Протягом чотирьох днів святкування свого століття у 2014 році Puig (каталанська вимова – Пуч), найбільша іспанська компанія з виробництва косметичних товарів, відкрила нову штаб-квартиру в Барселоні та влаштувала галасливу вечірку для 1000 осіб у найбільшому у світі офісному комплексі у стилі модерн.
Але важливішим показником цієї віхи стала поїздка генерального директора Марка Пуча, представника третього покоління сім'ї засновників, разом із 50 найкращими співробітниками в Гарвардський університет – свою альма-матер. Там вони намітили шлях зростання компанії, піше Bloomberg. Через десять років плоди цього плану очевидні. Завдяки таким відомим парфумерним та модним брендам, як Rabanne, Jean Paul Gaultier та Carolina Herrera, виручка Puig зросла більш ніж удвічі, і гурт збирається провести найбільше європейське розміщення акцій (IPO) 2024 року.
У середині квітня компанія Puig та сім'я Пуч докладно виклали плани щодо залучення близько 2,6 млрд євро в ході первинного публічного розміщення акцій, що могло б дати групі ринкову вартість у розмірі 13,9 млрд євро. Згідно з аналізом Bloomberg Intelligence, акції Puig будуть оцінені в 11-15 разів більше її прибутку, що менше діапазону від 18 до 22 для більш авторитетних конкурентів L'Oreal і Estee Lauder. Компанія планує використовувати отримані кошти для рефінансування недавніх придбань, зростання своїх брендів та розширення портфеля.
Дохід та прибуток групи Puig
За даними Bloomberg Billionaires Index, IPO додасть Пуч до лав найбагатших сімей Європи, їхні статки можуть становити 11,7 млрд доларів.
Це стане поворотним моментом для 110-річного сімейного бізнесу. Лише два члени сім'ї – обом близько 60 років – нині працюють у групі, яка заявила, що наступне покоління не братиме участі у її повсякденній роботі. В результаті виникає проблема, з якою стикаються багато сімейних підприємств: зміна поколінь. Відповідальність перед ринками захистить компанію зі збільшенням спадкоємців сімейного стану – лише в третьому поколінні 14 спадкоємців.
Цей крок відображає зусилля інших сімейних компаній, які прагнуть як професіоналізації, так і створення більш жорстких структур, щоб уникнути конфліктів.
«Досить часто сім'ї схиляються до того, щоб мати сімейну частку в раді директорів, але не мати сімейного генерального директора», — сказала Дженніфер Пендергаст, професор Школи менеджменту Келлог Північно-Західного університету.
Ще до оголошення плану IPO Пуч почав вносити зміни до сімейного підприємства. В останні роки компанія працювала над тим, щоб зробити раду директорів більш незалежною: генеральний директор Марк та віцеголова Мануель, яким по 62 роки, є єдиними членами сім'ї у раді директорів компанії, що складається з 13 осіб.
На зорі свого існування компанія Puig управлялася як сімейне підприємство. Чотири сини засновника обговорювали стратегію компанії за сімейними обідами або під час відпустки в заміському будинку клану у Віласар-де-Дальт, неподалік Барселони. Але тепер сім'я заявляє, що хоче, щоб її члени були просто «добрими господарями».
Компанія веде свою історію з 1914 року, коли Антоніо Пуч створив її у Барселоні на руїнах свого імпортного бізнесу. Історія свідчить, що німецький підводний човен потопив судно, яке перевозило незастраховану партію його товарів, поклавши край цьому торговому підприємству. Нова компанія Антоніо розповсюджувала парфумерію і незабаром почала виробляти власну лінію продукції, включаючи першу губну помаду, виготовлену в Іспанії, і аромат лаванди, що користується попитом. Основна частина його зростання у 20 столітті припала на парфумерію за ліцензією. У 50-х роках друге покоління на чолі з Антоніо та Маріано зосередилося на відродженні іміджу та маркетингу групи, а також на розширенні за кордоном, у тому числі у Франції, США та Великій Британії.
Марк Пуч
Ситуація погіршилася на рубежі століть, коли Марк і Мануель Пуч готувалися стати під кермо. Продаж падав, і запуск кількох продуктів провалився. Погані фінансові результати у поєднанні з порушеннями кредитних зобов'язань змусили компанію пройти повну реструктуризацію у 2004 році. Призначені того ж року з-генеральними директорами двоюрідні брати протягом наступних кількох років скоротили п'яту частину персоналу компанії та відмовилися від частини її масових продуктів, щоб віддати пріоритет моді та парфумерії.
За останні 13 років компанія сформувала більшу частину свого портфеля з 17 марок, витративши 2,5 млрд євро на покупки. Минулого року прибуток групи зріс на 33%, до 849 млн євро при виручці в 4,3 млрд євро.
Прагнення Пуча до придбання почалося з революційної угоди з дизайнером Пако Рабанном у 1968 році про виробництво та розповсюдження його парфумів. Угода зрештою привела до покупки модного бізнесу Рабанна. Пуч використав аналогічну стратегію використання моди для продажу ароматів за допомогою угод з Кароліною Еррера, Ніною Річчі та Жан-Полем Готьє у наступні десятиліття. У 2018 році компанія купила контрольний пакет акцій Dries Van Noten, одного з останніх незалежних брендів, які очолюють європейський сектор моди, а пізніше запустила лінію парфумерії та косметики.
Компанія також організувала відмову від продажу продукції за ліцензіями і зосередила увагу на брендах, що їй належать. Згідно з проспектом IPO, поворот компанії перетворив Puig на четверту за величиною парфумерну компанію у світі у престижній категорії. Два з її брендів – Rabanne і Carolina Herrera – входять до десятки парфумерних брендів, що найбільше продаються у світі.
Лідери ринку престижної парфумерії
