З 18 до 25 листопада в Києві на території ВДНГ проходить виставка-досвід «Zeмля: неймовірна Україна», яку присвячено 30-річчю Незалежності України. Архітектура експозиції складається з пересувних модулів-контейнерів, у яких розміщено 5 тематичних блоків. Організатори події анонсують кураторські екскурсії, майстер-класи, зони «Просвіта-лаунж» і «Гра» (до речі, тут можна отримати «живий» квиток із насінням, що проросте).
Що таке виставка-досвід
Ми довго звикали до некритичності. Не дозволяли її собі. І нам не дозволяли. Тепер прийшов час це змінювати, адже йдеться про дефіцит оптики саме критичної, плідної та професійної, а не лише побутово-критиканської. І чи не найкраще її напрацьовувати, звертаючись до справді великих, значних тем. Розмова про наші основи — саме з таких. А земля — одна з основ. Це скаже вам будь-хто з антропологів.
Окрім того, святкування ювілеїв, як-от тридцятиліття Незалежності, — це не лише про зовнішню ефектність. Це також про внутрішню динаміку, про усвідомлення себе в цій точці часу та простору. Якщо хочете, це серйозна внутрішня робота. І наша виставка хоче бути саме такою: ефектною та глибокою. Такою, що яскраво оповідає про складне; це взагалі одно з гасел команди.
Як працює виставка-досвід
Проте «Zемля: неймовірна Україна» — не просто виставка, це виставка-досвід. Чому? Бо найефективніше розповідати про щось тоді, коли відвідувачі відчувають себе частиною історії, а не просто гостями ззовні. Відвідувачів варто занурити в те, що вони побачать на виставці: їм від цього — інтенсивний новий досвід, нам — можливість краще донести до них те, що покладено в концепцію виставки. Перетворити відвідування експозиції на цінний експіріенс. Звісно, традиційні виставкові інструменти на кшталт демонстрації, контекстуалізації та коментування все ще працюють, але варто поєднувати їх із новочасними методами, класику — з пошуком.
Як це виглядатиме в реальності, як витворити можливість нового інтелектуального та емоційно-відчуттєвого досвіду? По-перше, провести свіже концептуальне дослідження, закцентувавши на тому, що земля — це зовсім не одна історія, а ціла система історій і образів (з-поміж іншого й мистецьких, у діапазоні від бароко до Малевича й далі), де є місце і традиційності, і модерності. І навіть післямодерності. Отже, провести дослідження й дати відвідувачам можливість із ним ознайомитися, але зробивши це теж по-особливому. Наприклад, нанести кураторські тексти на верхню частину місткостей із ґрунтами, знятими в різних українських регіонах у спеціальній експедиції. Щоб реальна земля у своєму різноманітті просвічувала крізь тексти.
А, по-друге: це виставка в пересувних контейнерах, кожен із яких відводиться під окремий тип людського чуття: нюх, слух, смак, зір і дотик. І в кожному з них ми так чи інакше цей тип чуття відвідувачів активізуватимемо. Витворюватимемо досвід через відчуттєве включення, переживання зв'язки «я і земля» безпосередньо. В ідеалі це має працювати й на загальну ідею виставки, демонстрацію захопливої складності самої землі в різних її проявах, але також це долучатиме відвідувачів до виставкового проєкту в несподіваний спосіб. Красиве й корисне, несподіване й нове.
Звісно, тут немає некритичної претензії на абсолютну новизну, проте є робота, спрямована на конструювання свіжих поглядів та інакших способів усвідомлення наших основ. Без спекуляцій. Здається, десь так і треба працювати з важливим, але заяложеним: перебудовувати стосунки з відвідувачами всередині виставкового простору й переосмислювати наше ставлення до вагомих категорій.
«Переосмислену та перевідчуту землю — усім!» Ну, чи принаймні тим, хто до нас прийде.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора