобіль. За півтори години до Нового року, а саме 31.12.2020 о 22.30 Шевченківський райсуд Києва обрав для Микитася запобіжний захід – тримання під вартою без можливості внесення застави.

Кого ув’язнювати, а кого – ні

Зі злочином, у якому підозрюють Максима Микитася, я вже неодноразово стикався у своїй практиці. Так, дії декількох моїх клієнтів правоохоронні органи кваліфікували як організацію вчинення злочину, націленого на позбавлення волі людини, вимагання та розбій. Щоразу основним аргументом була відсутність належних доказів у правоохоронців.

Так, наприклад, один із моїх клієнтів – правоохоронець, підозрювався в організації злочину – вимагання. Слідство наполягало на тому, що мій клієнт надав виконавцям інформацію про об’єкт, у якого слід вимагати кошти та керував їхніми діями, а тому був організатором.

Основним «доказом» слідства були слова свідка, залученого до конфіденційного співробітництва. Під час розслідування цього кримінального провадження не було здобуто жодного належного доказу організації особою вимагання. Іншого клієнта також підозрювали у викрадені осіб для того, щоб надалі вимагати в них кошти в статусі організатора.

Надалі було з’ясовано, що клієнт не організовував інкримінований злочин та не мав стосунку до його виконавців. Річ у тім, що виконавці, спілкуючись між собою, назвали прізвище клієнта. Це, власне, і стало доказом обвинувачення.

У наших реаліях розпочати процедуру притягнення до відповідальності можна щодо будь-якої особи, яка чимось вас не влаштовує. І навіть не потрібні вагомі підстави.

Наша стратегія захисту Микитася на першому етапі, а саме – пом’якшенні запобіжного заходу – ґрунтується на двох основних тезах.

Перша. Відсутність доказів того, що наш клієнт був організатором, здійснював фінансування чи приховував злочин (відповідно до ст.27 ККУ). У смс-листуванні, яке правоохоронні органи представили як доказ, достовірність і справжність якого також потрібно довести, немає й слова про те, що Микитась наказує викрасти людину та вимагати в неї кошти.

Друга. Випливає з першої. Враховуючи зазначене вище, кваліфікація злочину, яку інкримінують Микитасю, явно завищена.

Перед засіданням із обрання запобіжного заходу Микитасю у Шевченківському райсуді Києва я спеціально проаналізував практику суду у схожих справах.

І, правду кажучи, готувався до позитивніших сценаріїв для клієнта, адже в аналогічних ситуаціях слідчі судді Шевченківського райсуду часто застосовували менш тяжкий запобіжний захід. Але мої очікування на неупереджений суд навряд чи мали шанс справдитися – незважаючи на час на годиннику, що нестримно наближував нас до новорічного вітання президента, клієнт ще не був «дотиснутий» психологічно.

Психологія неволі

Не приховуватиму, ставлення до мого підзахисного може бути різним. Але сумніваюся, що хтось всерйоз вважає його соціально небезпечним елементом, якого потрібно ізолювати від суспільства. Він – невиїзний та виконує покладені на нього зобов’язання. Чому йому навіть не надають можливість обрати між ув’язненням та внесенням застави? Слідству, вочевидь, потрібно щось таке, що психологічно стабільна та впевнена у своїх діях людина не може надати. Тому використовуються «класичні» прийоми психологічного тиску.

«Святковий полон»

Уявіть особу, яка має міцні родинні зв’язки, двох неповнолітніх дітей, комфортне життя. Але раптом її цього позбавляють. Новорічної ночі під пильним наглядом ЗМІ надягають кайданки та закривають у камері.

Зрозуміло, що психологічно людині дуже важко переживати таке. Це додає негативних емоцій, злості, розгубленості. Якщо особа є психологічно нестійкою чи морально слабкою, існує дуже висока ймовірність, що вона погодиться надати необхідні слідству покази щодо подій, яких насправді не було.

Місце ув’язнення: під наглядом «Старшого брата»

Дуже часто у подібних випадках осіб утримують не в Київському слідчому ізоляторі, а в ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ). Заради справедливості зазначу, що умови в ІТТ є кращими за СІЗО: чистіші та охайніші камери, як правило, не більше одного сусіда.

Але до осіб, доставлених туди, дуже часто застосовується таке поняття як «ВКР» – внутрішня камерна розробка. Зокрема, особа постійно перебуває під відеонаглядом, кожне її слово фіксується. Про конфіденційність у спілкуванні з адвокатом не йдеться. У кімнатах для побачення відеокамери.

Негласні слідчі розшукові дії у місцях позбавлення волі проводять як з метою отримання доказів чи зразків голосу, так і з метою дискредитації та шантажу.

З великою долею вірогідності можна стверджувати те, що подібні заходи застосовуються і щодо мого клієнта. Найімовірніше, саме через все наведене вище його й було поміщено в ІТТ.

Неможливість побачити рідних

Питання про надання дозволу на відвідування ув’язненого родича вирішує слідчий на власний суб’єктивний розсуд. Якщо він вирішив не допускати дружину, хоча вона має право щонайменше на два побачення на місяць, це також можна розцінювати як психологічний тиск.

Уже потім, після довгої розлуки ув’язнений може не втримати зайві емоції та слова. Тому слідчі часто зловживають правом не допускати родичів на побачення.

Зазначу, що досі дружина Максима Микитася так і не змогла відвідати свого чоловіка в ІТТ.

Жорстока логістика

Ще один метод тиску, який може зіграти не останню роль, аби «зламати» людину, — це доставка з ізолятора до суду.

Так, людина може бути навіть не попереджена, що на завтра приходить замовлення на її конвоювання до судового засідання або слідчого. Зранку людину і ще кілька десятків інших осіб зганяють у бокс у приміщенні СІЗО, після цього розподіляють – хто яким автозаком їде до суду. Причому у когось засідання призначено на 10.00, у когось – на 16.00, але подорожуватимуть вони разом весь день.

Уявіть маленький бокс, в якому поміщено десятки осіб. Усі вони різні: бізнесмен, що обвинувачується в економічному злочині, серійний вбивця. Вже це несе неабиякий психологічний дискомфорт.

І це не все: наприклад, 20 із цих 30 осіб, яких конвоюють, запалили. А це літо і температура повітря — +30, або зима з морозами до -20, а ззовні — безмежні київські затори. Після декількох годин такого «вояжу» людина ладна багато на що…

Старе добре затягування процесу

Це класика, коли прокурори просто не відвідують судові засідання, і справа затягується надовго. У справі Микитася призначено 12 прокурорів. На засідання в апеляційний суд 11.01 не з’явився жоден, тому апеляційна скарга сторони захисту не була розглянута.

Ми з’ясовуємо, чому вони не прийшли на засідання, адже всі підстави для того, щоб розглянути справу, були: