Фото: google.com
Один із кремлівських експертів – Іван Тімофєєв – у своїй статті в «Комерсанті» визнає: «Немає сумнівів у тому, що шкода російській економіці від санкцій буде значною. Порушення звичних торговельних і транспортних зв'язків, фінансова та технологічна блокада з боку Заходу призведуть до зростання інфляції, безробіття, падіння продуктивності праці, технологічної бази та економіки загалом. У середньостроковій і довгостроковій перспективі подібні збитки зберігатимуться й накопичуватимуться, зокрема, завдяки поступовому витісненню російської сировини із західних ринків».
Водночас він робить висновок, що «санкції з великою ймовірністю справлять нульовий або навіть негативний ефект на російський політичний курс». …«Санкції також навряд чи виведуть на вулиці простих росіян «скидати владу». Так, удар по економіці перетворює середній клас на бідняків, а бідняків — на жебраків. Але громадська думка пов'язуватиме це не стільки з діями свого уряду, як із політикою Заходу. Тобто санкції лише підігріватимуть антизахідні настрої».
Висновок, який робить автор цієї статті: санкції Заходу є безглуздими. «Санкції можна посилити, але навіщо?»
Відповідаю на питання «навіщо?» Для того щоб максимально послабити економічний і військовий потенціал Росії, яка веде криваву війну проти України. Санкції проти Росії дають нам змогу вистояти в цій війні, а в перспективі й перемогти. Тому санкції проти Росії не лише можна, а й потрібно посилити. Саме для того, щоб Україна не лише вистояла, а і змогла перемогти російських фашистів.
Аналогії сучасної Росії з фашизмом ні в кого в Україні не викликають сумнівів, та і для Заходу вони стають усе очевиднішими, особливо після звірств росіян у Бучі. Якщо хтось і потребує «денацифікації», то саме Росія. І ці аналогії стосуються не тільки російської влади, а й російського суспільства, яке так само морально деградувало й озвіріло, як і німецьке суспільство за часів Гітлера. Тож і в цьому сенсі санкції проти Росії є виправданими. Це покарання за підтримку та виправдання воєнних злочинів Росії в Україні.
Посперечаюся й із висновком російського автора про посилення та незмінність антизахідних суспільних настроїв у Росії. Так, сплеск імперського шовіністичного угару в Росії стався. Історія знає чимало таких прикладів. Щось подібне відбувалося в багатьох країнах на початку Першої світової війни й у фашистській Німеччині наприкінці 1930-х років. Але та сама історія свідчить, що ця шовіністична істерія поступово зникає в міру виникнення й посилення проблем, пов'язаних із війною. У Росії революція відбулася через два з половиною роки після початку Першої світової війни. У серпні 1914 року сотні тисяч росіян у Петербурзі несамовито скандували: «Боже, царя храни!», а в лютому 1917 року того самого царя в тому самому Петербурзі повалили. Німецьке суспільство наприкінці Другої світової війни не було настільки фанатичним, як на її початку. І навіть нацистська верхівка почала шукати вихід із руйнівної війни. Молодому російському колезі нагадаю, як вивітрювалися антизахідні настрої в СРСР у 1970 — 1980-ті роки в міру деградації тоталітарного комуністичного режиму та соціалістичної економічної системи, що зрештою призвело й до краху Радянського Союзу. Цьому, до речі, значною мірою сприяла й війна СРСР в Афганістані. Отже, спостерігатимемо, що станеться далі із суспільними настроями в божевільній (натепер) Росії.
Текст опубліковано за згодою автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора