Питання надмірного тиску держави на бізнес постає в Україні з регулярною періодичністю. Здається, що ми роками ходимо по замкненому колу. У інтерв’ю з бізнес-омбудсменом Романом Ващуком 
досліджує, як сформувалися складні взаємовідносини органів влади і підприємців в Україні, і шукає шлях зміни парадигми державного управління.
У першій частині інтерв’ю Роман Ващук розповів, на що найчастіше скаржиться бізнес останніми роками, навіщо податківці блокують податкові накладні і як вирішується ця болюча проблема бізнесу.
Повне відеоінтерв'ю з бізнес-омбудсменом Романом Ващуком
Чому бізнесу складно протистояти тиску держави
Як Рада бізнес-омбудсмена працює зі скаргами бізнесу?
Ми є досудова і навіть післясудова організація. Ми діємо переважно в галузі адміністративного оскарження і листування з організаціями в рамках адміністративного права.
Дві третини скарг податкові. І якщо вони йдуть у суд, ми вже не маємо права туди втручатися. Хоча юридичні аргументи, що наші правники прописують на рівні адміністративного оскарження, часто трапляються в пригоді у судовому процесі.
Потім виникає питання виконання рішення суду. В Україні за Конституцією це мала б бути очевидна річ. Але ми мали вже від 30 до 60 випадків з податковою, а часом з іншими органами, де рішення не виконуються з різних причин.
Як мені здається, це відбувається тому, що виконати рішення – означає стягнути гроші з державної каси. Тому є бажання відстрочити це якнайдовше
І тут також варто нагадати, що в Україні щороку є понад 100 тис. податкових судових справ, які доходять до Верховного Суду. Тоді як, скажімо, в Америці чи в Канаді лише кілька десятків знакових справ на рік доходять до Верховного Суду. Тобто є нездорова ситуація, коли, програвши справу в першій інстанції, є відчуття [у представників держави], що треба апелювати до самого верху, щоб ніхто не міг дорікати, що державі не додали тих грошей.
Тобто коли позиція держави відверто програшна, її представники вперто йдуть до останньої інстанції?
Так, навіть ми вже мали випадки, коли по 4-6 разів на тому самому рівні пробують подавати апеляцію. Суди її відбивають, кажуть, що тут нема про що говорити. Але апеляцію подають знову зі сподіванням, що трапиться суддя, що раптом прийме. І це значить, що держава, яка тримала гроші, так і тримає їх далі 1,5-2,5 року, доки суд не вирішить на користь платника остаточно.
Бо якщо адміністративні процедури, з якими ми працюємо, визнають, що щось неправильно було зроблене, то це є відповідальність чиновників податкової чи іншої держустанови. Щодо маловартісних справ вони ще готові часом визнавати помилки, хоча щоразу рідше. Щодо великих, де йдеться про мільйони і десятки мільйонів гривень, кожен боїться, що до нього прийдуть з питаннями, тому вважають, що безпечніше перекинути в суди. Але суди, на відміну від реальності, що була десять років тому, у більшості випадків встають на бік платників податків.
Податківці за кількістю скарг є чемпіонами?
Так. Залежно від періоду, на них припадає 62-70% скарг. Але це є найчисленніша форма співдії чи контакту бізнесу з державою. До певної міри закономірно, що тут найбільше питань.
Скріншот звіту Ради бізнес-омбудсмена за січень-березень 2024 року
І тут підхід до управління, заснований на презумпції злої волі. Тобто якщо йдеться про підхід [держави] до бізнесу, є ставлення як до потенційних злодіїв. І питання у тому, коли і як знайти привід їх приструнити. Це є токсичний підхід, що відбирає у людей охоту до підприємницького креативу. І це також заохочує бізнес спершу частинно, а ми сподіваємося, що не остаточно, переходити в інші країни.
Поки бізнеси не рвуть з Україною, і це є позитивом. Бо наші фірми європеїзуються, глобалізуються. Але часто можна чути від власників чи управлінців цих компаній, що там до них ніхто з перевірками не приходить, бо довіряють. Тільки якщо виникла якась велика проблема, тоді хтось спершу передзвонить, спитає, чи була допущена якась помилка, запропонує надати консультації. І лише в найбільш екстремальних випадках [до бізнесу] приходять і вимагають документи.
В Україні звикли спершу штрафувати, а потім ставити питання.
Бізнес-омбудсмен Роман Ващук
Який тиск на бізнес чинять силовики
Хто, окрім податкової, ще потрапляє в фокус вашої уваги через скарги підприємців?
Прокуратура, Нацполіція, БЕБ [Бюро економічної безпеки].
Тобто ми підійшли до того, що є тиск на бізнес і з боку силовиків. У чому він полягає – маски-шоу?
Маски-шоу бувають, але вони рідко коли трапляються, і до них прикута велика увага. Мазепа-Ґейт був таким прикладом [затримання на кордоні власника інвесткомпанії Concorde Capital Ігоря Мазепи]. Але також ми отримуємо скарги на бездіяльність правоохоронних органів. Скажімо, фірма поскаржилася на чиновника, а частіше навіть на конкурентів, і бачить, що звернення не розглядають. Тобто одні нарікають, що занадто, а інші – що недостатньо.
Це поодинокий випадок?
Він, радше, одинокий. Але питання у тому, що Україна є дуже складним адміністративним механізмом. Я, як людина з наївної Канади, можу сказати, що всі органи в Україні є окремими особами, які не можуть один одному щось легітимно наказати і легко щось один до іншого передати. Це все вимагає домовленості, підписання тощо.
Тобто у нас кожна організація, наче окреме царство?
Так, і ви не можете, скажімо, бюджет передавати з одного органу в другий. Скажімо, в Україні вирішили, що хочуть створити БЕБ, і там потрібні люди, які добре знаються на економіці, яким необхідно платити. Треба набирати людей, а бюджету бракує. Тим часом у Нацполіції та інших органах ще є сотні, якщо не тисячі людей, які колись займалися економічними справами, і їм далі платять.
Отже, будь-яка передача є дуже складною. Бо не можна, скажімо, 50 робочих місць перенести з МВС до БЕБ разом із оплатою праці. Якщо ми не хочемо саме цих 50 людей, має бути процедура, щоб їх люструвати, а необхідну кількість робочих місць перенести до іншої структури. Але в Україні це юридично дуже складно. Тому ми маємо довголітні процедури – створили щось нове, але не маємо фінансування і людей. А попередники далі існують і продовжують свої справи під якоюсь іншою назвою.
До речі, а з Concorde Capital подали до вас скаргу?
Так. Але знову ж таки, ми можемо тільки певною частиною цих питань зайнятися. Як проводилися слідчі дії, ми ставили питання і чекаємо відповідь. Раз справа вже передана в суди, тут ми, на жаль, не маємо можливості втручатися. Але ми далі чекаємо щодо тих перших кроків відповідей і є з фірмою в контакті.
Чи варто чекати зменшення тиску на бізнес у 2024 році
Ситуація навколо Concorde Capital призвела до того, що РНБО 23 лютого 2024 року ухвалила рішення щодо захисту бізнесу. Яким було значення цього кроку?
Ми в Україні вже мали закони «Маски-шоу стоп 1» та «Маски-шоу стоп 2», які готувалися за участю тодішньої Ради бізнес-омбудсмена. І тепер цей указ. Ну, очевидно, таких відвертих «маски-шоу» ми вже не бачили. Скарги далі надходили на менш драматичні дії правоохоронців і залишилися більш-менш на рівні IV кварталу 2023 року, що вже можна вважати позитивом.
В указі також було прописано про аудит і правоохоронної системи, і системи СМКОР [Система моніторингу критеріїв оцінки ризиковості, через яку бізнес скаржився на масове блокування податкових накладних].
Знову ж таки, я людина проста, постдипломатична, і мене постійно тренують українські юристи, які працюють у нас в команді. Вони навели той факт, що в українському законодавстві поняття «аудит» до того, що сказано РНБО, немає. Тобто це є процедура, яка не існує формально в українському інструментарії. Прокуратура знайшла спосіб, як вручну переглянути різні скарги і дійти певних висновків. Є люди, які дискутують з тими висновками, наскільки цифри відповідають дійсності.
Команда Ради бізнес-омбудсмена. Фото: Рада бізнес-омбудсмена
Так що ми знову будемо просити, щоб нас включили у цей процес. Бо щоб відновити довіру бізнесу до системи, не можуть самі її оператори бути єдиними учасниками будь-якої перевірки.
Структура податкових скарг бізнес-омбудсмену за січень-березень 2024 року. Скріншот звіту Ради бізнес-омбудсмена
Мораторій на «маски-шоу», що діяв відповідно до рішення РНБО, закінчився. Чи відбулося посилення активності силовиків та перевіряючих?
Ні, але ми бачимо тепер трохи більше скарг на БЕБ, яких було мало у 2023 році. Можливо, раніше ця структура ще не розкрутилася настільки, щоб створити проблеми, на які хтось міг нарікати.
На що саме скаржаться?
На те, що бізнес потрапляє під перехресний вогонь. Тобто один держорган створює ситуацію, де бізнес змушений реагувати, тоді як БЕБ вже готовий наскочити і на цьому зловити.
І звісно ніхто не розуміє точно, як аналітичний компонент БЕБ має працювати. Бо ще за першого запуску, а тепер вже має бути перезапуск БЕБ, йшлося про те, що це буде насамперед аналітична структура, а не виключно, скажімо, автоматницько-правоохоронна. Блискучого аналізу тут ми ще не бачили.
Структура скарг бізнес-омбудсмену на дії силових органів за січень-березень 2024 року. Скріншот звіту Ради бізнес-омбудсмена
Яких змін потребує філософія державного управління
Як зазначив очільник об’єднання бізнесу «Маніфест 42» Сергій Позняк в інтерв’ю , за три місяці дії згаданого мораторію змінити філософію силових органів не вдалося. До речі, як можна цю філософію визначити? Як ви влучно зауважили, це презумпція злої волі?
Презумпція злої волі, так. Я думаю, це походить з 90-х років, відколи українські виконавчі структури вважають, що якщо вони не тримають когось на гачку, то не керують Україною. Тобто їм потрібно мати можливість впливати адміністративно і правоохоронно на фірми і людей, бо інакше виконавча влада не відчуває себе серйозною.
Від цього треба відмовитися. Це не пасує до євроінтеграції України. Але це вимагає психологічних змін. Ми якраз пропонуємо, і генеральний прокурор про це вже також говорив, і НАЗК також говорить, що нам потрібні засоби так званого soft law. Тобто навіть дещо декларативні форми, які дають сигнал чиновникам, що ми по-новому будемо підходити і не маємо карати їх за те, що вони включають здоровий глузд. Бо зараз набагато більше ризиків бути покараним за застосування здорового глузду, ніж за формальне, тупе виконання якихось правил.
Навряд держоргани самі по собі прийдуть до усвідомлення, що їм потрібно змінюватися. Вочевидь, має бути певний вплив?
Вплив громадянського суспільства і розуміння вищого політичного проводу, що це потрібно зробити.
Яку роль тут відіграють бізнес-об'єднання?
Активну. Я думаю, що «Маніфест 42» та інші бізнес-асоціації щоразу більше розуміють, що потрібно мати автономний голос бізнесу, який має зосереджуватись не тільки на технічних проблемах, а й на філософії системи. Зрештою, самій державі буде легше працювати з людьми і з бізнесом, якщо вона змінить це наставлення. Вона одразу знизить рівень токсичності у взаємовідносинах.
Звідки має вийти ініціатива? Від держави. Часом нам кажуть люди, які працюють в системі податковій, що в нас виросла традиція, коли одні від інших ховаються, одні від інших бігають. Але це зачароване коло може розірвати тільки держава, яка має засоби правоохоронні та інші.
Отже, ці дороговкази є і їх потрібно відповідно зорганізувати. Є навіть закон «Про адміністративну процедуру», прийнятий півтора року тому, де прописано, як громадяни і бізнес мають від держави вимагати і отримувати можливості оскарження, пояснення і таке інше. Ми якраз свою декларацію, яку маємо і будемо пропагувати, побудували довкола цього закону. Тобто не треба нічого нового приймати – все вже є.
Чи є у Ради бізнес-омбудсмена ефективний діалог з органами влади?
Бізнес-омбудсмен Роман Ващук
Так що ж має відбутися, щоб презумпція доброї волі в Україні почала діяти щодо бізнесу?
Це вимагає політичних рішень. Держава має зрозуміти, що їй на довшу мету буде легше керувати країною і мати значно більш задоволене населення і бізнес-спільноту, якщо вона саме з презумпцією доброї волі до них підійде.
Скільки років має пройти для такої зміни парадигми?
Це може тривати десятиліттями, що є болюче, неприємно і буде саботувати європейський шлях України. Або це могло б статися післязавтра. Бо в Україні те, що видається в інших країнах нормальним, є неможливим, а те, що там видається неможливим – раптом стає можливим.
Читайте також
