Фото: google.com
Минулого року Мінцифри оголосило, що в Україні запрацюють імміграційні квоти для IT-спеціалістів. Для іноземних розробників виділили 5 тис. місць, щоб у такий спосіб підсилити український IT-ринок і запобігти виїзду вітчизняних фахівців за кордон.
У 2021 році Кабмін визначив квоту в 5706 місць для імміграції до України кваліфікованих спеціалістів і робітників, у яких наша економіка відчуває гостру потребу.
Отже, як ІТ-спеціалістам скористатися квотами та які є переваги й недоліки в процесі працевлаштування в Україні.
Про ІТ-квоти для іноземних спеціалістів
Спершу розберемося, що таке квота імміграції. У Законі «Про імміграцію» зазначається, що це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким можуть надати дозвіл на імміграцію впродовж одного календарного року.
До речі, в Україні вже з’явилися перші іноземці та особи без громадянства, які отримали дозволи на імміграцію на підставі так званих ІТ-квот, а згодом оформили собі посвідки на постійне проживання.
Однак варто застерегти: просто обрати будь-яку професію, яка подобається, і подати документи на отримання дозволу на імміграцію – не вийде.
У Наказі Кабміну №342 «Про внесення змін до переліку спеціальностей та вимог до кваліфікації спеціалістів і робітників, потреба в яких може бути задоволена коштом імміграції у 2021 році» зазначається перелік ІТ-професій, якими мають володіти фахівці, аби іммігрувати до України.
Спеціаліст має відповідати всім критеріям та мати досвід роботи за спеціальністю, відповідно до якої хоче подавати документи на дозвіл на імміграцію.
Наприклад, від головного програміста вимагатиметься підтверджений досвід роботи за фахом не менше трьох років, а також:
· вища технічна освіта певного напрямку;
· дохід за попередній календарний рік у розмірі $24 тис. або більше;
· сертифікат Массачусетського технологічного інституту відповідного напрямку.
Досвід роботи можна підтвердити трудовою книжкою, рекомендаційними листами, контрактами, актами отримання послуг у відповідній галузі тощо.
Переваги отримання дозволу на імміграцію
Після отримання дозволу на імміграцію іноземець або особа без громадянства має право звернутися до територіальних органів Державної міграційної служби України в порядку, визначеному Постановою КМУ №321.
Важливо: посвідка на постійне проживання видається на 10 років і дозволяє іноземцю чи особі без громадянства влаштовуватися на роботу в Україні без отримання дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства.
Крім цього, особі з посвідкою можна подавати в Україні документи на отримання візи до інших країн світу. Додаткова перевага посвідки на постійне проживання – право на звернення до відповідних органів для отримання українського громадянства надалі.
Про документи, строки та підстави відмови в оформленні дозволу на імміграцію
Перш ніж звертатися до територіальних органів Державної міграційної служби України з документами про надання дозволу на імміграцію спеціаліст має отримати від Мінекономіки документ про підтримку їх клопотання на отримання такого дозволу.
Якщо Мінекономіки дає позитивний висновок, можна звертатися до територіального органу Міграційної служби із заявою про надання дозволу на імміграцію. До заяви потрібно докласти такі документи:
· оригінал паспорту;
· його нотаріально засвідчений переклад;
· документ про місце проживання особи за кордоном та в Україні (за наявності посвідки на тимчасове проживання);
· документ про те, що особа не страждає на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційне захворювання;
· копію висновку (підтримання) Мінекономіки;
· довідку про відсутність судимості, якщо особа постійно проживає не в Україні.
Строки розгляду документів – до одного календарного року з моменту подання відповідних документів про надання дозволу на імміграцію. Підстави для відмови в наданні такого дозволу передбачені статтею 10 ЗУ «Про імміграцію». Тож до підготовки документів потрібно підійти максимально відповідально, адже це крок, що наблизить фахівця до отримання громадянства України в майбутньому.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора