
Впровадження в Україні накопичувальної пенсійної системи
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль 3 січня з-поміж пріоритетів уряду у 2023 році назвав «впровадження обов'язкового пенсійного накопичення паралельно з реформами фондового ринку та ринку капіталів». За його словами, Україна вже багато років має проблему з наповненням Пенсійного фонду, оскільки працездатного населення стає менше, а кількість пенсіонерів збільшується.
Зазначимо, що розмови про впровадження в Україні накопичувальної пенсійної системи тривають уже не менш як 20 років. Не впроваджують її через те, що є багато об'єктивних і суб'єктивних чинників, що заважають цьому. Під час війни умови для такої пенсійної реформи значно погіршилися.
пояснює, що таке накопичувальна пенсійна система та із чим пов'язані труднощі та ризики її впровадження.
Що таке накопичувальна пенсійна система
В Україні нині діє солідарна пенсійна система. Суть її полягає в тому, що всі українці, які працюють, вірніше, їхні роботодавці сплачують єдиний соціальний внесок (ЕСВ). Отримані кошти надходять до загального котла – Пенсійного фонду України (ПФУ), з якого фінансуються пенсії. Головний недолік системи – за збільшення кількості пенсіонерів і зменшення кількості тих, хто працює (що давно відбувається в Україні), коштів ЄСВ бракує для виплати пенсій, і ПФУ змушений брати гроші в держави.
Суть накопичувальної системи полягає в тому, що працівник відраховує частину зарплати на персональний накопичувальний рахунок. Коштами на пенсійних рахунках управляє спеціальний адміністратор (фонд), який інвестує їх, а отриманий дохід додає до накопичень працівника. Після виходу на пенсію власник рахунку або його спадкоємці отримують накопичені гроші.
В Україні давно є добровільна накопичувальна пенсійна система. Будь-який охочий може спрямовувати кошти до приватного пенсійного фонду. Зараз йдеться про те, щоб паралельно запустити обов'язкову накопичувальну систему.
«Війна зробила ситуацію критичною. Реформа полягає в тому, що всі працевлаштовані українці матимуть свої пенсійні накопичувальні рахунки. Кошти йтимуть туди з трьох джерел: внесок роботодавців, внесок держави на паритетних із роботодавцем засадах і добровільні внески громадян», – пояснив Шмигаль.
Недоліки накопичувальної пенсійної системи
Найуспішнішим проєктом впровадження накопичувальної системи є пенсійна реформа в Чилі. Спроби повторити її успіх у низці країн виявилися менш успішними чи взагалі провалилися.
Головні причини провалу накопичувальних пенсійних систем:
- низька доходність накопичувальних фондів (не забезпечують компенсацію втрат від інфляції);
- погана диверсифікація інвестицій (кошти вкладалися переважно в державні цінні папери);
- високі витрати на адміністрування системи.
Зрештою в низці країн накопичувальні системи просто закрили, а накопичені кошти людей відправили до спільної скарбнички солідарної системи.
Яку накопичувальну систему планують запровадити в Україні
Експертка Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій сформулювала основні претензії низки експертів до запропонованої реформи.
1. Будь-які кроки в рамках пенсійної реформи потребують розрахунків на роки. Для цього потрібне розуміння демографічної ситуації в країні. Війна дуже змінить демографічний портрет України, але поки що рано оцінювати, у який спосіб.
2. Прихильники системи розглядають гроші платників внесків як важливе джерело довгострокових коштів, що сприятиме розвитку фондового ринку в Україні. Їхні опоненти звертають увагу на те, що заощадженням українців потрібно гарантувати захист і примноження, що можливо лише в разі вже наявних інструментів на фондовому ринку.
3. У важкі часи уряди низки країн, включно з Польщею, Угорщиною та Казахстаном, уже реалізували «націоналізацію» (точніше експропріацію) коштів накопичувального рівня пенсійного забезпечення.
4. Є висока ймовірність того, що значна частина коштів, спрямована на накопичувальний пенсійний рівень, повернеться до бюджету у формі фінансування коштом випуску ОВДП. Але ця сума буде меншою через власні витрати фонду. Водночас за ОВДП уряду потрібно буде сплачувати відсотки. Тому впровадження накопичувального рівня сьогодні – це перекладання коштів з однієї кишені до іншої з певною втратою по дорозі.
5. Для розвитку фондового ринку в Україні дуже важливі судова реформа та реформа правоохоронних органів. Наразі можна накопичувати собі на пенсію за допомогою недержавних пенсійних фондів. Однак низька фінансова грамотність, низька довіра до цих інструментів і бідність населення призводять до того, що вони не мають попиту.
Що не так з українським проєктом накопичувальної пенсійної системи
У бліцінтерв'ю заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко розповіла про те, чому не варто поспішати із запровадженням накопичувальної системи.
Накопичувальну систему можна ввести вольовим рішенням. Але в умовах війни та за відсутності фондового ринку чи не виявиться вона просто ще одним податком на працівника та роботодавця?
- Виявиться.
На вашу думку, чи настільки поганою є нинішня солідарна система, що її треба терміново, просто цього року, підкріплювати накопичувальною?
– Це точно не треба робити цього року. У майбутньому демографічні зміни змусять взагалі змінити конструкт системи – після війни потрібно буде робити додаткову оцінку, адже ситуація кардинально зміниться, як порівняти з тим, що було.
З-поміж можливих варіантів розв'язання проблем із пенсіями експерти називають відмову від Пенсійного фонду та перехід на фінансування пенсій із бюджету, як зараз відбувається, наприклад, з військовими пенсіями. Як ви оцінюєте такий варіант?
– Зараз ПФУ отримує ЄСВ – це складник, який стимулює офіційну зайнятість і прив'язує розмір пенсії до кількості років, упродовж яких людина сплачувала внески, та до розміру цих внесків. Скасування системи означатиме, що такої прив'язки не буде (або її доведеться створювати наново), а також що бюджету десь потрібно буде взяти додаткові кілька мільярдів гривень, щоб платити пенсії пенсіонерам, які є. Це або переведення ЄСВ у статус податку, або підвищення інших податків, або скасування пенсій, на що свідомий політик ніколи не піде.