«Ти збираєшся мене звільнити на наступному Weekly, так?».
Це було перше, що я почула від одного зі своїх тіммейтів під час нещодавньої зустрічі. «З чого, в біса, ти це взяв?!», – подумала я. Цей співробітник уже деякий час страждав від підвищеної тривожності та синдрому самозванця. Певні неприємності в особистому житті позначилися на робочому настрої та самооцінці в цілому. Я не збиралася його звільняти – він цілком добре виконував свою роботу. Ніхто в команді не сумнівався в його вміннях та компетентності, крім нього самого!
«Перепрошую?», – перепитала я, ніби недочула.
«Я впевнений на 100%, що ти хочеш мене звільнити!».
Міленіали та зумери зараз домінують на ринку праці. Покоління, що виросло в епоху інтернету та не уявляє свого життя без девайса в руках, показує себе найбільш вразливим, коли йдеться про впевненість у собі під час спілкування з іншими. Останні дослідження показують, що 96% молодого покоління щодня користуються соціальними мережами. 35% присвячують онлайн-листуванню годину-дві на день, а 23% – понад три години щодня.
Проте спілкуватися у чатах – це не те саме, що спілкуватися у реальному житті. 15% мають складнощі, якщо треба записатися до лікаря, лише тому, що для цього треба подзвонити телефоном чи поговорити з незнайомцем. Поза межами Tinder, Reddit, соціальних мереж і відеоігор існує цілий світ – реальний світ, де покоління Z не готове до взаємодії віч-на-віч.
Як наслідок, їм важко сприймати дискусії та критичні коментарі – вони беруть їх надто близько до серця. А ми наполегливо працюємо над тим, щоб слушно взаємодіяти з over-worried overthinkers.
Як налаштувати роботу з поколінням Z
Отже, як коректно налаштувати робочі процеси з людьми, що схильні сумніватися в собі? Ось кілька методів, якими користуюсь регулярно у роботі з командою:
- Говоріть про процеси, а не лише про промахи та досягнення. Підкреслюйте, що компанія цінує їхню роль та обов’язки. Головне ваше завдання як керівника – створити стабільне та безпечне середовище, що допоможе співробітникам не перейматись надміру під час виконання повсякденних завдань. Нагадуйте команді, що їхня робота є важливою, навіть якщо той чи інший працівник не може щодня чи щотижня похвалитися важливими досягненнями.
- Проявляйте співчуття. На мій особистий погляд, емпатія – одна з речей, що відрізняють керівника від лідера. Ми не роботи – ми соціальні істоти, що шукають свою спільноту та місце серед однодумців. Помилки – це частина процесу. Той, хто ніколи не помиляється, практично нічого не робить. Члени команди повинні розуміти, що ви теж людина, й вони можуть вам довіряти. Зрештою, у той чи інший період життя ми всі боремося з однаковими демонами. Не бійтеся ділитися власним досвідом злетів і падінь. Зосередьтеся на уроках, які ви винесли з цих ситуацій або емоцій, і заохочуйте колег робити те саме.
- Допомагайте у пошуку мети. Покоління зумерів – справді найбільш освічене та обізнане про психічне здоров’я в історії людства. Та їм довелося адаптуватися до мінливої реальності більше, ніж будь-якому іншому поколінню. У мої шкільні роки мій тато казав, що за статистикою кожне покоління стикається хоча б з одною економічною кризою протягом свого життя. А тепер погляньмо, що ми пережили від початку двотисячних: «кризу доткомів», кризу банківської системи, пандемію COVID-19. А зараз проживаємо повномасштабну війну. І все це відбулось трохи більш ніж за 20 років! Молоде покоління має пристосовуватися і шукати свій шлях, весь час відчуваючи уразливість.
Допомагайте їм боротися з невпевненістю в собі та знайти хоч яку-не-яку причину, щоб щоранку прокидатися та ставати до бою з тривогою. Навіть якщо ця мета – просто виконувати задачі, дотримуватися графіка та дедлайнів.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
