19 листопада 2024 року минає 1000 днів повномасштабної війни. досліджує, як за цей час російська агресія спустошує Україну. Ми зібрали наявну інформацію про жертви, міграцію, втрати економіки і бізнесу. Проте справжній масштаб заподіяної росією шкоди важко виміряти і осягнути, тим більше, що описані нижче негативні процеси триватимуть, поки війна продовжується.
Як на населення України вплинули 1000 днів великої війни
Повномасштабна війна спричинила тектонічні процеси в українському суспільстві. Близько мільйона українців долучилися до лав захисників. Кілька мільйонів залишили Україну, рятуючись від війни. Народжуваність різко зменшилась, смертність зростає.
Всесвітня книга фактів ЦРУ повідомляє, що в Україні у 2024 році показник смертності становить 18,6 на 1 тис. населення. Це найгірший результат серед 229 країн світу. А з іншого боку, Україна займає останню сходинку за рівнем народжуваності: лише 6 дітей на 1 тис. населення. Зазначимо, що і до 2022 року ці показники були далеко не найкращими, але динаміка виглядає загрозливо.
Жертви великої війни
Скільки смертей українців пов’язані саме з великою війною, достеменно невідомо. Вперше про жертви серед військовослужбовців президент Володимир Зеленський повідомив напередодні другої річниці повномасштабного вторгнення: 31 тис. Проте в іноземній пресі лунають інші неофіційні оцінки — помітно більші.
утримується від ретрансляції неперевіреної інформації. Проте ні від кого не приховаєш, що зростає кількість прапорів над могилами захисників, а газони в центрі українських міст щільно вкриваються маленькими прапорцями в пам’ять про загиблих.
Про вбитих цивільних українців систематично повідомляє Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ). Ця організація оприлюднює підтверджену інформацію про втрати за кожен місяць, тоді як реальні показники можуть бути помітно більшими.
«У вересні в Україні загинуло щонайменше 208 цивільних осіб і 1220 отримали поранення, що становить найбільшу кількість жертв серед цивільного населення (загиблих і поранених) у 2024 році, продовжуючи тенденцію до збільшення кількості жертв серед цивільного населення, яка розпочалася в липні. Дев'ять дітей загинули і 76 отримали поранення. 46% відсотків загиблих були старші 60 років», — йдеться у найсвіжішому на момент публікації зведенні.
За цими рядками приховані жахливі трагедії, знищені і понівечені долі цілих українських родин. Зокрема, 4 вересня внаслідок ракетної атаки по Львову загинула Євгенія Базилевич і троє її доньок — Ярина (21 рік), Дарія (18 років) і Емілія (7 років). Їх тато Ярослав отримав поранення.
Також слід нагадати і про українців, чия доля залишається невідомою. Станом на літо 2024 року до єдиного реєстру зниклих безвісти за особливих обставин внесли інформацію про понад 51 тис. людей. Про близько 42 тис. з них нічого невідомо, про 7 тис. осіб є певна інформація, а точно встановлене місце перебування тільки 3 тис. українців.
Україна без дітей
Коли 14-річна Слава у 2017 році вперше пішла до однієї з київських шкіл, в її класі навчалося понад 30 дітей. Охочих потрапити до тієї школи було ще більше, і майбутніх першачків обирали за результатами тестування. В третій рік великої війни у класі Ярослави залишилося менше ніж 20 дітей. Багато хто з колишніх однокласників продовжує навчання за кордоном і вже не підтримує зв’язок з рідною школою.
Скільки залишиться в Україні сьогоднішніх 10-11-класників — питання відкрите. Адже молодь з країни виїжджає масово. Зокрема, батьки намагаються відправити хлопців за кордон до настання повноліття. Часто це є ініціативою самих юнаків. Бо з 18 років для військовозобов’язаних легальний шлях за кордон буде закритий до завершення воєнного стану. Так молоді люди втрачають друзів і коло спілкування, переживають перші особисті драми.
Під час години запитань до уряду у жовтні 2024 року цю проблему визнав міністр освіти і науки України Оксен Лісовий. «Ми спостерігаємо за тим, як у 10-11 класах багато дітей, особливо хлопчиків, виїжджають за кордон», — зазначив урядовець.
Масштаб проблеми дозволяє уявити статистика. Якщо, відповідно до даних Держстату, у 2021 році до початку повномасштабного вторгнення в українських школах навчалося 4,23 млн дітей, то у 2023-му їхня кількість скоротилася до 3,906 млн (-7,7%). Інформацію за цей навчальний рік Держстат має оприлюднити навесні 2025-го.
Проте тенденція вочевидь поглиблюється. Згідно з дослідженням Education.ua, у навчальному році 2024/2025 перший дзвоник пролунав для 278,1 тис. першокласників, що на 36,2 тис. менше, ніж тогоріч.
Кількість вихованців дитячих садків в Україні зменшується ще більш відчутно. Якщо, відповідно до даних Держстату, у 2021 році дошкільні заклади відвідували 1,1 млн малюків, то у 2023-му — 861,5 тис. (-33,2%).
Вочевидь, надалі спорожніння українських дитячих садочків і шкіл ще пришвидшиться. Адже до фактору міграції додаватиметься вплив обвального падіння народжуваності. Уточнимо, в Україні у 2023 році народилося 187,4 тис. дітей, що на 32% менше, ніж у 2021-му. А за перше півріччя 2024 року дітей народилося 87,7 тис., що на 9% менше, ніж за аналогічний період попереднього року.
«Скорочення народжуваності, масова міграція населення молодших вікових груп тільки ще більше посилює старіння населення, яке розпочалося ще до повномасштабного вторгнення», — зазначив на презентації дослідження «Прогнозне оцінювання чисельності та статево-вікової структури населення України» Дмитро Шушпанов, завідувач відділу демографії Інституту демографії та соціальних досліджень.
Відповідно, за різними сценаріями, які прорахували в інституті, у 2036 році кількість дітей шкільного віку 6-17 років в Україні становитиме від 2,7 млн до 3,4 млн осіб. Отже країна вже не потребуватиме такої освітньої інфраструктури, яка існує станом натепер. Навчальні заклади будуть закриватися.
Всі пішли в студенти
Якщо у школах і дитячих садочках зменшується кількість дітей, то в закладах вищої освіти (ЗВО) під час великої війни справжній бум. Наприклад, один вже не юний пан, що має дві вищі освіти, йде здобувати третій диплом до престижного і дорогого приватного університету, а інший чоловік з дипломом магістра зненацька вступає в технікум і опановує робітничу спеціальність.
Подібний спалах жаги до знань зафіксувала статистика. Якщо у 2021 році, за даними Держстату, студентів в українських ЗВО навчалося 1,05 млн, то у 2023-му їхня кількість зросла на 9%, до 1,15 млн. Проте це явище обумовлено не зростанням престижу освіти, і тим більше не приростом молодого населення, а прагненням військовозобов’язаних чоловіків отримати відстрочку за студентською партою.
Це явище не залишилося непомітним для влади. Новий закон про мобілізацію, який набув чинності у травні 2024 року, зберіг право на відстрочку лише для тих студентів, які здобувають освітній ступінь, вищий за вже наявний. Отже бажаючих вступати до ЗВО у 2024 році дещо поменшало. Враховуючи сумні тенденції, про які йшла мова вище, вочевидь, надалі кількість студентів продовжить скорочуватися.
Українці без України
В ООН станом на 15 жовтня 2024 року нарахували 6,191 млн біженців з України, що розсіялися світом після початку повномасштабного вторгнення. З них 1,274 млн перебувають у росії та білорусі.
Вочевидь, надалі кількість біженців зростатиме. У свій жовтневий макропрогноз Національний банк України заклав припущення, що у 2024 році кількість вимушених українських мігрантів за кордоном зросте на 500 тис. осіб, а у 2025-му — на близько 200 тис. осіб. В НБУ сподіваються, що чисте повернення мігрантів в Україну розпочнеться у 2026 році, коли в країну має прибути близько 200 тис. осіб.
«Однак ризики більшого, ніж припускає НБУ, відпливу мігрантів за кордон та меншого їх повернення і досі переважають. Через довшу тривалість перебування українців за кордоном їхня адаптація в країнах-реципієнтах зростає, що містить ризики як для їхнього повернення, так і додаткового виїзду тих, хто зараз перебуває в Україні, з метою об’єднання родин за кордоном», — так прокоментували ситуацію в Нацбанку у відповідь на запит .
Як український бізнес переживає дефіцит людей
У 2022 році через повномасштабне вторгнення росіян відбулося найглибше річне падіння економіки за всю історію України — на 29,1%. У 2023-му економіка відштовхнулася від дна і зросла на 5,3%. У 2024 році позитивна динаміка зберігається. Проте на тлі продовження великої війни розвиток економіки уповільнює новий фактор — гострий дефіцит робочої сили.
Віктор Шулик, директор департаменту управління проєктами рейтингового агентства IBI-Rating, зазначив, що цілі сектори зараз відчувають кадровий голод. Передусім впливають неекономічні чинники, як-от міграція, мобілізація, відсутність людей потрібних професій тощо, а ефект заміщення поки є малоймовірним через безпекові ризики.
Артур Михно, СЕО та співзасновник компанії WORK.ua, на Київському міжнародному економічному форумі (КМЕФ-2024) оцінив у 30% втрати ринку праці через тих, хто поїхав чи зараз у лавах ЗСУ боронить нашу країну. А оскільки мова йде про найбільш активне населення, то серед кваліфікованих людей і управлінців Михно припускає кадровий дефіцит на рівні 40-50%, чого не було за всю історію.
Тетяна Бережна, заступниця міністра економіки України, на КМЕФ-2024 оцінила додаткову потребу в кадрах під час повномасштабної війни в 4,5 млн. При цьому, як не парадоксально, на сьогодні всередині країни налічується близько 8 млн економічно неактивних українців. Отже, за словами Бережної, одним із пріоритетних завдань уряду є повернення їх на ринок праці. Мова може йти про людей з інвалідністю, жінок, які присвячують себе піклуванню про родину, тощо.
Також можна припустити, що через страх мобілізації певні військовозобов’язані уникають формальної зайнятості. Як-от умовний Михайло, який зачинився у своїй оселі і не наважується зустрічатися зі знайомими навіть поблизу дому. Адже представники ТЦК неодноразово намагалися вручити йому повістку, підсовували папірці під зачинені двері. Щоб не виходити в магазин, Михайло замовляє продукти онлайн, а оплату за свою роботу отримує неофіційно. Вочевидь, такі громадяни для держави також виглядають економічно неактивними.
«Нестача кваліфікованої робочої сили, з одного боку, обмежуватиме потенціал відновлення економіки, а з іншого — тиснутиме на зарплати у бік зростання. Підприємства вказують, що найбільша проблема зараз — це набір персоналу, і це є навіть важливішим за безпекові ризики в окремих регіонах. Крім того, повільне повернення вимушених мігрантів стримуватиме відновлення внутрішнього попиту через меншу кількість споживачів», — коментують ситуацію у Нацбанку.
Проте відповідно до жовтневого дослідження New Monthly Enterprises Survey, яке проводять в Інституті економічних досліджень, частка бізнесів, які скаржаться на дефіцит робочої сили через мобілізацію та еміграцію, зменшується другий місяць поспіль. Про цю перешкоду для ведення бізнесу заявили 57% і наразі вона зсунулась на друге місце після небезпечних умов праці.