23 вересня у світі відзначають Міжнародний день мови жестів, День вшанування бісексуальності, День шашок, у Брунеї – День вчителів, у Литві – День пам’яті жертв Голокосту, в Киргизстані – день киргизької мови, в Саудівській Аравії – День нації, а в Японії – День осіннього рівнодення Сюбун-но-хі.
нагадує, які історичні події відбулися 23 вересня в Україні та світі.
У 1459 році, під час Війни Червоної та Білої Роз, представники династії Йорків (символом яких була біла роза) здобули перемогу над Ланкастерами у першій великій битві – при Блор-Хіт. Війна, що тривала з 1455 по 1486 рік, закінчилась перемогою Ланкастерів і встановленням на троні Англії Тюдорів.
У 1648-му у битві під Пилявцями (сучасна Хмельниччина) козацьке військо Богдана Хмельницького розбило польську армію.
У 1846 році французький астроном Генріх Луї д'Арре, базуючись на математичних розрахунках німця Йоганна Готфріда Ґалле, відкрив Нептун, восьму планету Сонячної системи. Незалежно від Ґалле власні прорахунки існування Нептуна зробив британець Джон Кауч Адамc, який також вважається співавтором відкриття.
У 1905-му Норвегія та Швеція підписали Карлстадський договір, за яким союз двох країн був розірваний мирним шляхом.
У 1918 році Рада Міністрів Української Держави розділила міністерство військових справ і флоту на два. Міністром морських справ залишився Олександр Скибинський, міністром військових справ став Олександр Рогоза.
У 1932-му Султанат Неджд і Королівство Хіджаз разом з регіонами Ель-Хаса і Катіф об'єдналися в одну державу — Королівство Саудівська Аравія.
У 1939-му німецька армія передала Дрогобич Червоній армії.
Як СРСР та Польща переселяли етнічне населення з рідних земель
80 років тому, 23 вересня 1944-го, за Люблінською угодою почалося переселення етнічних українців з Польської республіки в Українську РСР, а поляків — у зворотному напрямку
Влітку 1944 року перший секретар ЦК КП(б)У і голова Раднаркому УРСР Микита Хрущов спробував приєднати до УРСР Підляшшя, Холмщину і Надсяння. Навіть мапу Холмської області створили! Проте у Кремля були інші плани.
9 вересня 1944 року була підписана та сама Люблінська угода – «про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». З боку Польської республіки угоду підписав голова Польського комітету національного визволення Едвард Осубка-Моравський, з українського боку — Хрущов.
За угодою, на територію УРСР мали бути переселені всіх українці, що проживали в Холмському, Грубешівському, Томашевському, Любачівському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостовському, Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах, а також з інших районів Польщі.
Всі поляки і євреї, які перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року та проживали в УРСР, мали бути переселені до Польщі.
Проте в угоді підкреслювалося, що евакуація є виключно добровільною, без жодного примушення. Вона мала відбуватися з 15 жовтня 1944-го по 1 лютого 1945 року та могла бути продовжена.
Водночас в Люблінській угоді був таємний додаток. 22 вересня представник СРСР у Польщі генерал Микола Булганін переказав польському уряду детальну інструкцію, як виконувати переселення.
Керівництво комуністичних режимів розглядало виселення і депортацію як спосіб вирішення «українського питання» у Польщі, підкреслюють в Інституті національної пам’яті.
Звісно, що українці не хотіли їхати в «радянський рай» з Польщі, а поляки не хотіли залишати територію Української РСР. Тим більше що багато хто вважав ці землі відвічно польськіми, а Львів – польськім містом.
Всі виселені втрачали майно, особливо нерухоме: держава на території Української РСР відшкодовувала лише житло і зерно.
Влада швидко зрозуміла, що поляки з українцями негативно ставилися до Люблінської угоди. Тому з кінця літа 1945 року почалося вже виключно примусове переселення. За офіційною статистикою, до жовтня 1946 року з Української РСР до Польської республіки було переселено 812 688 осіб, а з Польщі в УРСР станом на березень 1947-го – 472 635 осіб.
У 1947 році поляки продовжили справу Люблінської угоди так званою акцією «Вісла».
