В Україні хочуть змінити пенсійну систему – що пропонують законодавці

Автор

Валерій Моісєєв

Законопроєкт про накопичувальні пенсії

На довгому шляху впровадження в Україні обов'язкових накопичувальних пенсій зроблено новий підготовчий крок. Велика група депутатів 17 квітня внесла до Ради законопроєкт № 9212 «Про накопичувальне пенсійне забезпечення».

Розмови про впровадження в Україні накопичувальної пенсійної системи точаться вже не менш як 20 років. Восени 2022 року депутати були готові проголосувати за законопроєкт № 2683, який мав стати базовим для пенсійної реформи. Однак в останній момент голосування відклали на невизначений строк. Очевидно, що тепер базовим має стати проєкт № 9212.

Що таке накопичувальна пенсійна система

В Україні нині діє солідарна пенсійна система. Суть її полягає в тому, що всі українці, що працюють, точніше їхні роботодавці сплачують єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Отримані кошти надходять до загального котла – Пенсійного фонду України (ПФУ), з якого фінансуються пенсії та низка страхових виплат. Головний недолік системи – зі збільшенням кількості пенсіонерів і зменшенням кількості осіб, що працюють (що давно відбувається в Україні), коштів ЄСВ не вистачає для виплати пенсій, і ПФУ змушений позичати гроші в держави.

Суть накопичувальної системи: пенсійні відрахування потрапляють не в загальний котел, але на індивідуальний рахунок працівника. Коштами на таких рахунках управляє спеціальний адміністратор (фонд), який інвестує їх, а отриманий дохід додає до накопичень працівника. Під час виходу на пенсію власник рахунку або його спадкоємці одержують накопичені гроші.

В Україні з 2005 року є добровільна накопичувальна пенсійна система. Будь-яка людина може спрямовувати кошти до недержавного пенсійного фонду (НПФ). У Державному реєстрі зараз 63 такі фонди. Загальна кількість учасників НПФ – 888 тис. осіб (7% населення, що працює), одержують пенсійні виплати 88 тис.

За час існування всі НПФ заробили 1,2 млрд грн пенсійних виплат. Сума внесків в систему добровільного накопичувального пенсійного забезпечення становила 2,5 млрд грн, а сума інвестиційного доходу на ці внески – 2,8 млрд грн.

Обов'язкова накопичувальна пенсійна система: що пропонує законопроєкт

Участь у системі всіх категорій осіб, що працюють (крім ФОП і самозайнятих), буде обов'язковою до досягнення ними 55 років.

Роботодавець буде зобов'язаний сплачувати такі пенсійні внески: 1% – у 2023, 1,5% – у 2024, 2% – у 2025 роках від розміру заробітної плати працівників. Держава має вносити ще стільки. Такі самі умови державного співфінансування пропонуються для ФОП і самозайнятих осіб, участь яких у системі є добровільною.

Працівник може самостійно робити внески до накопичувальної системи. Держава співфінансуватиме їх на паритетних засадах у межах 3% розміру середньої заробітної плати за видами економічної діяльності в середньому по економіці.

Розмір ЄСВ залишається незмінним (базова ставка — 22%), накопичувальний внесок включається до його складу.

На першому етапі до кінця 2025 року вклади накопичуватимуться в уповноваженому пенсійному фонді, створеному державою. Після цього учасник системи може передати завдання щодо накопичення будь-якому авторизованому НПФ, банку або страховій компанії.

Накопичені кошти після досягнення пенсійного віку можна буде отримувати частинами (щомісяця), а в окремих випадках – одноразово.

Як пенсійні накопичення збираються захищати від інфляції та банкрутства

Щоб пенсійні накопичення не знецінювалися, їх потрібно інвестувати в інструменти, дохідність яких перевищує інфляцію. Зараз в Україні таких немає та, ймовірно, ще довго не буде. Тому пенсійні накопичення неминуче втрачатимуть реальну вартість. Але щоб втрати були меншими, закон дозволяє інвестувати накопичення. Однак інвестиції завжди пов'язані з ризиком втрати грошей. Для його зниження пенсійні гроші пропонують вкладати лише в консервативні фінансові інструменти. До них законопроєкт, зокрема, відносить:

цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом міністрів (зараз це лише ОВДП – ) або місцевими радами;
акції, що допущені до торгів на організованому ринку (в Україні фондовий ринок зараз практично відсутній – );
облігації українських емітентів, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню або допущені до торгів на організованому ринку;
цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав.

У разі визнання неплатоспроможним банку, у якому зберігаються пенсійні гроші, їх протягом трьох днів має бути повернуто до пенсійної системи.

У разі банкрутства будь-яких інших учасників системи пенсійні гроші не включаються до конкурсної маси, тобто не розподіляються між кредиторами, а повертаються в систему.

Кабмін має в дев'ятимісячний строк з дня набрання чинності законом розробити законопроєкт про створення системи гарантування пенсійних виплат учасникам системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення

Що може зараз перешкодити впровадженню накопичувальної пенсійної системи в Україні

Автори законопроєкту визнають, що в перший рік впровадження накопичувальної пенсійної системи будуть потрібні витрати держбюджету в розмірі приблизно 30,8 млрд грн:

15,4 млрд грн – на компенсацію втрат наявним фондам соціального та пенсійного страхування від недонадходжень ЄСВ;
15,4 млрд грн – на сплату додаткового накопичувального внеску.

У держбюджеті 2023 року такі кошти не закладено.

Експерти неодноразово наголошували, що впровадження накопичувальних пенсій – крок неоднозначний, у низці країн подібні проєкти не виправдали очікувань. Ба більше, з цим не можна поспішати в нинішніх умовах України.

«Будь-які кроки в рамках пенсійної реформи потребують розрахунків на роки. Для цього необхідно розуміння демографічної ситуації в країні. Війна дуже змінить демографічний портрет України, але поки що рано оцінювати, як саме», – вважає аналітик Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій.

Коли в Україні може розпочати роботу накопичувальна пенсійна система

У Мінсоцполітики зазначають, що старт системі дасть ухвалення закону та розроблення необхідних нормативних актів. За попередніми розрахунками, потрібно ухвалити до 100 таких актів на рівні уряду, НКЦПФР, що потребує значного часу на розроблення, погодження, ухвалення.

Потрібен час для розроблення та впровадження IT-рішень для забезпечення якісного контролю всіх учасників ринку накопичувальної системи, а також для ефективного захисту прав людей, які робитимуть накопичення, для створення та авторизації інститутів, які братимуть участь у здійсненні накопичень.

За оцінкою міністерства, між ухваленням закону та початком приймання накопичень пройде не менш як рік.