На 25-ій Всесвітній конференції ООН з проблем зміни клімату (COP25) в Мадриді всю минулу ніч намагалися узгодити підсумкові документи. Заключне пленарне засідання, яке повинно було завершитися в п'ятницю, було продовжене. Про це повідомила DW. Виконавчий директор міжнародної екологічної організації Greenpeace Дженніфер Морган розкритикувала підготовлені проєкти угод, назвавши їх «абсолютно неприйнятними», а також «обманом по відношенню до людей по всьому світу».
За її словами, Чилі — країна, яка цього року головує на форумі, — була покликана стати на захист Паризької угоди «та не допустити, щоб через цинізм і зажерливість» вона була підірвана. Замість цього в Сантьяго прислухалася до аргументів тих, хто сприяє забрудненню навколишнього середовища, але не до звичайних людей, впевнена Морган.
Основне питання, яке обговорюється представниками 196 країн і ЄС в іспанській столиці, — як підтримати менш забезпечені країни фінансово, щоб пом'якшити збиток від змін клімату та чинних правил, що стосуються квот на викиди парникових газів. Учасники конференції, зокрема, дотримуються різних поглядів щодо того, чи повинні більш амбітні кліматичні цілі на 2030 рік бути окреслені вже у цьому році. Згідно з Паризькою угодою, їх необхідно сформулювати лише в 2021-му.
Наразі з 196 країн-учасниць лише 80 готові взяти на себе підвищені зобов'язання по скороченню викидів парникових газів. Але на частку цих 80 держав припадає лише 10% світових викидів, тоді як «важковаговики», в тому числі Євросоюз, зволікають. А США взагалі заявили про вихід з Паризького угоди.
Додатково
Ернст Ульріх фон Вайцзеккер, учасник Міжурядової групи Програми ООН з навколишнього середовища і почесний президент Римського клубу в інтерв'ю 
сказав, що потрібно змінити глобальні політичні підходи таким чином, щоб негативний вплив на клімат робив країну бідною, а позитивний вплив – багатою. Сьогодні ж навпаки. Країни багатіють, негативно впливаючи на клімат, а бідніють, піклуючись про природу. «Краща політична мірка — це кліматична податкова реформа: повільне підвищення цін на енергію та повільне зниження непрямої ціни на людську працю», — вважає фон Вайцзеккер.
