Скасування мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення запустить процес формування агровиробниками захищених від рейдерства масивів землі.
Вони зможуть зробити це за допомогою поступового викупу нині орендованих «своїх» і прилеглих до них ділянок, а також землі, яка приватизується. Для цього аграріям потрібні додаткові фінансові ресурси, і в чималих обсягах, що створить великий попит на банківські кредити.
Реальна готовність банків кредитувати під заставу сільськогосподарської землі після скасування мораторію буде залежати від тих обмежень, з якими ринок відкриється.
Банки, в свою чергу, не будуть ігнорувати цей попит, і вже готують спеціалізовані програми та продукти з кредитування на придбання та під заставу землі.
Водночас реальна готовність банків кредитувати під заставу сільськогосподарської землі після скасування мораторію буде залежати від тих обмежень, з якими ринок відкриється.
Наприклад, урядовий законопроєкт про обіг сільгоспземель передбачає заборону до 2024 року для юридичних осіб з іноземними власниками отримувати землю у власність. Якщо не зробити виняток для банків, то землю в заставу не зможуть брати ті з них, що входять у міжнародні групи, а це значною мірою обмежить доступ аграріїв до фінансування.
Інший приклад – обов'язок банку протягом одного року продати землю, отриману унаслідок непогашення кредиту. Це дуже стислий термін для реалізації застави, тим паче – на несформованому ринку.
За умови термінового продажу ціна зазвичай нижча за ринкову, і банки будуть враховувати цей фактор під час оцінки застави. А чим дешевша застава, тим менше грошей може видати банк.
Що стосується застосовуваних сьогодні механізмів застави землі, то можна говорити виключно про землі не сільськогосподарського призначення (допоки діє мораторій, банки не можуть брати сільгоспземлі у заставу).
Питання недорогого та ефективного страхового продукту для аграріїв під час кредитування залишається поки що відкритим.До землі як предмету застави застосовуються ті ж самі правила, що й до нерухомості в широкому розумінні. Це означає, що угоди посвідчуються нотаріально, а предмет застави повинен бути застрахованим. Проте страховка щодо землі залишається зайвою формальністю. Річ у тім, що перелік ризиків, які страхуються у разі застави нерухомості, відповідно до законодавства, не враховує специфіки землі.
Страховка, яка завідомо не спрацює, але вимагає оформлення й оплати – це зайве навантаження і для фермера, і для банку. Набагато важливішим та кориснішим було б страхувати ті реальні ризики, які можуть призвести до неплатоспроможності позичальника. Але щоб зробити таку заміну можливою, необхідно вносити зміни в закони про заставу та іпотеку. Крім того, страховка не повинна бути надмірно дорогою.
Можна сказати, що питання недорогого та ефективного страхового продукту для аграріїв за умов кредитування залишається поки що відкритим.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
