Фейки, психологічні маніпуляції та ЗМІ в інтернеті стали реальним полем бою в невидимій інформаційній війні, яка триває щодня. І ми в ній одночасно жертви, солдати та командири.
Розумні люди погодяться зі мною.
Ось це був приклад психологічної маніпуляції.
Ви ж критично оцінюєте все, що читаєте?
Тадам – ще один інформаційний постріл по вашому психологічному сприйняттю.
Я писав у своїх минулих дослідженнях, що доросла людина на споживання інтернет-контенту витрачає щодня до шести годин свого часу.
Який відсоток із цього верифікується кінцевим споживачем? Тобто, наскільки часто ви задаєте уявному автору статті запитання «Де пруфи, Біллі?». А питання це важливе, і ось чому.
Ще в підручнику «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» видання далекого 2007 року написано наступне:
«Елементом деструктивного ідеологічного, ідейно-політичного та соціального впливу на особу, групу осіб або суспільство в цілому з метою їхньої переорієнтації на інші цінності та ідеали, підштовхування до вчинення протиправних дій із підриву й послаблення державного та суспільно-політичного устрою є психологічний тиск — вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі поведінки».
Як психологічний тиск здійснюється сьогодні
Найпопулярнішими майданчиками для трансляції в наші голови й душі замовних меседжів є:
- соціальні мережі: Facebook, VK, Instagram, різноманітні форуми й чати;
- месенджери: Viber, Telegram, etc.;
- онлайн-ЗМІ різного масштабу.
Пропоную розглянути декілька прикладів.
Уже втретє з 2014 року в медіапростір вриваються фейки про «створення концтаборів для росіян». Чому саме зараз цей нарратив знову повторюється?
Понад п’ять ЗМІ, чиє охоплення вимірюється сотнями тисяч читачів, завзято тиражують очевидну дурню.
Можливо, це пов’язано з тим, що вже за півтора місяці набуде чинності ст. 30 закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Тези про переслідування, штрафи та тюрьми для тих, хто в крамниці попросить решту російською, згуртовують противників цього закону, диверсифікують громадську думку та створюють атмосферу страху й невпевненості.
Сама така атмосфера є приємним й зручним середовищем для різного роду маніпуляцій, сіяння інформаційного хаосу та приглушення здатності критично оцінювати інші новини та події.
Така собі призма трешу та жаху «вимикає» здатність ставити під сумніви маніпулятивні тексти та меседжі. Для цього використовують відверто фейкові новини, що поширюються через ботоферми чи сайти з «сміттєвим» контентом. Наведу приклад.
Навесні чатами Viber, особливо батьківським та торговим, «гуляв» наступний цікавий допис.
Усім радили зачиняти вікна й балкони, бо «будут летать вертолеты и распылять дезинфектор от коронавируса». Реакція СБ України:
На тлі цього ідіотизму решта фейків про коронавірус виглядали як адекватні та серйозні новини.
Особливо, якщо вони подавалися через нібито «офіційні ЗМІ». Насправді – першоджерела неперевіреної та сумнівної інформації практично завжди знаходяться на сайтах-одноденках чи відкрито «жовтих» ЗМІ.
Один із наслідків – шалений попит на «блокатори вірусу». Розвінчання міфів та депутати Верховної Ради, що повірили російській пропаганді, ось тут:
Рухаємося далі. Осінні навчання Rapid Trident 2020. Окрім успіхів, неймовірного досвіду та потужної співпраці, Україна отримала нищівну поразку на полі бою за кібербезпеку.
Загибель американців на полігоні в Херсонській області, зґвалтування солдатами НАТО дівчинки, витік радіації – всі ці фейки запускались під час міжнародних навчань із різних сайтів (зокрема, й державних).
А мета інформаційної атаки одна – дискредитація заходу та формування стійкого асоціативного зв’язку в головах населення «НАТО – це погано».
Я пишу це лише як вступ та перший етап мого дослідження та спостереження за використанням ІТ в сучасній інформаційній війні.
Далі будуть спецслужби, психологія, масштабні фейки та спецоперації. Читаймо, думаймо критично та тверезо!
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
