Діджиталізація та впровадження нових технологій у бізнес-процеси — це світовий тренд не перший рік і навіть не перше десятиліття. І якщо спочатку це було прерогативою великих корпорацій та компаній, то сьогодні це must have бізнесу середнього, а часто і невеликого рівня.
Водночас для поновлення бізнес-процесів і виведення їх на якісно новий рівень необхідні значні капіталовкладення, передусім, для оновлення матеріально-технічної бази.
Адже, наприклад, закупити нове обладнання для виробництва морозива або ж всю техніку для обробки поля кукурудзи, — задоволення не з дешевих. І одномоментно заплатити всю суму — досить серйозне фінансове навантаження.
Для того, щоб розтягнути це навантаження в часі, й існує фінансовий лізинг.
Суть фінансового лізингу проста: лізингова компанія купує у власність для конкретного клієнта основні засоби, передає ці кошти в довгострокове користування. Бізнес, зі свого боку, користується та отримує прибуток з основних засобів, з якої щомісяця платить лізингові платежі. Після закінчення терміну лізингу в разі виплати всієї суми клієнт отримує основні засоби у власність.
Це якась оренда, по закінченню якої предмет переходить у власність. Водноча сума всіх платежів дорівнює, а навіть часто перевищує вартість оренди. Це перевищення і є доходом лізингової компанії.
На перший погляд виникає питання, а в чому новизна в зв'язку з ухваленням нового закону про фінансовий лізинг, адже цей інструмент існує досить давно та активно використовується.
Тут важливо розуміти наступне. Для бізнесу важлива не можливість лізингу як такого (ця можливість існувала давно), а ціна такого лізингу.
Ціною послуги лізингу для бізнесу є сума переплати між вартістю майна та підсумковою сумою, заплаченою за договором лізингу. І ця сума безпосередньо залежить від ризиків для лізингової компанії в зв'язку з укладенням договору. Чим ризики вищі — тим вище вартість лізингу для бізнесу.
Тобто, чим більше для лізингової компанії ризиків, що бізнес перестане платити, а предмет лізингу пропаде або ж клієнт оскаржить в суді договір, тим більш ризикова ця послуга. Отже, її вартість вище.
Якість законодавства відіграє в цьому чималу роль. Старий закон про фінансовий лізинг був ухвалений ще 1997 року та явно морально застарів і не відповідав вимогам часу.
Тому такі незначні, здавалося б, нововведення, як визначення вимог до договору лізингу, регламентування методики розрахунку лізингових платежів, визначення чітких наслідків несплати за договором лізингу тощо, насправді грають важливу роль у розвитку лізингу.
Тому давайте оцінювати ухвалення нового закону про фінансовий лізинг як виведення цієї фінансової інституції на якісно новий рівень, що допоможе знизити ризики для лізингових компаній і, відповідно, знизити ціну лізингу для бізнесу та населення.
Адже інструмент однозначно гарний. А в період спаду банківського кредитування повинен стати ефективним інструментом для підтримки конкурентоспроможності бізнесу.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
Маркетолог + підприємець: формула ефективної співпраці, аби збільшити доходи бізнесу х2
Публічний чи приватний інтерес? Статус юридичних осіб у контексті антикорупційного законодавства
