1 листопада Мінекономіки заявило про спрощення процедури продовження граничних строків валютних розрахунків. За цією здавалося б рутинною новиною стоїть велика робота. Оскільки я був залучений в цей проєкт і отримав новий для себе досвід, то на прикладі цього кейсу хочу розповісти, як виглядає процес допомоги адміністрації держави з переведення послуги в диджитал.
Навесні Перша віцепрем’єр-міністерка – Міністерка економіки Юлія Свириденко звернулась до мене, як до члена Ради з питань підтримки підприємництва, за порадою, як оптимізувати процес видачі дозволів на продовження термінів повернення валютної виручки. За довгою назвою — проста для розуміння проблема: під час воєнного стану держава встановила обмеження в 180 днів, протягом яких бізнес має виконувати контракт і повертати валюту в країну. Не можна зробити передоплату за щось на 10 років, або вивезти зерно і не отримати гроші на рахунки в Україні. Це питання економічної стійкості під час війни, неприємна для бізнесу, але важлива норма, яка підтримує курс та макроекономічну стабільність в країні.
Звісно, бувають випадки, коли обʼєктивно потрібні виключення. Інколи строк виготовлення замовленого обладнання займає рік і більше (як ми всі бачимо з військовим обладнанням або складною технікою). Інколи корабель з товарами сідає на мілину. Інколи партнер обʼєктивно йде в банкрутство або виникає судова суперечка. Інколи буває форс-мажор. В таких випадках бізнес має звертатись в Мінекономіки за дозволом на продовження термінів.
На жаль, на цей процес немало нарікань. Мова про контракти на сотні, а то й тисячі сторінок іншими мовами, судові документи з десятків країн, унікальні випадки, як от з обмеженнями на розрахунки в доларах, які введені в Аргентині. Довго, бюрократично, ризики корупції, щільна увага всіх можливих правоохоронних органів — стандартний перелік докорів, з якими нас попросили розібратися.
Ми з нашою командою провели аналітику і виявили, що з січня до березня 2024 року Мінекономіки отримало 368 звернень з проханням продовжити граничні терміни розрахунків, з них 161 — отримали відмову, тут хочу деталізувати причини:
- 54 звернення – неповний пакет документів;
- 66 – неможливо визначити тип операції;
- 38 – по таких справах терміни не продовжуються;
- 3 – інші причини.
Впевнений, що ті 54 звернення, де неповний пакет документів, можна було б виправити завдяки більш прозорій системі подачі документів. Просто шляхом більш зрозумілої та якісної системи подачі заявки. Це і стало головною метою роботи — зробити процес більш зрозумілим та прозорим.
Зрозуміло, що бізнеси б хотіли взагалі прибрати норму про 180 днів, але економічна ситуація не дозволяє цього, тому ми виходили з того, що можливо вирішити.
Спільно з Мінекономіки організували великий дзвінок з бізнесом, щоб вислухати їхні кейси — до речі, я вперше бачив такий проактивний діалог, де було більше ста учасників. Зрештою follow up з цієї зустрічі ліг в основу визначення проблем:
- Бізнес скаржиться на складність і затягнутість послуги, у 45% випадків бізнесу відмовляють, зокрема через дрібні помилки в документах.
- Суттєві економічні збитки від затримок торгівельних операцій.
- Велика кількість ручних операцій в міністерстві і банках призводить до порушень строків видачі (замість 10 днів буває декілька місяців).
- Бізнес-процес має високу субʼєктивність, що викликає підозри в корупції і постійну увагу правоохоронців.
- Процес не відповідає новому закону України «Про адміністративну процедуру».
Ми провели багато обговорень з колегами з міністерства та дотичних органів, аби проаналізувати існуючий бізнес-процес, знайти вузькі місця і способи їх подолання. Щось можна було вирішити змінами в нормативку, десь необхідно було цифровізувати процес, десь треба було перебудувати процес подачі і видачі самих документів.
Коротко поясню суть проблеми зі строками:
На період воєнного стану діє норма (п. 142 Постанови № 18), за якою валютна виручка від зовнішньоекономічної діяльності має надійти на рахунок підприємства не пізніше, ніж через 180 днів після оформлення митної декларації. До війни цей термін становив 365 днів.
Якщо в зазначені терміни не отримати висновок, тоді банк, через який проходить операція, подає інформацію в податкову, а вона своєю чергою нараховує пеню у розмірі 0,3% за кожен день протермінування. Подекуди ці штрафи могли сягати мільйона гривень.
Тобто існує певний проміжок часу, за який підприємству має надійти валютна виручка від нерезидента. Утім далеко не всі встигають вкластися у ці терміни, і часто на це є об’єктивні причини — затримка виробництва, поломка, логістика тощо. Звичайно, можуть бути і випадки шахрайства або спроб використати це як механізм виведення коштів за кордон.
Як зрештою розв'язали цю проблему
Після перемовин з донорами вирішили, що напрацьоване IT-рішення реалізують в межах глобальної ініціативи цифровізації дозвільних і ліцензійних документів єДозвіл. Це IT-система в Мінекономіки, яка займається видачею ліцензій та інших дозвільних документів. Так до проєкту долучилася команда Офісу ефективного регулювання BRDO, яка, власне, вже довгий час успішно займається побудовою єДозволу.
Тут ми поділили роботу на два треки:
- Юридичний — тут ми долучились і допомагали колегам із BRDO максимально швидко ухвалити постанову КМУ про запуск проєкту єДозвіл, без чого не було б куди додавати нову послугу. Після цього були розроблені, погоджені з усіма держорганами, та ухвалені зміни, які дозволили додати в перелік пріоритетних дозволів з продовження термінів повернення валютної виручки.
- Технічний — побудова самого IT-рішення на цей дозвіл, тобто переведення усього процесу в електронний формат, спрощуючи та автоматизуючи роботу всіх залучених сторін. Тут, окрім BRDO, які взяли на себе основну частину роботи, активно працювало і Міністерство цифрової трансформації.
Простими словами, що змінилося:
- Перевели увесь процес в електронний формат. По-перше, це пришвидшує обробку документів усіма сторонами, а по-друге, дає змогу виправляти помилки — тобто, тепер неправильно відсканована сторінка не буде приводом для відмови і початку всього процесу заново.
- Заявник зможе бачити статус заявки в особистому кабінеті — повна транспарентність, яка демонструє, на якому етапі розгляд, і якщо є зауваження, то які саме.
- Висновки генеруватимуся автоматично, що спрощує роботу для працівників Мінекономіки і прибирає можливість технічних помилок.
- Управлінська статистика для керівництва — тепер можна в онлайн бачити, які документи на розгляді, які причини відмов, чи вкладаються працівники в строки, чи є якісь аномалії, що щось розглядається дуже повільно, або навпаки, швидше, ніж людина взагалі може продивитись документи.
- Покращили процес взаємодії з НБУ та банками, аби вони так само бачили результати, а бізнес не був змушений чекати видруковані і підписані дозволи, а потім фізично везти їх у свій банк.
31 жовтня вже стартував бета-тест послуги. Тож тримаю кулаки за успіх проєкту і дякую за пророблену роботу Юлії Свириденко, її заступникам Тарасу Качці та Олександру Циборту, Офісу ефективного регулювання BRDO, які провели титанічну технічну роботу, Олексію Дороганю та Ганні Башняк, Данилу Молчанову з DTA, Максиму Нефьодову та громадській організації «Технології Прогресу».
Цей кейс став для мене черговим прикладом непростої, але все ж таки успішної взаємодії бізнесу та держави, що зрештою позитивно впливатиме на економіку країни і допоможе запобігати корупційним ризикам.
Читайте також
