Отруєння й госпіталізація Олексія Навального стали спусковим гачком для відмови ФРН від проєкту «Північний потік — 2». Канцлерка країни Ангела Меркель була однією із затятих прихильниць добудови російського газопровідного проєкту. Однак історія з відомим опозиціонером похитнула навіть її впевненість. Канцлерку вже підтримав президент США Дональд Трамп — перевиробництво СПГ змушує американців шукати нові ринки збуту, і ЄС у цьому питанні є ласим шматочком для будь-якого гравця.
Характеристика проєкту
«Північний потік — 2» — це консорціум «Газпрому» та низки західних енергетичних компаній, як-от BASF через дочку Wintershall Dea, Uniper, Engie, OMV і Shell.
Дві труби в складі «Північного потоку — 2» мають сумарну потужність 55 млрд кубометрів газу на рік. Маршрут протяжністю 1234 км цілком проходить дном Балтійського моря й майже повторює проходження труб «Північного потоку». Точка входу труби розташовується в передмісті німецького Грайфсвальда, звідки газ має йти наземним продовженням EUGAL.
Пряме трубопровідне з'єднання між Росією та ФРН різко здешевлює вартість ресурсу. Це відбувається завдяки значно коротшому маршруту, ніж сушею, а також усуненню необхідності проходження кордонів і пов'язаних із цим митних процедур.
Геополітичний підтекст
Загальна проєктна потужність «Північного потоку — 2» та його близнюка «Північного потоку» становить 110 млрд куб. м газу на рік. Це дає змогу Росії повністю відмовитися від наземних газопроводів «Союз», «Прогрес», «Уренгой — Помари — Ужгород», що проходять через Україну, а також від труби «Ямал — Європа», яка пролягає територією Білорусі та Польщі.
Ціна питання
Заявлена вартість проєкту «Північний потік — 2» — 9,5 млрд євро. Однак насправді його вартість набагато вище. Сам «Північний потік — 2» — це тільки підводна частина маршруту. Але з півострова Ямал газ потрібно доставити до Усть-Луги на Балтиці. Заради цього було розпочато будівництво нової труби з Ямалу до Торжка. Та й землями ФРН газ теж піде іншою трубопровідною системою під назвою EUGAL.
За оцінкою незалежного аналітика нафтогазового сектору Михайла Крутіхіна, загальна вартість усіх витрат на обидва «Північні потоки» з наземними відгалуженнями може досягти $90 — 100 млрд.
До цього рахунку входить будівництво газотранспортного коридору Ямал — Торжок вартістю $70 — 80 млрд для обох потоків і сам «Північний потік — 2» вартістю приблизно $10 млрд. З огляду на те, що потужність обох потоків є однаковою, загальні витрати на другий потік можуть скласти $45 — 50 млрд.
Несподіваний поворот
З огляду на велику залученість у проєкт західних компаній Німеччина послідовно обстоювала добудову труби на тлі регулярних звинувачень із боку адміністрації Дональда Трампа. До того ж німецький інтерес полягає в тому, що запуск «Північного потоку — 2» дає змогу ФРН стати своєрідним розподільником газу з-поміж держав Центральної Європи. На цьому також можна непогано заробити.
Однак учора канцлерка ФРН Ангела Меркель пов'язала подальшу долю проєкту з розслідуванням отруєння Навального російською владою. Реакція з-за океану не забарилася. Президент США Дональд Трамп того ж дня заявив, що підтримує ідею щодо відмови від «Північного потоку — 2» після інциденту з отруєнням Олексія Навального.
Трамп і до історії з Навальним виступав різко проти російсько-німецького газопроводу, оскільки Німеччина буде платити Росії мільярди доларів. А водночас США повинні будуть і далі захищати Німеччину від Росії в рамках НАТО.
Конфігурація, що складається, майже повністю руйнує ідею добудови трубопроводу. Зрештою спочатку економічно вигідний проєкт згодом перетворився для російського керівництва на іміджевий. А зараз взагалі ризикує обернутися збитками в десятки мільярдів доларів США.