За всю історію держави Сили оборони України ніколи не мали такої потреби в зброї, як під час війни з росією. Проте прямо зараз деякі українські приватні виробники ОПК виїжджають з країни.
38% опитаних приватних компаній ОПК України сказали «Технологічним силам України» (ТСУ), що їхні потужності працюють тільки наполовину, хоча від військових на фронті важко почути про надлишок, наприклад, дронів.
поговорив із Катериною Михалко, виконавчою директоркою ТСУ, аби з’ясувати, що відбувається в ОПК, як на нього впливає заборона на експорт зброї, непередбачуваність державних замовлень та інші проблеми.
Стан українського ОПК під час війни: в чому проблема
У чому полягає головна проблема українського ОПК зараз, коли армія має таку величезну потребу в зброї?
Ситуація дуже сумна. Проблема в тому, що держава – єдиний замовник зброї, тобто ринок збуту один, а коштів державі серйозно не вистачає. Це створює складнощі для виробників, адже їхні виробничі потужності значно більші за ті, які держава може собі дозволити купити.
Відповідно, компанії вимушені виїжджати за кордон, щоб не збанкрутувати. Це боляче вдаряє по українській економіці, оскільки ми втрачаємо робочі місця, надходження в бюджет і, головне, частину оборонних спроможностей. Але цього можна було б уникнути.
Чому компанії починають шукати можливості за кордоном?
Проблема в тому, що через недостатню кількість замовлень, а як наслідок, і оборотних грошей, виробники мають два основні сценарії:
- перший — закриття виробництва, що призводить до звільнень і втрат потужностей;
- другий — релокація за кордон. Наприклад, до Польщі, Естонії та інших країн, де можна знайти замовлення.
Хоча для бізнесу це може бути хорошим рішенням, для держави це катастрофічно. Ми втрачаємо індустрію, надходження в бюджет і, що ще гірше, власну обороноздатність.
Є третій сценарій – відкриття експорту зброї.
Хто має відкрити експорт української зброї та як цього досягти (відео)
Експорт зброї як вирішення проблеми
Ви часто говорите про можливість відкриття експорту як панацею. Як саме експорт може допомогти українській оборонній промисловості?
Цікаво, що жодної офіційної постанови, яка б заборонила експорт зброї після 2022 року, немає, проте Служба експортного контролю України накладає заборону на експорт майже у 100% випадків на зброю та товари подвійного використання. Незалежно від того, чи є у компанії державний контракт, чи немає, чи є потреба армії на цей продукт, чи її немає, дається компанії відмова. Навіть продукти, які взагалі не використовують у ЗСУ, забороняють продавати назовні.
Відкриття експорту дозволить підприємствам працювати на повну потужність, навіть якщо держава не може купити всю їхню продукцію. Це стимулюватиме розвиток ОПК в Україні, що сприятиме розвитку економіки через податкові надходження. Коли компанія має більше обігових коштів, вона може вкладати їх у власний розвиток (R&D) і знижувати вартість продукції для внутрішнього замовника – української армії.
Український БпАК GOR від компанії Airlogix. на World Defence Show 2024 в Саудівській Аравії. Там були ще багато українських дронів, які викликали зацікавлення гостей. Фото: Airlogix
Це вже не говорячи про те, що через релокацію наші компанії або вивозять свої кадри за кордон – це втрата податків і кваліфікованого населення, або наймають співробітників у новій країні.
Але як це можна поєднати з тим, що ЗСУ потребують величезної кількості зброї?
Експорт має бути контрольованим. Ми не говоримо про те, щоб продавати все підряд. Йдеться про надлишкову продукцію або товари, на які наразі немає попиту всередині країни. Наприклад, є продукти, які армія не використовує в бойових діях, але їх можна вигідно продати за кордон.
Більше того, зазвичай виробники роблять технічні характеристики експортних продуктів гіршими, ніж те, що застосовується на фронті. Тобто це, по суті, технічно різні речі. Тому такий підхід зменшує ризик витоку технологій, можливості якоїсь іншої держави скопіювати цей продукт згодом.
Як може виглядати експорт зброї під час війни
Чи є зараз напрацювання щодо того, як би могли виглядати механізми контролю за експортом під час війни? Адже, наприклад, надлишковий дрон у вересні може стати потрібним вже у жовтні.
По-друге, очевидно, що є товари, які краще не експортувати, наприклад, міни або боєприпаси, в яких може швидко з’явитись дефіцит.
Хто в Україні контролює, що потрібно або не потрібно армії?
Це повноваження Генштабу, вони збирають потреби від військових, потім передаються спеціальними документами в Міноборони.
Проте класична проблема забезпечення армії зараз – держава може купити менше, ніж потрібно. Відповідно, держава шукає різні способи, яким чином забезпечити армію. Але факт у тому, що закриття експорту жодним чином не допомагає забезпечувати ЗСУ.
Тому 85% українських виробників вже частково релокувалися за кордон або думають про це. Держава повинна створити умови для того, щоб бізнесу було вигідніше залишатися в країні.
Катерина Михалко на круглому столі, організованому Комітетом з питань економічного розвитку Верховної Ради у співпраці з Технологічними Силами України. Центральне питання – потреба відкриття експорту для українського ОПК
Можливо, ціна є проблемою для українського ОПК? Чи поступаємось ми у цьому західним аналогам?
Ні, часто наша влада просто ігнорує українського виробника, тому що може закупити в західного вже готове на складах, його швидко можна відвантажити і поставити на фронт.
Ми дивилися на американську практику. У них законодавство чітко говорить, що якщо два продукти технічно однакові, але один із них американський, то його можна купувати на 10% дорожче. Навіть так це вигідно, бо гроші залишаються в економіці.
В Україні немає такої чіткої норми. Мені здається, що американську практику варто було б наслідувати. Проте інколи український продукт є дешевшим, має такі самі характеристики, як іноземний аналог, але купується все рівно більш дорогий іноземний, бо він є на складі.
Головні проблеми українського ОПК: кошти на R&D, фінансування, замовлення
Від виробників дронів часто можна почути, що держава жодним чином не покриває проблему з фінансуванням досліджень і розробок (R&D) для ОПК. Наскільки це проблема?
Велика проблема. У держави зараз обмежені фінансові ресурси, тому вона не може замовляти такі обсяги продукції, аби у виробників було достатньо обігових коштів на фінансування новітніх розробок і їх активного тестування.
Це вкрай важливо, особливо в сегменті високотехнологічних рішень, як-от БПЛА, де постійно потрібні інновації. Кошти на R&D можна було б отримати з експортних контрактів.
Звідки ще можна залучити гроші для українського ОПК: фонди, донати, інституції, інвестиції?
Є програма державних кредитів «5-7-9%», але вона поки що недоступна для оборонних компаній. Наразі уряд напрацьовує аналогічну програму кредитування саме для сектору ОПК. Якщо говорити про кредити загалом, то ми ведемо перемовини з кількома державними банками для їх отримання. Це дуже важливо, оскільки без фінансової підтримки важко зберігати конкурентоспроможність і розвивати виробництво.
Приватні банки бачать у цьому занадто великі ризики, тому такої практики поки в нас немає.
Чи може Україна виробляти мільйони дронів на рік самостійно (відео)
Чому приватні банки уникають кредитування ОПК?
Оборонна промисловість вважається занадто ризикованою. Є велика ймовірність руйнування інфраструктури, знищення активів через військові дії. Також банки не завжди можуть оцінити специфічні активи підприємств, що займаються державними оборонними контрактами. Через ці фактори приватні банки працюють з ОПК вкрай обережно.
Проблеми передбачуваності державного замовлення
Чи існують якісь заперечення проти передбачуваного планування державних замовлень? Чому його в нас досі немає?
Ніхто не заперечує проти планування, але це дуже важко реалізувати. Проблема в тому, що для цього потрібно мати чітке уявлення про потреби армії на кілька років вперед, а також – бюджет для їх покриття. Головний наголос тут на бюджет.
Однак зараз ні бюджетів, ні механізмів планування не існує.
Що складніше – бюджет чи планування?
Планування, мабуть, легше, бо якщо держава знає, який бюджет вона має на кілька років вперед, то можна спрогнозувати потреби армії. Однак проблема в тому, що зараз навіть ці базові речі відсутні. Наразі Україна має потребу в додаткових 500 млрд грн для військових видатків у 2024 році, яка наразі не закрита.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та міністр оборони Рустем Умєров ознайомилися з новітніми розробками озброєння від українських виробників, 7 квітня 2024 року. Фото: Генштаб
Чи є поступ у допомозі приватному ОПК з боку держави
У вашому опитуванні 73% виробників ОПК заявили, що не бачать поступу з боку держави. Наскільки це об’єктивно?
Це думка виробників, які працюють у цій сфері вже давно, деякі – з 2014 року. Багато з них розвивалися всупереч умовам, створеним державою, а не завдяки їм. Це дуже суб'єктивно, але факт того, що такий великий відсоток бізнесу висловлює невдоволення, свідчить про серйозні проблеми у взаємодії з державою.
Проте питання бронювання навіть 100% персоналу підприємств, що виробляють зброю для ЗСУ, вдалося вирішити?
Це приклад того, як спільні зусилля держави і приватного бізнесу можуть привести до успішного вирішення проблеми. Це важливе рішення, яке дозволяє зберігати кадровий потенціал компаній, що виготовляють зброю для армії.
Тоді чому питання експорту так важко вирішується?
Це набагато складніше, ніж бронювання. Воно вимагає врахування інтересів багатьох сторін: від військових до наших зовнішніх партнерів.
Військові можуть зауважити, що відкриття експорту створює ризик для забезпечення української армії, хоча при правильній реалізації експорт забезпечить зростання виробництва зброї для фронту та знизить її вартість.
З іншого боку, партнери, які надають нам допомогу, можуть мати власні думки щодо експорту. Це питання потребує ретельного обговорення і пошуку консенсусу.
(Проте 14 вересня на фронт вже приїхали 18 українських САУ «Богдана», які були профінансовані Данією рівно два місяці тому. Тож якесь розуміння серед партнерів має бути. Про недостатнє фінансування ОПК говорив і колишній міністр стратегпрому Олександр Камишін. – )
Читайте також
Як масштабувати бізнес у Центральній Азії та Африці через LinkedIn та email-аутріч: Netpeak
