Я часто чую оцінки про те, що українці повинні пишатися чимось. Нещодавно подумав про те, чим насправді ми можемо пишатися.
Ми всі граємо в якійсь команді. Ватники — за Росію, патріоти — за Україну, євроатлантисти — за Європу. Але наші погляди часто є вкрай необ'єктивними з огляду на те, до якої команди ми належимо.
Україна — на 88 місці в світі за індексом людського розвитку ООН.
Щоби зрозуміти картину адекватно та комплексно (економіка, освіта, охорона здоров'я, безпека, права людини), треба дивитися на офіційні рейтинги та індекси.
Так от, є такий індекс людського розвитку ООН. Найкрутіший та найправильніший індикатор місця країни в світі. І того, як там живеться людям. За ним оцінюють країну інвестори, перш ніж дати грошей.
Якась країна за рівнем свободи може бути далеко попереду, але нижче за загальним показником. За рівнем свободи, скажімо, Україна набагато випереджає Білорусь і Росію.
А за іншими показниками ми дуже просідаємо. Наприклад, в Україні йде війна, і це дуже садить показник безпеки.
Але рейтинг розглядає ситуацію загалом і дає найбільш об'єктивну оцінку.
Так от, Україна — на 88-му місці в світі за індексом людського розвитку ООН, між Еквадором і Перу. Ці країни — наші однокласники. Місце не таке вже й ганебне з огляду на те, що Китай перебуває на 86-му місці.
Тобто якщо дивитися не на переможні прокитайські реляції, а на реальну картину, у Китаї жити лишень трохи краще, ніж в Україні. Додам, що загалом у рейтингу — 189 країн. Найближчий наш територіальний сусід, де живеться гірше, — Молдова — перебуває на 112-му місці.
Утім, Польща — на 33-му місці, Словаччина — на 38-му, Угорщина — на 45-му, Росія — на 49-му, Румунія — на 52-му, Білорусь — на 53-му. Це, до речі, хороша відповідь для всіх про те, де жити краще. З найближчих сусідів — без сумніву, у Польщі.
Тепер про науку, культуру та спорт.
Росія з часів розпаду СРСР народила трьох лауреатів Нобелівської премії з фізики. Білорусь дала лауреата Нобелівської премії з літератури. У Польщі — три лауреати.
Поки ми виглядаємо як держава сильних і здорових людей, які вміють співати.Україна не дала жодного лауреата Нобелівської премії за всю свою історію незалежності.
Потужних проривів у кінематографі немає. Росія отримала «Оскар» за «Стомлених сонцем». Ми подекуди проривалися до фіналу, але так і не отримали жодної серйозної премії (ні «Каннського лева», ні «Золотого ведмедя» за кращий фільм ми так і не взяли).
Хвалених українських ресторанів серед тризіркових закладів Мішлен немає. Лауреатів Прітцкерівської премії в архітектурі теж немає.
Правда, є серйозний плюс. Є на що спертися.
Країна дала 42 (!) олімпійських чемпіони за 27 років незалежності. Плюс один раз — Кубок UEFA. Плюс — дуже сильних боксерів, які перебувають у топі всіх можливих рейтингів.
Ще з крутого — дві перемоги на Євробаченні.
Поки ми виглядаємо як держава сильних і здорових людей, які вміють співати. Але не здатних до серйозних проривів у науці та літературі, архітектурі, а в економіці й поготів.
Усі розповіді про велику українську науку та літературу — поки не більше, ніж пшик.
Упевнений, що це можна виправити. Але ось створення умов для цього має бути напрямком зусиль держави.
А то пишатися нічим, крім спорту та музики...
Звичайно, є об'єктивні речі, які тягнуть Україну вниз. Це війна, яку проти нас розв'язала Росія. А ще — окупація Криму.
Але є ще один антирейтинг, де ми, на жаль, є лідерами. Це рейтинг корумпованості країни від Transparency International. 100 балів у ньому — мінімальне сприйняття корупції. Так от, Україна має в ньому всього 30 балів. Дуже поганий результат.
Ми на 126-му місці в світі. Поруч із нами в рейтингу — Киргизстан, Азербайджан і Джібуті. Із сусідніх держав більш корумпованою є тільки Росія. У неї лише 28 балів — це взагалі жесть.
Знаєте, хто найменш корумпований з усіх наших сусідів? Правильно, це Польща. У неї 58 балів. І саме цю державу я би брав за зразок для сьогоднішньої України.
Можна що завгодно говорити про «соросят», які обурені корупцією, а самі їдять козюль із носа, але факт залишається фактом. Корупція в нашій країні є дуже високою.
А інші показники (крім спорту та музики) — дуже низькими.
І це привід замислитися над усім, що відбувається.
В якості епілогу хочу запропонувати вашій увазі свіжий випуск нашої програми «Перша Шпальта». Він саме стосується реформ і корупції та нашого вибору загалом. Подивіться, не пошкодуєте.
Читайте також
