Процес децентралізації став, мабуть, прикладом однієї з найуспішніших і розпіарених реформ, які коли-небудь проходили в Україні.
Старт цій реформі було дано 2015 року з прийняттям Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад». Основна ідея подібних об'єднань полягає в наступному: як правило, декілька сусідніх населених пунктів за ініціативою жителів об'єднують свої бюджети і переходять на прямі міжбюджетні відносини.
З моменту старту реформи минуло 5 років, і наразі 42,9% загального числа громад пройшли процес добровільного об'єднання. Інші ж з різних причин не взяли участі в цьому процесі. Безумовно, добровільність об'єднання сама собою передбачає повну дискрецію (право діяти на власний розсуд), однак подібне регулювання призвело до функціонування в країні двох паралельних систем, що регулюють діяльність територіальних громад.
Каталізатором, який дав імпульс прискоренню процесу реформи, стали майбутні місцеві вибори, які повинні пройти в жовтні поточного року.
Місцева влада, як і раніше, братиме безпосередню участь у процедурі формування громад.Першим кроком у цьому напрямку стало затвердження 15 квітня 2020 року Кабінетом міністрів України (далі — КМУ) перспективних планів формування територій громад Житомирської, Миколаївської та Харківської областей, які охоплюють 100% їхніх територій.
Наступним кроком стало прийняття Верховною Радою закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» (далі — Закон). Він вводить низку важливих змін, зокрема:
- поняття адміністративного центру територіальної громади та території територіальної громади;
- уповноважує КМУ визначати адміністративні центри та території територіальних громад на підставі затверджених КМУ перспективних планів формування територій громад;
- зобов'язує КМУ в тримісячний термін з дня набуття чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроєкти щодо ліквідації та утворення районів.
Вищезазначені зміни повинні стати підгрунтям для оперативного завершення першого етапу процесу децентралізації. Важливо зауважити, що наділення КМУ настільки широкими повноваженнями в цій сфері містить в собі ризики формування майбутніх об'єднань, керуючись політичними мотивами, не враховуючи при цьому реальних економічних інтересів громад, що напередодні майбутніх виборів стає особливо актуальним.
Однак подібні ризики мінімізуються, насамперед, затвердженням територій громад на підставі перспективного плану. Останній, зі свого боку, розробляється відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування територіальних громад, приймається відповідною обласною радою за поданням обласної державної адміністрації та затверджується КМУ.
Отже, місцева влада, як і раніше, братиме безпосередню участь у процедурі формування громад, що повною мірою відповідає цілям і духу реформи децентралізації.
На завершення важливо зазначити, що прийнятий Закон, безумовно, є великим кроком на шляху завершення першого етапу реформи децентралізації, однак подальше просування і якість проведення реформи цілком лягає «на плечі» КМУ.
За умови грамотного використання урядом наданих йому повноважень, проведення всебічного діалогу з представниками громад та збереження націленості на створення дійсно конкурентоспроможних, перспективних об'єднань перший етап реформи може бути незабаром успішно завершений і поява перших плодів не змусить на себе довго чекати.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
