Українці три роки не зможуть продавати житло, отримане завдяки компенсації. Юристи вважають це протизаконним

Усе про законопроєкт про відшкодування втраченого житла під час війни: плюси та мінуси. Фото: пресслужба ДСНС України

Українці, що зазнали втрат через війну, разом із правом на отримання житла замість зруйнованого підписуватимуть зобов'язання не відчужувати його впродовж трьох років.

Таке нововведення пропонується в законопроєкті № 7198 «Про державну реєстрацію шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України», який було проголосовано в першому читанні 1 квітня.

Як заявила голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк під час онлайн-обговорення законопроєкту за участю мерів міст і Конфедерації будівельників України, житло, отримане внаслідок державних компенсацій, не можна буде продавати впродовж трьох років.

«Не хотілося, щоб люди отримали квартиру, потім продали житло і з цими грошима виїхали з країни. Нам хотілося, щоб кожен українець залишався в нашій країні», — пояснила депутатка.

Утім, юристи вважають заборону на відчуження антиконституційною.

10 особливостей компенсації втраченого житла

  1. Право на отримання компенсації є в усіх громадян України, які мають зруйноване та пошкоджене житло. Право на відшкодування також матимуть інвестори, які не отримали право власності, але мають документи про внесення платежів за житло.
  2. Житло, яке не підлягає відновленню, компенсуватиметься не коштами, а винятково квадратними метрами. Отримувач зможе обирати варіант житла в будь-якому населеному пункті країни. Обрахунок вартості 1 кв. м площі об’єкта нерухомого майна здійснюється за методикою, визначеною Кабінетом міністрів.
  3. Майно, отримане внаслідок державних компенсацій, не можна буде продавати впродовж трьох років.
  4. Військовослужбовці та їхні сім’ї, багатодітні родини, особи з інвалідністю матимуть пріоритетне право на відшкодування житла внаслідок військової агресії РФ.
  5. Щодо об'єктів, які підлягають відновленню, держава пропонує компенсацію на ремонт. У законопроєкті обмежується сума коштів на ремонт — вона не може перевищувати вартість будівельно-монтажних робіт під час будівництва нового житла.
  6. Методики та оцінки вартості житла, процедур і створення комісій визначатиме уряд окремими постановами.
  7. Граничний розмір компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна не може перевищувати вартість 150 кв. м за один об’єкт нерухомого майна. На переконання авторів закону, під цю цифру підпадають понад 85% потенційних отримувачів.
  8. Отримувач компенсації має право на отримання об’єкта нерухомого майна, вартість якого перевищує граничний розмір компенсації, самостійно сплативши різницю між вартістю об’єкта нерухомого майна та сумою компенсації за ринковою вартістю.
  9. Подати заявку на отримання компенсації можна через застосунок «Дія», ЦНАП або нотаріуса. Передбачений і механізм подання через центри соцзахисту, які зможуть приймати заяви на виїзді.
  10. Процедура компенсації передбачає чотири етапи: створення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна в кожній громаді, що постраждала від війни; визначення комісією права отримувача на компенсацію; проведення експертизи щодо можливості відновлення житла та оцінки пошкоджень; передавання висновку комісії з розміром компенсації та підписання угоди.

Заборона на продаж та інші мінуси проєкту

Як зазначила в коментарі The Page аналітик Інституту законодавчих ідей Анна Новак, окрім позитивних моментів щодо врегулювання механізмів компенсації житла, законопроєкт має низку недоліків, які необхідно врахувати під час доопрацювання до другого читання.

По-перше, на три роки обмежується право на подальше відчуження об’єкту нерухомого майна після його відновлення/будівництва, що є обмеженням прав громадян.

«До початку війни власник житла міг вільно розпоряджатися ним. Крім того, зазначене обмеження суперечить нормам Конституції, зокрема, частинам першій і другій статі 64 і статті 41. Зокрема, ст. 41 говорить про те, що кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю».

По-друге, документ надто великий за обсягом, який до того ж ще й передбачає розроблення та затвердження на підзаконному рівні процедурних і критичних питань, пов’язаних зі встановленням розміру компенсації.

«Це не допоможе усунути можливі зловживання з виплатами компенсацій як із боку громадян України, так і посадових осіб, які входять до складу комісії з розгляду питань щодо надання компенсації. Наприклад, на затвердження КМУ пропонується віддати такі документи, як-от: «Методика проведення оцінки вартості відновлення пошкоджених об’єктів нерухомого майна» (ч. 4 ст. 5); «Методика обрахунку вартості 1 кв. м площі об’єкта нерухомого майна» (ч. 3 ст. 6) та інші», — наголосила Анна Новак.

По-третє, право на отримання компенсації мають лише громадяни України, які є власниками знищеного нерухомого майна. Проте таке право не надається ані юрособам, ані іноземцям, ані особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах. Хоча вони користуються тими самими правами та свободами, мають такі самі обов'язки, як і громадяни України.

По-четверте, процедура надання компенсації має свої недоліки:

  • не чіткий і не прозорий механізм порядку обрання/призначення членів комісії;
  • відсутні вимоги до членів комісії (хоча б мінімальні);
  • не визначено підстави для відмови в наданні компенсації, хоча законопроєкт передбачає можливість такої відмови;
  • введення граничної суми компенсації, що створює юридичне обмеження відповідальності РФ;
  • можливість подати заяву про надання компенсації під час воєнного стану та після закінчення воєнного стану впродовж 90 днів. Цей строк може виявитися замалим, адже частина територій є замінованою, і щоб потрапити до будинків/квартир і дізнатися про їхній стан, доведеться чекати щонайменше розмінування, а цей час може перевищити строки, зазначені в проєкті.
  • щодо питання оцінки знищеного, пошкодженого майна (строки проведення, хто таку оцінку здійснюватиме);
  • механізм формування фонду відновлення майна та зруйнованої інфраструктури України, його управління, контроль за діяльністю цього фонду (потребує внесення окремого законопроєкту). Крім того, наповнення фонду має відбуватися передусім коштом країни-агресора та підсанкційних осіб.

Читати на The Page