Після регулярних атак на енергетичну інфраструктуру і відключень світла громади в різних регіонах почали шукати власні рішення для забезпечення себе енергією. Дедалі частіше громади встановлюють сонячні електростанції — на лікарнях, адміністративних будівлях, амбулаторіях.
Павлоград: СЕС для лікарні
У Павлограді на Дніпропетровщині весною 2025 року на даху міської лікарні з’явилася сонячна електростанція. Вона дає електроенергію для акушерсько-гінекологічного відділення. Її потужність — 30 кіловат.
Проєкт реалізували за підтримки ГО «Екодія», німецького Міністерства економічного співробітництва і розвитку та UNICEF. Частину витрат, 17%, профінансувала сама лікарня. Загальна вартість сонячної станції — трохи менше 3 млн грн.
Уже під час обстрілу станція реально допомогла: коли в місті зникло світло, лікарня перейшла на сонячну енергію. Завдяки цьому вдалося забезпечити роботу обладнання в реанімації.
«Такі напрямки реалізації проєктів надважливі та пріоритетні для нашої громади. Це альтернатива тому, що заклад буде працювати без електроенергії», — зазначає міський голова Павлограда Анатолій Вершина.
Це не єдиний подібний випадок як для громади, яка розташована на відстані близько 90 км від лінії зіткнення. Раніше, під час однієї з атак, у неонатальному відділенні новонароджених довелося зігрівати звичайними грілками. На вулиці було холодно, а інкубатори не працювали через відсутність електроенергії. Цей випадок змусив усвідомити, що енергонезалежність лікарень — це не розкіш, а базова потреба.
Сьогодні Павлоград вже впровадив систему енергомоніторингу і формує бачення сталого енергетичного розвитку.
Міська влада розглядає сонячні станції не лише як аварійне джерело, а й як спосіб зменшення рахунків та зниження залежності від вугільної генерації. Передусім мова йде про об'єкти, що споживають багато енергії — лікарні, водоканали, очисні споруди. У місті водопостачання здійснюється водогоном «Дніпро — Західний Донбас», протяжність якого складає 78 км, і як наслідок саме електроенергія є найбільш витратною складовою тарифу і становить близько 70% від вартості води. Перехід на локальну генерацію — стратегічне рішення.
Литовеж: електрика не лише для себе, а й на продаж
У селищі Литовеж на Волині встановили сонячні станції на даху ЦНАПу та амбулаторії. Їхня потужність — по 20 кіловат.
Обидві установи не просто виробляють електроенергію для власних потреб, вони стали активними споживачами — тобто виробляють електроенергію для власних потреб, а надлишок продають у мережу. Завдяки цьому громада економить до 100 тис. грн на рік. Це перетворює комунальні заклади не лише на споживачів, а й на виробників — і це нова логіка енергетики в умовах децентралізації.
Завдяки СЕС Литовезька громада економить до 100 тис. грн на рік.
Шептицький: і електрика, і навчання
Ще один показовий кейс — Шептицький на Львівщині. Там дахова сонячна електростанція була встановлена на онкологічному відділенні міської лікарні. Вона забезпечує резервне живлення та допомагає економити бюджетні кошти.
А ще у Червоноградському гірничо-будівельному ліцеї вже навчають фахівців зі встановлення СЕС. Це особливо важливо для регіонів, де раніше переважала вугільна промисловість. Молодь отримує нову професію, а громади нові кадри.
Як показують свіжі дослідження, вже найближчими роками Україна потребуватиме тисяч спеціалістів у сфері відновлюваної енергетики. Тому, це важливо як для ринку праці та заповнення «зелених» робочих місць у громадах, що раніше були залежні від вугільної промисловості, так і для свідомого переходу до децентралізованої моделі енергопостачання.
Нововолинськ: приклад системного підходу
У Нововолинську також встановили СЕС на лікарні, а також є спеціаліст, який відповідальний за енергоменеджмент.
Від початку роботи станція на лікарні у Нововолинську вже виробила 4944 кВт.
Аналіз, де і скільки можна зекономити, дозволяє не лише впроваджувати проєкти відновлюваної енергетики, а й обґрунтовувати їх ефективність перед партнерами, донорами і самими мешканцями. Крім того, оцінка потенціалу встановлення сонячних станцій для муніципальних будівель зарекомендувала себе як хороша практика, що допомагає громадам у більш ефективному залученні коштів на встановлення сонячних панелей.
Такий досвід громад показує: енергетична незалежність — це не далека перспектива, а реальна потреба в умовах війни. Сонячні станції дають змогу лікарням працювати під час відключень, зменшують витрати на комунальні послуги та дозволяють заощадити бюджетні кошти.
Для багатьох це вже не про «зелену енергетику», а про безпеку, економіку і стабільність. І хоча проєкти потребують зусиль, технічних рішень і співпраці, результат — вартий цих вкладень.
Підтримка держави, увага до потреб громад і обмін досвідом між регіонами можуть зробити такі рішення доступними для більшості міст і сіл України.
Співавтор: Дарина Ярошовець, фахівчиня з енергетичної політики