Останній тиждень лютого сміливо можна назвати початком світової фінансової кризи. Поштовхом до цього став китайский коронавірус, який спричинив найбільше падіння фінансових ринків з 2008 року. Крім того, вірус викликав зупинку випуску облігацій у світі, обрушив ціни на нафту та світові фондові індекси.
У зв'язку з тим, що розмови про можливу кризу почалися ще минулого року, а через поширення коронавірусу ситуація суттєво погіршується, розпитало співзасновника аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Анатолія Амеліна та директора корпоративного бізнесу в «Райффайзен Банк Аваль» Руслана Співака про ймовірність світової кризи, її вплив на економіку України та про те, як їй вистояти в таких умовах.
Про вплив коронавірусу на світову економіку
«Світову кризу очікували протягом двох років, а коронавірус її наблизив».


Анатолій Амелін
Співзасновник аналітичного центру «Український інститут майбутнього»
Анатолій Амелін: «Зараз ніхто не може спрогнозувати, як саме вплине вірус на світову економіку. Зараз є істерія, через яку зменшується товарообіг, що негативно впливає на економіку.
Кризу чекали всі, але ніхто не знав, звідки вона почнеться. Через непередбачуваний коронавірус відбувається падіння темпів економічного зростання Китаю та міжнародної торгівлі. До того ж проблеми Європи стали більш очевидними».
«Деякі ознаки рецесії або кризових явищ з’явилися в світі ще минулого року».

Руслан Співак
директор корпоративного бізнесу в «Райффайзен Банк Аваль»
Руслан Співак: «Зараз ми бачимо наступне: прогноз Міжнародного валютного фонду щодо росту світового ВВП близько 3%; зниження індексу, що відображає активність у промисловості (PMI), до 35,7 (норма — 50 і вище); практично рекордний світовий борг — 300% ВВП; негативні відсоткові ставки; неефективні монетарні та фіскальні політики та інструментарії. Передтечею кризи також є те, що 2016 року тільки 6% економік країн «Великої двадцятки» було під владою популістів, а зараз ця цифра сягає 46%».
Про галузі, які найбільше постраждають від коронавірусу
Анатолій Амелін: «Перша галузь — це туризм. Особливо це стосується Китаю та Італії. На туризм в Україні це мало впливатиме, адже у нас було небагато європейських та китайських туристів».
Руслан Співак: «Шість років тому кількість китайських туристів, які літали, складала 5 млрд чоловік, при цьому 30% пасажирообігу припадало на близькі до Китаю країни — Таїланд та В’єтнам. Зараз це все фактично паралізовано, адже 750 млн людей ізольовано в таких містах, як Ухань, які є не лише туристичними хабами — туди приїжджають і бізнесмени зі всього світу».
Про те, як «коронакриза» вплине на Україну
Анатолій Амелін: «Українська економіка — експортоорієнтована. Більше 50% ВВП країни формується за рахунок експорту, половина з якого — сировинний. Рецесія Китаю та європейських країн призведе до зниження цін на сировинні активи, а саме на метал, руду та зерно. І ми цей вплив відчуємо, особливо на ринку боргів, адже Україна має погашати одні борги і брати інші. Усе це вплине на облікову ставку, а нам потрібно залучати нові кредити. І вплив, який ми матимемо, — це девальвація гривні та падіння ВВП десь на 1%.
«Ця можлива криза матиме менш жорсткі наслідки для України, ніж 2008-2009 років. Бо нам немає чого втрачати».
Руслан Співак: «Від експорту до Китаю українська економіка має понад $4 млрд. 50% цієї суми складають зернові, ще 25% — руда, метали. Ціни на агропродукцію після спалаху коронавірусу були дещо скореговані, але остаточно ще не відреагували.
Що стосується зовнішнього боргу, то наступний рік для України має бути рекордним за виплатами за ним в іноземній валюті. Щодо облігацій, то ми вже другий тиждень не можемо розмістити свої облігації так, як раніше.
Кризовий стан зашкодить нашій країні також через те, що українські мігранти, які працюють в Європі і відправляють в Україну близько $11 млрд, можуть втратити роботу. Вони повертатимуться додому, що створюватиме додаткове навантаження на бюджет країни та баланси, які і так не є дуже добрими».
Про можливі досягнення України через «коронакризу»
Анатолій Амелін: «Перша можливість для України — це те, що вона зможе врахувати наслідки кризи та змінити структуру економіки. Наша країна сировинна, і вона може створювати умови для високотехнологічного виробництва.
Друга можливість — Україна повинна інтегруватися в міжнародні економічні союзи, створювати їх і мати власні точки зростання, наприклад, агросектор (зняття мораторію), енергетична незалежність, військово-промисловий комплекс. Цю кризу ми можемо також використати для підняття українського машинобудування, бо експортуємо багато обладнання різних видів. Ми повинні це виробляти і створювати умови для залучення інвестицій.
Зараз Україна має високий потенціал для зростання економіки, але ми й досі не маємо стратегії її розвитку. Від кризи країна може отримати довгострокову економічну стратегію наших цілей, які покажуть роль і місце України на європейській і світовій соціальній і гуманітарній мапі».
Про те, як вистояти Україні в умовах кризи
Руслан Співак: «Бізнесу треба вичищати грошові потоки та оптимізувати їх. Це стосується індустрій, які більш-менш працюють в Україні, а саме агро, IT та промисловості. Також країна має створювати нові виробництва, але для цього їй потрібно не просто залучати іноземні інвестиції, але й створювати сприятливе для них середовище всередині країни. Потрібно створити програму підтримки українського виробництва для конкурентоспроможності України, аби вона не залежала від «чорних лебедів».
«Що стосується пересічних українців, то я б рекомендував їм зберігати гроші в доларах, адже якщо станеться девальвація гривні, то населення зубожіє. Також я б не рекомендував вкладати гроші в активи, які мають довгий термін окупності».
Це пов'язано з тим, що зараз дворічні папери коштують дорожче, ніж десятирічні, а це завжди передувало кризі.
Анатолій Амелін: «Бізнесу зараз потрібно скорочувати витрати, обережніше формувати свою інвестиційну стратегію та стратегію зберігання грошей.
Рецесія, яка відбувається зараз,— це дуже гарна можливість спланувати майбутнє країни, її цілі та залучати ресурси для їх реалізації.
Для цього ми повинні комунікувати з довгостроковими інвесторами та фондами. Вони мають знати, куди рухається країна, яке місце ми займатимемо на мапі Європи та світу. А зараз, на жаль, ми нічого не робимо для цього і не надаємо інвесторам жодних гарантій.