Генплан Києва, який днями представив мер Києва, умовно можна розділити на три блоки:
1) житло і все, що пов'язано з комфортним середовищем для життя, ефективним використанням територій у межах міста, реновація промзон і реконструкція вторинного житлового фонду;
2) інфраструктура і розвиток міста, включаючи збереження історичної частини і створення інноваційних хабів, індустріальних парків, екологічні ініціативи, вирішення питання застарілих інженерних комунікацій і очисних споруд;
3) транспортні рішення.
Головне, щоб слона їли частинами: спочатку розібралися, приміром, з метро на Виноградар, бо його вже давно анонсували, але так і не побудували.
Останні просто дивують: тут і будівництво нових ліній метро — Подільсько-Вигурівської та перспективної п'ятої, і продовження окремих вузлів рейкового транспорту, і будівництво трьох нових транспортних переходів через Дніпро.
Дуже масштабні плани, якщо згадати про «успіхи» інших транспортних ініціатив, наприклад, Велику Окружну, метро на Виноградар або продовження лінії швидкісного трамвая. Про те, що міст Патона і міст Метро як мінімум давно потребують капремонту, я вже мовчу.
За умови політичного бажання, а також грамотного менеджменту та з фінансовою підтримкою без зайвого «розпилювання» бюджету все може вийти. Головне, щоб слона їли частинами: спочатку розібралися, приміром, з метро на Виноградар, бо його вже давно анонсували, але так і не побудували.
Що стосується житлового питання, то мені дуже імпонує комплексний підхід до освоєння територій — мовляв, крім ЖК, в районі потрібно розвивати і посилювати інфраструктуру: садочки, школи, медичні установи. Назріває питання: за чий рахунок? Бо в межах однієї новобудови неможливо вирішити усі болючі питання житлового району. А ось якщо розробити механізм державно-приватного партнерства, від якого виграє і місто, бізнес-процес піде.
Незрозумілий механізм реконструкції хрущовок: як, на яких умовах, з якими бенефітами для забудовників і гарантіями для власників. Це, швидше, постріл у повітря, як по мені, але хотілося б вірити, що попереджувальний.
Дуже правильна ініціатива зайнятися очисними спорудами, сміттєпереробними заводами, зливовою каналізацією. У нас в країні понад 80% комунікацій зношені. Це реальність, яку потрібно невдовзі міняти.
Інфраструктура і розвиток міста, в тому числі будівництво кінотеатрів, місць загального користування, культурних центрів, інноваційних кластерів, — це дуже добре, але ще одне питання: як, коли і яким чином? Адже красиві обіцянки, не підживлені належною політичною волею і ресурсами, можуть залишитися лише на папері. Чого дуже не хотілося б.
Важливим у новому Генплані є прийняття нової реальності: немає просто Києва — є Київська агломерація. Фактично це столиця і приміські території, які включають 10 адміністративних районів, Ірпінську раду і 8 міст обласного значення. Загальна площа — приблизно 1175,74 тис. га.
У Генплані прогнозується загальна чисельність агломерації до 5,2 млн чоловік, але я б додала до цієї цифри ще 1-1,5 млн. Бо передмістя зростає, заселяється і активно розвивається. Кордони стираються, залишається лише грамотно забезпечити транспортну доступність розселення.
З аеропортами усе зрозуміло, виникають питання до швидкісних видів рейкового транспорту. Я не кажу зараз, що цілі щодо транспортної інфраструктури, озвучені у Генплані, зовсім недосяжні — за умови грамотного менеджменту і достатнього фінансування можливо все.
Дуже потішив пункт щодо розвитку зелених зон — створення нових парків і скверів, облаштування лісопарків на основі лісів, прилеглих до житлових масивів, а також плани перенести підприємства, що завдають шкоди екології міста, за межі Києва.
Рішення про проєктування нових електропідстанцій, очисних споруд, зливової каналізації, сміттєпереробних заводів назріло давно, а останнім часом стало просто критично важливим. Іншими словами: якщо це залишиться лише планами на папері, ми потонемо у смітті або воді і задихнемося.
Імпонує мені і комплексний підхід до житлового будівництва — разом із житлом будувати дитячі садки, школи, іншу соціальну інфраструктуру. Питання тільки, за чиї кошти? Бо якщо цим займатиметься девелопер у межах свого ЖК — це одна історія, а якщо до вирішення питання нестачі соціально-побутових об'єктів підключиться муніципалітет — зовсім інша.
Будівництво багатоярусних паркінгів — ще одна пісня, яку ми чуємо вже давно. Питання з паркуванням стоїть на порядку денному настільки гостро, що одних декларацій замало — потрібно робити конкретні кроки і пропонувати комплексні шляхи його вирішення. У Генплані про це ні слова.
Озвучені плани реконструкції старого житлового фонду, зокрема хрущовок, реновації промзон, створення публічних просторів, центрів культурно-ділової активності, екологічні та інноваційні постулати поки що виглядають не більш ніж гучними намірами. Усе залежатиме від політичної волі, економічного ресурсу, а також уміння вибудовувати державно-приватне партнерство у межах окремо взятого мікрорайону.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
