Facebook Pixel

Ринок газу — ідеальний шторм. Що відбувається із цінами та «Північним потоком — 2»

Фото: nord-stream2.com

Фото: nord-stream2.com

США бачать у «Північному потоці — 2» загрозу для європейської безпеки, але країни ЄС поки що її «не спостерігають».

На ринку блакитного палива триває ідеальний шторм — ціна газу на споті TTF за контрактом «на день уперед» станом на початок вересня перевищила $670 (це новий історичний максимум). Потрібно розуміти, що це спекулятивна цифра і вартість довгострокових контрактів має відрізнятися в менший бік, і досить сильно.

Але зараз ціну штовхають угору одразу кілька чинників.

Буяння стихії: «Іда» в США

Масштабний ураган «Іда» накрив південь США. Разом з обваленим енергопостачанням у 400-тисячному Новому Орлеані було зупинено 280 платформ для видобутку нафти та газу в Мексиканській затоці — 90% потужностей паралізовано. Удар стихії був настільки потужним, що вивів із ладу транзитну платформу WD-143, яка використовувалася як база підскоку з вертолітним майданчиком.

Telegram Logo

Одразу кільком великим заводам зі скраплення газу в регіоні після урагану необхідно провести ремонт, який триватиме від 2 до 4 тижнів. Це означає значне падіння експорту американського СПГ на ринки ЄС. Разом із виснаженням родовищ у Нідерландах дефіцит дуже впливає на ринок. Чи зможуть США швидко відновити видобуток або перекинути частину СПГ з Азії танкерами, скориставшись зростанням ціни, покаже час.

Дефіцит блакитного палива

Крім того, варто зазначити дії «Газпрому»: він веде гру зі зниження втрат через високі спотові ціни й доволі низькі за довгостроковими контрактами, штучно зменшуючи прокачування. До того ж одночасно й українською трубою, і польською, і через «Турецький потік». Вилка між спекулятивною ціною європейських трейдерів ($670 за 1 тис. кубів) і за укладеними раніше контрактами ($240) є відчутною, тому росіяни всіма силами створюють дефіцит, щоб збирати вершки із цієї ситуації під час переукладання договорів.

«Газпром» уже викотив прогноз, що з відновленням економіки після ковідних обмежень і високими витратами газу зі сховищ через сувору зиму 2020 року попит у країнах ЄС досягне 200 млрд кубів. А експорт, імовірно, буде лише 184 млрд кубів. Причини (які хоча й не озвучувалися офіційно) — аварія на заводі в Новому Уренгої та кілька аварій на газопроводах.

Тому попри те що зростання прокачування сягнуло 6 млрд кубів за рік воно все ще є далеким від насичення попиту. Водночас «Газпром» не бронює додаткові потужності ні через Польщу, ні через Болгарію, ні через Україну. І попри підписання нового контракту з Будапештом це не вилилося в реальні кубометри.

Золотий шов «СП-2»

Сьогодні вранці росіяни закінчили укладання другої гілки «Північного потоку — 2». Приблизно до 13 вересня проводитиметься стикування та зварювання обох частин труби — так званий «золотий шов». Після цього почнеться заповнення трубопроводу технічним газом — процедура не швидка й займає багато тижнів.

Паралельно триває тяжба: швейцарська дочка «Газпрому» Nord Stream 2 AG домагається юридичного визнання її незалежним оператором. Це дасть змогу вивести компанію за рамки Третього енергопакета Євросоюзу й використовувати магістраль на 100%. Загалом незрозуміло, чи зможуть росіяни надолужити дефіцит на ринку через «Північний потік — 2» найближчими місяцями, адже лише ухвалення рішення регулятором може тривати до січня.

І ще незрозуміло, як позначиться на проєкті та його сертифікації вихід із нього норвезької Det Norske Veritas. Це також означає багато тижнів невизначеності, що теж задирає ціну вгору. Москва веде гру на підвищення ставок.

Україна поки що наповнює підземні газові сховища об'єктивно непогано — станом на 3 вересня в нас 18,16 млрд кубів, або трохи більш як половина місткості наших ПСГ.

Із закачуванням 30 млн кубів щодня вже очевидно, що ми ввійдемо в зиму в кращій формі, ніж у 2016, 2017 і 2018 роках, але це приблизно на третину менше за обсяги минулого року, коли ми готувалися до протистояння за новий контракт. Проте зберігається питання щодо майбутнього українського транзиту.

Геополітика

Щодо того, що Німеччина та США досягли консенсусу в питанні «Північного потоку — 2»: Берлін і далі наполягає, що ЄС потрібна диверсифікація постачань. Адже чим більше газопроводів, операторів СПГ і маршрутів, тим краще для ціни й менше шансів на те, що будь-хто з гравців використовуватиме вентиль як економічний важіль для розв'язання політичних питань.

Щоправда, про те, як це збігається з тим фактом, що Москва прямо зараз створює штучний дефіцит на ринку, німецькі чиновники поки що мовчать. А США стурбовані виведенням військ з Афганістану, посиленням Китаю в Тихоокеанському регіоні та дефіцитом торгового балансу з Пекіном — влаштовувати повномасштабну війну санкцій зі своїм основним союзником у Старому світі ніхто не буде.

Для України, звісно, гостро стоїть питання гарантій і компенсацій у разі втрати транзиту. Усі ці прожекти щодо європейського водневого газопроводу та підключення до нього Києва, безсумнівно, цікаві.

Наприклад, між Бельгією та Францією діє 380-кілометровий провід, яким іде суміш метану та водню. Планується будівництво величезного хаба в Роттердамі. Але це питання строків — між 2040 і 2050 роками. До того ж не зовсім зрозуміло, як у Києва через чверть століття може зберігатися недорогий тариф на електрику — більшість АЕС уже перевищили проєктні строки, а їхня модернізація — це десятки мільярдів доларів.

Свого часу ми вже отримали всілякі гарантії підтримки в разі закриття Чорнобильської станції. Вони вилилися в допомогу зі спорудження «Укриття-2» та відкриття в Славутичі фабрики зі складання лампочок. Те, що США бачать у «Північному потоці — 2» загрозу для європейської безпеки, — чудово, але схоже, що самі країни ЄС поки що її не спостерыгають. І навіть ЗМІ уникають називати дії РФ спекулятивними або шантажем.

Це означає, що ринок газу й далі лихоманитиме, а спроби Москви використовувати газ у політичних цілях триватимуть. А слова про фонд «зеленої трансформації» й використання української ГТС під водневі проєкти через чверть століття залишаються просто словами.

Коментарі

Всі новини