Фільм — не головне: співвласник «Планети кіно» Дмитро Деркач про те, для чого люди ходять у кінотеатри

Автор

Олексій Батурін

Співвласник мережі кінотеатрів «Планета кіно» Дмитро Деркач розповів про те, хто і як вирішує, які фільми вийдуть в український прокат, скільки коштує дубляж, чи є стримінгові платформи конкурентами кінотеатрам, що дивляться українці під час війни та навіщо вони йдуть у кінотеатри.

Скільки коштує дубляж фільмів

Ви казали, що працюєте в мінус. Наскільки впали доходи, наприклад, у порівнянні з доковідним 2019-м?

Доходів стало утричі менше.

Тобто зараз йдеться лише про те, щоб зберегти кінотеатри й персонал?

Так, щоб воно якось існувало.

Як все це відбилося на показах? Можливо, ви відмовились від якихось картин, які раніше обов’язково були б у прокаті?

Фактично ні. Індустрія працює так: є студії, які знімають фільми, а в них є дистриб’ютори. Якщо це мейджор-студії рівня Disney чи Warner Brothers, у них є ексклюзивні дистриб'ютори на певних територіях, які отримують від студії всі фільми, потім дають їх кінотеатрам у прокат, кінотеатри платять за це 50% від проданих квитків.

Дистриб’ютори прораховують, чи вигідно якийсь фільм брати в Україну. Вони є першим фільтром, а ми вже другим.

Але зараз ситуація така, що ми майже ні від чого не відмовлялися.

Що із витратами на дубляж?

Ці витрати на боці дистриб’юторів, саме вони вирішують, чи вигідно їм брати цей фільм, чи вони дійсно зможуть окупити дубляж, розповсюдження, рекламу, тобто їм треба хоча б надрукувати постери, зробити трейлер, дубляж.

За мірками мирного часу це не дуже великі витрати. Дубляж — це приблизно $10-30 тис. залежно від якості та довжини фільму. Але зараз дистриб’ютори розуміють, що на певних фільмах не зберуть навіть цієї суми, і відбирають насамперед те, на чому зможуть заробити.

Чи може бути так, що у нас будуть показувати фільми з субтитрами, без дубляжу?

Таке вже було. Якраз у перші місяці після вторгнення дистриб’ютори не бажали вкладатися у дубляж. Навіть не те що не бажали, у них просто не було команди, люди роз'їхалися. Тому до вересня багато фільмів виходило із субтитрами. Зараз майже всі фільми дубльовані.

Чому виробники фільмів відмовляються від онлайн-прем’єр

Чи відчуваєте ви конкуренцію з боку стримінгових платформ?

Як і раніше, студії планують кінотеатральне вікно: період щонайменше у 45 днів, коли прем’єра виходить у кінотеатрах, лише потім — онлайн. Ми ще до ковіду боялися, що колись студії захочуть зменшувати це вікно або взагалі робити прем’єри у кінотеатрах і онлайн одночасно. Так і сталося під час ковіду, але і ми, і студії побачили, що ця система не працює. Наприклад, фільм «Диво-жінка» вже через 15 хвилин після прем’єри онлайн був на всіх торентах, студія втратила величезні гроші.

Дмитро Деркач: «У кінотеатрів конкуренції з онлайном фактично немає»

Загалом студії на платних онлайн-платформах не заробили тих грошей, які вони раніше заробляли на старій системі. Тобто там були набагато менші збори онлайн, ніж вони прогнозували. Тому щойно кінотеатри почали більш-менш нормально працювати, студії повернулися до кінотеатрального вікна, і всі зрозуміли, що ця модель набагато більш ефективніша і повинна залишитися.

Є ще один чинник.

Люди ходять у кінотеатри не стільки подивитися фільм, скільки вийти кудись. Ми називаємо це мікровідпусткою.

Зазвичай 80% квитків продаються парою, тобто це мікровідпустка для пари, для родини. Це набагато менше про перегляд фільму, ніж про отримання певної соціалізації.

Тому так, дійсно, якщо людина хоче просто подивитися фільм, вона може зробити це онлайн, але ж люди ходять у кінотеатри не стільки подивитися фільм, скільки соціалізуватися. Ми все це саме під час ковіду дослідили і зрозуміли, що у нас конкуренції з онлайном фактично немає.

Що дивляться українці у кінотеатрах під час війни

Чи змінилися з початком вторгнення смаки аудиторії? Наприклад, чи дивляться українці фільми про війну?

Українські фільми про війну й до цього були досить популярні. «Кіборги» останнім часом взагалі був, мені здається, чи у топ-10, чи у топ-20 найпопулярніших українських фільмів.

Українське кіно останнім часом набирало обертів. Проблема в тому, що зараз йому стало значно важче: якщо раніше було хоча б якесь фінансування від держави плюс приватні інвестиції у продакшн, то тепер, по-перше, немає державної підтримки, а по-друге, ну хто зараз буде вкладатися в кіно? Це дуже ризиковані інвестиції, тому українських стрічок буде набагато менше.

Повертаючись до першої частини питання, мені важко сказати, чи дійсно смаки суттєво змінилися і як саме. Коли йдеться про кінотеатри, смаки глядачів змінюються не тому, що щось змінюється в країні. Нагадаю: ми показуємо далеко не всі фільми, які виходять у світовий прокат. І якби глядачі дійсно могли обирати, що їм дивитися у кінотеатрах, ми могли б відстежувати реальні зміни смаків. Але фільмів в український прокат виходить не так багато, і люди вимушені дивитися те, що ми можемо запропонувати.

На які фільми глядачі ходили найбільше останнім часом?

На топові блокбастери, як і завжди, люди ходять найбільше. Зараз, наприклад, вийшов «Аватар», і у нас дуже великий попит на нього. Великі голлівудські блокбастери завжди збирали найбільше доходів, і тепер так само.

Працює це так: мейджор-студія планує десь по 10 фільмів на рік, на 5-10 років вперед. При цьому на 4-5 фільмів вона щороку робить максимальну ставку, це топстрічки. Ці 20-30 фільмів на рік (якщо рахувати у масштабах всієї кіноіндустрії) приносять приблизно 50% всіх доходів. Загалом на рік виходять 250-300 фільмів, тобто 10% стрічок приносять не менше половини прибутку.

Студії заробляють у масі: один фільм зібрав більше, ніж вони очікували, інший менше, але вони зважають на загальний результат за рік. Це своєрідний конвеєр.