У вітчизняних ЗМІ можна дуже часто зустріти твердження, що надвисокі ставки за депозитними сертифікатами НБУ та ОВДП є чи не найбільшою перепоною для кредитування вітчизняної економіки. Перш ніж жонглювати ярликами, давайте придивимось до офіційної статистики і спробуємо зрозуміти логіку тих, хто вкладає кошти у якісні активи з високим рівнем ліквідності.
Міфи про ОВДП
Станом на 01 липня 2019 року вкладення банків в ОВДП становили біля 350 млрд грн, з них 306,8 млрд грн (або 87,58%) приходилось на держбанки (рис 1). Більша частина ОВДП у портфелях держбанків була отримана ними під час рекапіталізації від Мінфіну. Якщо рекапіталізаційні ОВДП у портфелях Ощадбанку, Укрексімбанку та Укргазбанку точно підрахувати складно, то станом на 01.07.2019 у портфелі Приватбанку знаходилось ОВДП на 150,54 млрд. грн, тобто трохи менше половини від всього портфелю держбанків. Крім того, держбанкам були потрібні ОВДП в іноземній валюті для балансування своєї валютної позиції.
За моїми власними експертними оцінками, від вартості усього портфелю ОВДП держбанків (якщо не враховувати рекапіталізаційні папери) можна було б спрямувати на кредити не більше 40 млрд. грн. Не думаю, що названа сума викличе захоплення у Міністерства фінансів, оскільки швидка монетизація ОВДП може призвести до зростання дохідності ОВДП на вторинному ринку і перенесення цього ефекту на первинний ринок, на якому формується вартість частини державного боргу. Втім, хочу заспокоїти критиків, що процес монетизації ОВДП в нашій країні вже потроху відбувається. З початку року загальна сума вкладень банків в ОВДП знизилась на 7,4%, а державних банків – на 9,4%. Загалом, за перше півріччя 2019 року вкладення банків в ОВДП знизились на 28 млрд. грн. Так що поступово, крок за кроком, процес зменшення вкладень банків у державні цінні папери набирає обертів.
ДС НБУ на виконанні місії
Станом на 01 липня 2019 року у власності банків знаходилось депозитних сертифікатів НБУ на загальну суму 45,46 млрд. грн., але вкладення банків у ДС НБУ були дуже рухливими і їх динаміка проявляла легку тенденцію до сезонності (рис 2). Протягом трьох останніх років вкладення банків у ДС НБУ, як правило, знижувались у жовтні-листопаді, а потім знову зростали. Максимального обсягу вкладення банків у ДС НБУ досягли на початку 2016 року у розмірі майже 90 млрд. грн. З початку 2019 року вкладення банків у ДС НБУ впали на 26,77% або на 16,616 млрд грн.
Спостерігаючи за окремими банками із 100% іноземним капіталом ще до своєї роботи в НБУ, можу сказати, що у банківському середовищі ДС сприймають саме як інструмент управління ліквідністю. Банкам, які займаються торгівельним фінансуванням або короткостроковим кредитуванням торгівельних компаній, потрібен дохідний інструмент, куди можна терміново вкласти вільні кошти, які потім знову можуть спрямовуватись на короткострокове кредитування. Крім того, ДС НБУ більш ліквідні ніж ОВДП і можуть використовуватись для підтримки нормативів ліквідності.
Дохідність, яка блокує ринок?
Останні півроку дохідність по ОВДП коливалась на рівні 16-18% річних, а по ДС НБУ – на рівні 14-16%. Думаю, що загалом із двох пулів банківських вкладень (в ОВДП та ДС НБУ) в кредитний портфель могло б бути спрямовано не більше 50 млрд. грн., тобто це менше 5% брутто-портфелю кредитів фізичним та юридичним особам, або приблизно біля 10% кредитів за мінусом резервів.
З такою статистикою сподіватись на швидку реалізацію кредитної експансії за рахунок зменшення вкладень в ОВДП та ДС НБУ не можна. По-перше, сума ліквідності, яка може бути спрямована банками у кредитний портфель, дуже мала. По-друге, дохідність, яку показують ДС НБУ та ОВДП, вже не є такою високою, як номінальна дохідність, яка доступна банкам на ринках кредитів фізичним та юридичним особам. Для фізичних осіб ринкова ефективна процентна ставка за кредитами коливається на рівні 30-120%. Для юридичних осіб рівень ефективної ставки коливаються на рівні 17-35% річних. При цьому слід враховувати, що банкіри при кредитуванні клієнта, як правило, могли розраховувати на додаткові заробітки від крос-продажів, від розрахунково-касового обслуговування, від зарплатних проектів. Тому насправді інвестиції в ОВДП та ДС НБУ у середовищі банкірів сьогодні не розглядаються як «активні інвестиції». ДС НБУ взагалі використовуються як інструмент управління ліквідністю, а ОВДП – це або «вимушені інвестиції», або тимчасова тепла гавань для того, щоб «перечекати шторм». Моя особиста експертна думка полягає у наступному: ОВДП та ДС НБУ не є бар’єром для розвитку кредитування бізнесу та населення; навіть за умови високих ставок, ОВДП, ДС НБУ та класичні кредити залишаються принципово різними інструментами з різною дохідністю і функціоналом.
Читайте також
